Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"
ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.05.2026 р. № 2872/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо деяких питань оподаткування нерезидентів і, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.
Виходячи з інформації, наданої в листі, товариство є професійним учасником ринків капіталу. Серед клієнтів товариства є резиденти Угорської Республіки (як фізичні, так і юридичні особи). Товариство хоче чітко розуміти хто виконує функції податкового агента при виплаті доходів від операцій з цінними паперами з урахуванням норм міжнародного права.
Товариство запитує:
1. Виплата доходу нерезиденту (продаж нерезидентом)
1.1. Чи правильно товариство трактує, що у розумінні п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 та п.п. 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 Кодексу податковим агентом при виплаті доходу нерезиденту за договором купівлі-продажу цінних паперів виступає саме товариство як торговець цінними паперами, а не депозитарна установа, яка лише забезпечує облік прав власності на ці папери?
1.2. Чи правильно товариство трактує, що доходи юридичної особи – резидента Угорської Республіки від відчуження цінних паперів звільняються від оподаткування податком на доходи нерезидентів з джерелом їх походження з України згідно з п. 5 ст. 13 міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування, якщо такі папери не підпадають під визначення «нерухомого майна» згідно з п. 2 ст. 13 міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування?
1.3. Чи підтверджує ДПС, що в силу положень статей 3 та 103 Кодексу, які встановлюють імперативний пріоритет норм міжнародних договорів, інвестиційний прибуток фізичної особи – резидента Угорської Республіки від відчуження акцій українського емітента (за умови, що такі акції не отримують понад 50% своєї вартості від нерухомого майна в Україні) підлягає оподаткуванню виключно в Угорській Республіці згідно з п. 5 ст. 13 міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування?
1.4. Враховуючи положення п. 4 ст. 2 міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування, які поширюють її дію на будь-які ідентичні або подібні по суті податки, що стягуються після дати підписання міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування у доповнення до існуючих податків, чи підтверджує ДПС, що звільнення доходу резидента Угорської Республіки від оподаткування в Україні згідно зі ст. 13 міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування автоматично звільняє такий дохід від оподаткування військовим збором на підставі п.п. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, оскільки військовий збір за своєю правовою природою є додатковим подібним податком до прибуткового податку (ПДФО)?
1.5. Чи підтверджує ДПС, що за наявності належним чином оформленого сертифіката податкової резиденції Угорської Республіки, у товариства як податкового агента повністю відсутній обов’язок з утримання та перерахування до бюджету:
ПДФО (незалежно від того, чи застосовувалася б базова ставка 18% для звичайних товариств чи 9% для доходів ІСІ/КІФ згідно з п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу);
військового збору (за ставкою 5%),
оскільки право на оподаткування таких доходів згідно з нормами міжнародного права належить виключно Угорській Республіці, а норми міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування мають вищу юридичну силу над нормами Кодексу?
2. Купівля цінних паперів (нерезидент – покупець)
2.1. Чи виникають у товариства обов’язки податкового агента (включаючи подання звітності) у випадку якщо юридична особа – резидент Угорської Республіки купує цінні папери у резидента України, враховуючи, що така операція не передбачає виплати доходу на користь нерезидента згідно з п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу?
2.2. Чи правильно товариство розуміє, що оскільки при придбанні цінних паперів фізична особа – нерезидент не отримує доходу, а лише несе документально підтверджені витрати, у товариства не виникає об’єкта оподаткування ПДФО та військовим збором і, відповідно, не виникає обов’язків податкового агента в момент такої купівлі?
3. Валютні курси
3.1. Чи правильно товариство розуміє, що для розрахунку інвестиційного прибутку нерезидента (різниці між доходом та витратами) слід застосовувати офіційний курс НБУ на дату фактичного понесення витрат на придбання паперів та окремо на дату фактичного отримання доходу від їх продажу?
Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексу та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексу і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Правові засади функціонування депозитарної системи України, порядок реєстрації та підтвердження прав на цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, порядок проведення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів, а також встановлення основних засад, порядку діяльності, повноважень, прав та обов’язків Центрального депозитарію з цінних паперів, встановлені Законом України від 6 липня 2012 року № 5178-VI «Про депозитарну систему України» (далі – Закон № 5178).
Пунктом 5 частини першої ст. 1 Закону № 5178 депозитарна діяльність - діяльність професійних учасників депозитарної системи України та Національного банку України щодо надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах депозитарних установ, емітентів, депозитаріїв-кореспондентів, осіб, які провадять клірингову діяльність, депонентів, номінальних утримувачів, здійснення обліку часток товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, а також надання інших послуг, які відповідно до цього Закону мають право надавати професійні учасники депозитарної системи України;
Відповідно до п. 15 частини першої ст. 1 Закону № 5178 депозитарні установи є професійними учасниками депозитарної системи України
Згідно із абзацами третім та четвертим частини першої ст. 14 Закону № 5178 Депозитарна установа на підставі договору про надання реєстру власників іменних цінних паперів має право надавати послуги емітенту цінних паперів відповідно до цього Закону та Закону України «Про акціонерні товариства».
Депозитарна установа у випадках, передбачених законом, має право надавати емітенту та особам, які відповідно до законодавства мають право на скликання загальних зборів, послуги з проведення загальних зборів (чергових або позачергових) акціонерів, здійснювати для емітента, депонента та номінального утримувача підготовку та надання таким особам довідково-аналітичних матеріалів, що характеризують ринок цінних паперів, консультування з питань обліку та/або обігу цінних паперів, а також послуги щодо управління рахунком емітента або депозитарію-кореспондента в Центральному депозитарії або у Національному банку України чи інші послуги, не заборонені законодавством, щодо цінних паперів, випущених емітентом.
Водночас абзацом третім частини третьої ст. 5 Закону № 5178 встановлено, що на рахунку в цінних паперах депозитарної установи на підставі депозитарного договору в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, а у випадках, встановлених цим Законом, - Національним банком України, зберігаються та обліковуються цінні папери, права на які та права за якими належать депонентам такої депозитарної установи, у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідному кредиторові.
При цьому депонент - власник цінних паперів, співвласники цінних паперів, нотаріус, на депозит якого внесено цінні папери, яким рахунок у цінних паперах відкривається депозитарною установою на підставі відповідного договору про обслуговування рахунка в цінних паперах та/або договору депозитарного обліку цінних паперів на рахунку умовного зберігання в цінних паперах (рахунка ескроу в цінних паперах), а також депозитарна установа, яка відкриває собі рахунок у цінних паперах на підставі наказу керівника цієї депозитарної установи. Національний банк України може бути депонентом у випадках, передбачених цим Законом (п. 7 частини першої ст. 1 Закону № 5178).
Таким чином, право власності на цінні папери не переходить до депозитарної установи.
Дилерські договори передбачають перехід права власності на цінні папери і товариство вже виступає як контрагент в операціях купівлі – продажу цінних паперів.
Слід зазначити, що кожен конкретний випадок стосовно порядку оподаткування операцій, що здійснюються платником податку, має розглядатися за умови чіткої деталізації усіх обставин та договірних умов таких операцій, а також первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.
Заявником надається загальна інформація щодо операції з покупки цінних паперів.
У зв’язку з цим ДПС надає роз’яснення, виходячи із загальних норм податкового законодавства щодо порушених питань.
Щодо питання 1.1
Правові основи оподаткування прибутку підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX Кодексу.
Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.
Підпунктом «е» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу встановлено, що доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України є, зокрема, прибуток від здійснення операцій з продажу або іншого відчуження наступних інвестиційних активів:
цінних паперів, деривативів або інших корпоративних прав у статутному капіталі юридичних осіб резидентів, крім тих, що знаходяться в обігу на фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. «а» п.п. 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 цього Кодексу;
акцій, корпоративних прав, часток в іноземних компаніях, організаціях, утворених відповідно до законодавства інших держав (іноземні юридичні особи), крім тих, що знаходяться в обігу на фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. «а» п.п. 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.
Отже, виплата доходу на користь нерезидента при здійсненні операції з покупки цінних паперів у нерезидентів підпадає під об’єкти оподаткування нерезидента, визначені п.п. «е» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу.
Відповідно до п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.
Прибуток від здійснення операцій, визначених у підпункті «е» п.п. 141.4.1 цього пункту, визначається як позитивна різниця між доходом, отриманим від продажу або іншого відчуження інвестиційного активу, та документально підтвердженими витратами на придбання такого активу. Якщо на вимогу особи, яка відповідно до цього підпункту є відповідальною за сплату податку з прибутку від здійснення такої операції, нерезидент, який відчужує інвестиційний актив, не надає документи, що підтверджують витрати на придбання такого активу, базою оподаткування податком на такий прибуток є вартість операції з відчуження інвестиційного активу.
Таким чином, дохід нерезидента від здійснення операції з продажу інвестиційного активу (цінних паперів) визначається як позитивна різниця між доходом, отриманим від продажу або іншого відчуження інвестиційного активу, та документально підтвердженими витратами на придбання такого активу, та оподатковується за ставкою 15 відсотків, якщо інше не передбачено міжнародним договором України. При цьому податковим агентом виступає особа, яка здійснює виплату доходу нерезиденту.
Щодо питання 2.1
При здійсненні продажу резидентом нерезиденту – юридичній особі цінних паперів у нерезидента дохід з джерелом його походження з України не виникає.
Отже податкові зобов’язання та обов’язки податкового агента по операціях із продажу нерезиденту цінних паперів відповідно до п.п. 141.4 ст. 141 Кодексу у товариства не виникають.
Щодо питань 1.1, 1.3 - 1.5, 3.1
Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 162.1.2 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Згідно з п.п. 163.2.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні.
Особливості оподаткування доходів, отриманих нерезидентами встановлено п. 170.10 ст. 170 Кодексу.
Так, відповідно до п. 170.10.1 п. 170.10 ст. 170 Кодексу доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів).
Згідно з п.п. 170.10.3 п. 170.10 ст. 170 Кодексу у разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом – юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів. Під час укладення договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження в Україні, резидент зобов'язаний зазначити в договорі ставку податку, що буде застосована до таких доходів.
Перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків визначено ст. 165 Кодексу.
Крім того, п.п. 1.7 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, пп. 3 і 4 п. 170.131 ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Разом з тим, перелік доходів, який включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема, інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Порядок оподаткування інвестиційного прибутку встановлено п. 170.2
ст. 170 Кодексу, згідно з п.п. 170.2.2 якого інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу, або вартістю інвестиційного активу, що була задекларована особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 94 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, з урахуванням норм п.п. 170.2.4 - 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу (крім операцій з деривативами).
Відповідно до п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
При цьому згідно з п.п. 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 Кодексу податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами
з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець.
Відповідно до п.п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить
18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу).
Згідно з п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками військового збору є, зокрема, особи, визначені п. 162.1
ст. 162 Кодексу (п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить
5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Відповідно до ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
Положення Конвенції між Україною і Угорською Республікою про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень, яка ратифікована Законом України № 137/96-ВР
від 23.04.1996 і є чинною в українсько-угорських податкових відносинах
з 24.06.1996 (далі – Конвенція).
Відповідно до п. 3 ст. 2 Конвенції податками на які поширюється ця Конвенція, зокрема, є:
a) у випадку України:
(ii) прибутковий податок з громадян;
(надалі «український податок»);
б) у випадку Угорської Республіки:
(i) прибутковий податок з фізичних осіб;
(надалі «угорський податок»).
Разом з тим зауважуємо, що положення Конвенції не поширюються на військовий збір, а отже сплата цього збору здійснюється фізичною особою – нерезидентом у порядку, визначеному Кодексом.
Порядок нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу і п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Враховуючи викладене, норми Кодексу щодо оподаткування інвестиційного прибутку чітко визначають, що базою оподаткування за операціями з продажу інвестиційного активу, є позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу такого окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу. Тобто положення п. 170.2 ст. 170 Кодексу не ставить у залежність застосування правил оподаткування, визначених для інвестиційного прибутку, від того, на користь резидента чи нерезидента здійснюється продаж інвестиційного активу (цінних паперів юридичної особи – резидента України).
При цьому товариство як торговець цінним паперами у розумінні п.п. 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 Кодексу є податковим агентом в частині операцій, які здійснюються фізичною особою – нерезидентом із залученням товариства, тобто депозитарна установа у наведеному прикладі не є податковим агентом.
Крім того, зауважуємо, що під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4
ст. 164 Кодексу). Тобто при обчисленні інвестиційного прибутку враховується валютний курс Національного банку України окремо на дату отримання доходу та дату фактично понесених витрат.
Щодо питання 2.2
Згідно з п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом його походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Таким чином, у разі якщо фізичною особою – нерезидентом здійснюється придбання цінних паперів у юридичної особи – резидента України, тобто фізична особа несе витрати, то у розумінні Кодексу відсутня кваліфікуюча ознака доходу, поняття якого наведено у п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу,
а отже обов’язку щодо нарахування, утримання та перерахування (сплата)
до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору та подання податкового розрахунку у торговця цінним паперами не виникає.
Щодо питань 1 – 2 (в частині міжнародного договору)
Положення Конвенції (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/348_630#o106), застосовуються «до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції).
Згідно з п. 3 ст. 2 Конвенції податками, на які поширюється Конвенція, зокрема, в Україні є «податок на прибуток підприємств» та «прибутковий податок з громадян».
«Ця Конвенція застосовується також до будь-яких ідентичних або подібних по суті податків, які стягуються однією з Договірних Держав після дати підписання цієї Конвенції, в доповнення до або замість існуючих податків цієї Договірної Держави» (п. 4 ст. 2 Конвенції).
У розумінні Конвенції термін «особа» включає фізичну особу, компанію або будь-яке інше об’єднання осіб; термін «компанія» означає будь-яке корпоративне об’єднання або будь-яку організацію, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне об’єднання (п. 1 ст. 3 (Загальні визначення) Конвенції).
«При застосуванні цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений у Конвенції, має те значення, яке надається законодавством цієї Держави щодо податків, на які поширюється ця Конвенція, якщо з контексту не випливає інше» (п. 2 ст. 3 Конвенції).
Резиденція осіб, на яких поширюються положення Конвенції, визначається ст. 4 (Резиденція), відповідно до п. 1 якої, вираз «резидент однієї Договірної Держави» означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію. Цей термін, разом з тим, не виключає особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи з джерел цій Державі або стосовно майна, що в ній знаходиться».
Разом з тим у загальному порядку доходи, що одержуються особою, яка у розумінні Конвенції є «резидентом Договірної Держави» (України чи Угорщини), від відчуження окремих видів майна та майнових прав, яке належить цій особі на правах власності, зокрема цінних паперів та корпоративних прав, є предметом розгляду ст. 13 (Доходи від відчужування майна) Конвенції.
Відповідно до п. 1 ст. 13 Конвенції «доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від відчужування нерухомого майна, як воно визначено у статті 6 цієї Конвенції і яке знаходиться у другій Договірній Державі, бо акцій, або інших форм участі в компанії або партнерстві, активи яких складаються головним чином із такого майна, можуть оподатковуватись у цій другій Державі».
Згідно з п. 4 ст. 13 Конвенції «Доходи від відчужування будь-якого майна, іншого ніж те, про яке йдеться мова у пунктах 1, 2 і 3 цієї статті, оподатковуються тільки в Договірній Державі, резидентом якої є особа».
Відповідно до п. 2 ст. 6 (Доходи від нерухомого майна) Конвенції «термін «нерухоме майно» повинен мати те значення, яке він має у законодавстві Договірної Держави, в якій міститься це майно. Цей термін повинен у будь-якому випадку включати майно, допоміжне щодо нерухомого майна, худобу і обладнання, використовувані в сільському і лісовому господарстві, права, до яких застосовуються положення загального права щодо земельної власності, узуфрукт нерухомого майна і права на перемінні або фіксовані платежі як компенсації за розробку або право на розробку мінеральних запасів, джерел та інших природних ресурсів. Морські і повітряні судна, дорожні транспортні засоби не розглядаються як нерухоме майно».
Стосовно інших термінів і понять, які використовуються у ст. 13 Конвенції, але Конвенцією не визначені, то відповідно до п. 2 ст. 3 Конвенції ці терміни та поняття мають, якщо з контексту не випливає інше, те значення, яке надається їм законодавством України щодо податків, на які поширюється дія Конвенції.
© газета "Все про бухгалтерський облік", 2018-2026 Всі права на матеріали, розміщені на сайті газети "Все про бухгалтерський облік" охороняються відповідно до законодавства України. Використання, відтворення таких матеріалів допускаються тільки в межах, установлених законодавством України. При цьому посилання на сайт газети "Все про бухгалтерський облік" є обов'язковим. Передплатіть газету "Все про бухгалтерський облік" Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
на сайті або по телефону (044) 495-20-60
