Державна податкова служба України розглянула звернення щодо деяких питань оподаткування та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Виходячи з інформації, товариство планує укладання угоди про надання послуг із ТОВ «…» (далі – замовник) з метою забезпечення дистанційної реалізації товарів за онлайн-замовленнями, здійсненими покупцями через платформу в мережі Інтернет.
Відповідно до умов договору товариству забезпечується доступ до торговельного залу та інших приміщень, в тому числі для розміщення обладнання для виконання відповідних процесів служби замовлень в межах договору.
Товариство буде надавати послуги замовнику на території замовника та відшкодовувати вартість електроенергії у зв’язку з виконанням бізнес-процесів служби замовлень на виконання умов договору.
Надання товариством послуг замовнику за договором буде оформлюватися актом наданих послуг. Розмір винагороди товариству буде залежати від обсягу реалізованих замовником товарів за онлайн-замовленнями, здійсненими покупцями через платформу в мережі Інтернет.
Товариство запитує:
Чи правильно розуміємо, що відносини між товариством та замовником щодо надання доступу до приміщень замовника на вказаних умовах в межах договору не можуть кваліфікуватися як орендні відносини, з огляду на те, що замовник згідно умов договору надає доступ товариству до приміщень виключно для надання товариством послуг щодо технологічної обробки онлайн-замовлень замовника на території замовника в межах вказаного договору, та відповідно надання доступу до приміщень не може кваліфікуватися в даному випадку як надання приміщень в оренду безкоштовно, а отже операцією з безоплатного надання послуг, що відповідно до норм п.п. «в» п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 та п.п. 14.1.203 п. 14.1 ст. 14 Кодексу вважається їх продажем, та відповідно:
- не потребує включення до складу доходів/витрат ні товариства, ні замовника на рівні не нижче звичайної ціни та не потребує коригування фінансового результату до оподаткування на суму безоплатно наданих послуг ні у товариства, ні у замовника згідно норм ст. 140 Кодексу;
- не потребує нарахування замовником податкових зобов’язань з податку на додану вартість згідно п.п. «а» п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188 Кодексу;
- не матиме будь-яких інших податкових наслідків ні для товариства ні для замовника?
Перш за все зауважимо, що оскільки відповідно до п.п. 191.1.28 п. 191.1 ст. 191 Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, вчинення та оформлення правочинів суб’єктів господарювання не належать до компетенції ДПС та регулюються нормами цивільного законодавства, інших спеціальних нормативно-правових актів у відповідній сфері діяльності.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996). При визначенні порядку оподаткування здійснюваних операцій платники податку повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку – превалювання сутності над формою, згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (ст. 4 Закону № 996).
Разом з тим наявна у зверненні інформація не дає змоги встановити всі обставини та наслідки здійснених операцій, необхідні для однозначної ідентифікації правовідносин та фактичних обставин таких операцій. Враховуючи зазначене, ДПС надає роз’яснення загальних норм податкового законодавства, які застосовуються у ситуації, описаній у зверненні.
Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 140.5.10 п. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) особам, що не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), платникам податку, які є пов’язаними особами (у разі якщо отримувачем фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) задекларовано від’ємне значення об’єкта оподаткування за податковий (звітний) рік, що передує року, в якому отримано таку безповоротну фінансову допомогу (безоплатно надані товари, роботи, послуги), за умови що така допомога була врахована у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування), та платникам податку, які оподатковуються за ставкою 0 відсотків відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення підпункту 140.5.9 цього пункту.
При цьому Кодексом не передбачено податкових різниць щодо операцій по надання доступу до приміщень або надання таких приміщень в оренду, на умовах, вказаних у запиті, платникам податку на прибуток, крім платників податку на прибуток, що є пов’язаними особами (у разі якщо отримувачем фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) задекларовано від’ємне значення об’єкта оподаткування за податковий (звітний) рік, що передує року, в якому отримано таку безповоротну фінансову допомогу (безоплатно надані товари, роботи, послуги).
Вказані операції відображаються відповідно до правил бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату та об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону № 996).
Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику зокрема у сфері бухгалтерського обліку та забезпечує формування і реалізацію єдиної державної податкової та митної політики.
Враховуючи вищезазначене, питання щодо порядку відображення доходів та витрат за операціями з надання доступу до приміщень замовника, на умовах, вказаних у запиті, в бухгалтерському обліку відноситься до компетенції Міністерства фінансів України.
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та
підрозділом 2 розділу XX Кодексу.
Підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.
Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 Кодексу постачання товарів – це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Підпунктом 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що безоплатно надані товари, роботи, послуги − це, зокрема, роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості.
Згідно з п. 188.1 ст. 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 п. 213.1 ст. 213 Кодексу, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення;
електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.
За загальними правилами, визначеними Кодексом, у розумінні норм ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції з постачання (у тому числі безоплатного) товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу визначено на митній території України. При цьому постачанням послуг вважається, зокрема, надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності. За такою операцією платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу.
Водночас кожен конкретний випадок стосовно визначення порядку оподаткування ПДВ операцій, що здійснюються платником податку, має розглядатися з урахуванням умов господарських договорів і суттєвих обставин здійснення таких господарських операцій, а також первинних (бухгалтерських) документів, оформленням яких вони супроводжувались.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2026 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. |
Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" |
Приєднуйтесь до нас у соцмережах: |