Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.05.2026 р. № 2901/ІПК/99-00-21-02-03 ІПК

                                                                      

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення про надання індивідуальної податкової консультації з питань практичного застосування окремих положень Податкового кодексу України (далі – Кодекс) щодо контрольованих іноземних компаній (далі – КІК) та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Кодексу, підпунктом «в» підпункту 69.41.3 підпункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, у межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства:

1. Чи може іноземне утворення, створене у формі компанії з обмеженою відповідальністю (англ. limited liability company) за законодавством Кайманових островів, розглядатися як утворення без статусу юридичної особи у розумінні підпункту 39².1.1 пункту 39².1 статті 39² розділу І Кодексу, для цілей застосування правил KІK?
2.  Якщо відповідь на питання 1 «Так», чи визнаватиметься платник податків контролюючою особою цього утворення без статусу юридичної особи у випадку наявності права на отримання прибутку від діяльності такого утворення на підставі договірних домовленостей, але за відсутності ознак фактичного контролю згідно з абзацом восьмим підпунктами  39².1.6 пункту 39².1 статті 39² розділу І Кодексу?

 

Щодо питання 1

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 розділу І Кодексу, останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з пунктом 3.1 статті 2 розділу І Кодексу податкове законодавство України складається з Конституції України; Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв’язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України, чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими Кодексом.

Підпунктом 14.1.172¹ пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу встановлено, що індивідуальна податкова консультація – роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно з пунктом 52.1 статті 52 розділу ІІ Кодексу 52.1, за зверненням платника податків контролюючий орган надає індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган. Звернення платника податків, серед іншого повинно містити зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин).

Разом з тим, звернення платника податків містить припущення ймовірності, оціночні судження та не зазначає фактичні обставини, детальне викладення яких може впливати на кваліфікацію контролю та які вимагають ретельного аналізу.

Підпунктом 39².1.1 пункту 39².1 статті 39² розділу І Кодексу встановлено, що КІК визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи – резидента України або юридичної особи – резидента України відповідно до правил, визначених Кодексом.

Юридичною особою може визнаватися корпоративне утворення (об’єднання) або організація, наділена правом володіти активами, мати права та обов’язки та здійснювати діяльність від власного імені та незалежно від засновників, учасників або форми власності. Наявність у КІК статусу юридичної особи визнається відповідно до законодавства її реєстрації.

У випадках, передбачених цією статтею, до КІК може прирівнюватися іноземне утворення без статусу юридичної особи.

Утворенням без статусу юридичної особи визнається утворення, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, яке відповідно до законодавства та/або документів, що регулюють її діяльність (особистого закону), має право здійснювати діяльність, спрямовану на отримання доходу (прибутку) в інтересах своїх учасників, партнерів, засновників, довірителів або інших вигодоотримувачів.

Утворення без статусу юридичної особи можуть включати, зокрема, але не виключно, партнерства, трасти, фонди, інші установи та організації, створені на підставі правочину або закону іноземної держави (території). До утворень без статусу юридичної особи прирівнюються особи – нерезиденти, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2¹ підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 розділу І Кодексу, які відповідно до особистого закону не є юридичними особами.

Отже, у разі якщо іноземне утворення, створене у формі компанії з обмеженою відповідальністю (LLC), яке відповідно до законодавства Кайманових островів та/або документів, що регулюють його діяльність (особистого закону), має право здійснювати діяльність, спрямовану на отримання доходу (прибутку) в інтересах своїх учасників, партнерів, засновників, довірителів або інших вигодоотримувачів, така іноземна компанія може бути прирівняна до утворення без статусу юридичної особи для цілей застосування правил KІK.

Втім, питання щодо підтвердження утворення без статусу юридичної особи відносно іноземної компанії з обмеженою відповідальністю (LLC) має розглядатися за законодавством Кайманових островів.

Надання висновку (оцінки) щодо підтвердження відповідності статусу юридичної особи або утворення без статусу юридичної особи відповідно до законодавства держави (території) реєстрації КІК не належить до компетенції Державної податкової служби України.

 

Щодо питання 2

Згідно з підпунктом 39².1.2 пункту 39².1 статті 39² розділу І Кодексу з урахуванням положень цієї статті контролюючою особою є фізична особа або юридична особа – резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) КІК.

Зокрема, іноземна компанія визнається КІК, якщо фізична особа – резидент України або юридична особа – резидент України (далі – контролююча особа):

а) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 50 відсотків, або

б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше ніж 10 відсотків, за умови що декілька фізичних осіб – резидентів України та/або юридичних осіб – резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків, або

в) окремо або разом з іншими резидентами України – пов’язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.

Фізична особа – резидент України або юридична особа – резидент України не визнаються контролюючими особами, якщо їх володіння часткою у КІК реалізовано через пряме або опосередковане володіння в іншій юридичній особі – резиденті України, за умови якщо остання визнається контролюючою особою згідно з цим пунктом та на неї покладається зобов’язання щодо оподаткування скоригованого прибутку КІК.

Підпунктом 39².1.3 пункту 39².1 статті 39² розділу І Кодексу встановлено, що під часткою в іноземній юридичній особі розуміються корпоративні права, права в утворенні без статусу юридичної особи, до активів якої входить частка у юридичній особі, чи будь-які інші аналогічні права та/або правомочності, що надають фізичній або юридичній особі право:

а) впливу на відповідну частку голосів у вищому органі управління іноземної юридичної особи (загальних зборах акціонерів, учасників або іншому аналогічному органі), та/або

б) на отримання відповідної частини прибутку іноземної юридичної особи, та/або

в) блокування рішення про розподіл частини прибутку іноземної юридичної особи, та/або

г) на отримання відповідної частини активів іноземної юридичної особи у разі її ліквідації або припинення.

У разі якщо відповідно до належного фізичній особі розміру частки обсяги прав, передбачені підпунктами «а» - «в» цього підпункту, є різними, для цілей Кодексу приймається найбільше значення такої частки.

Відповідно до підпункту 39².1.4 пункту 39².1 статті 39² розділу І Кодексу для цілей визначення володіння фізичною або юридичною особою відповідною часткою в іноземній юридичній особі усі права, що належать такій фізичній або юридичній особі, вважаються сумою часток, які:

належать такій фізичній або юридичній особі безпосередньо або опосередковано через інших осіб, у тому числі через утворення без статусу юридичної особи;

належать будь-яким пов’язаним особам такої фізичної або юридичної особи безпосередньо або опосередковано через інших осіб.

Розмір частки опосередкованого володіння розраховується:

у разі володіння через один ланцюг осіб, які володіють частками одна в іншій, - шляхом множення часток;

у разі володіння через кілька ланцюгів осіб, які володіють частками одна в іншій, - шляхом підсумовування часток у кожному такому ланцюгу.

При цьому для цілей розрахунку опосередкованого володіння, у разі якщо особа фактично володіє часткою в розмірі понад 50 відсотків (через один або кілька ланцюгів) над юридичною особою у ланцюгу, вважається, що фізична особа володіє часткою в такій юридичній особі у розмірі 100 відсотків.

У разі якщо особа здійснює фактичний контроль над наступною юридичною особою у ланцюгу, вважається, що така особа володіє часткою в наступній юридичній особі у розмірі 100 відсотків.

Особа вважається такою, що володіє часткою в іншій юридичній особі, у разі: володіння на підставі права власності, або якщо право власності на відповідну частку юридично належить іншим особам, які діють в інтересах такої особи.

Підпунктом 39².1.5.2 підпункту 39².1.5 пункту 39².1 статті 39² розділу І Кодексу визначено, що особа, яка не є засновником трасту, установи, утворення без статусу юридичної особи, до активів якого входить частка особи в юридичній особі, вважається такою, що володіє цією часткою, у разі додержання хоча б однієї з таких умов:

а) така особа має (юридично або фактично) право вимагати нарахування та виплати доходу (прибутку) такого утворення без статусу юридичної особи;

б) така особа має право (прямо або опосередковано) розпоряджатися майном, що входить до складу активів такого утворення без статусу юридичної особи;

в) така особа має право отримати майно, що входить до активів такого утворення без статусу юридичної особи у разі його ліквідації (припинення), крім випадків отримання майна у разі ліквідації (припинення) такого утворення без волевиявлення цієї особи;

г) така особа здійснює фактичний контроль над утворенням без статусу юридичної особи у розумінні, передбаченому підпунктом 39².1.6 пункту 39².1 цієї статті.

Отже, платник податків, який відповідає вимогам, визначеним підпунктом 39².1.2 пункту 39².1 статті 39² розділу І Кодексу та підпункту 39².1.5.2 підпункту 39².1.5 пункту 39².1 статті 39² розділу І Кодексу визнаватиметься контролюючою особою.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 розділу ІІ Кодексу).