Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.05.2026 р. № 2913/ІПК/99-00-12-01-01 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення на отримання індивідуальної податкової консультації щодо окремих питань обліку та подання звітності Представництвом за неосновним місцем обліку і, керуючись статтею  52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах повноважень повідомляє таке.

Згідно з зверненням Представництво є відокремленим підрозділом міжнародної неурядової організації та зареєстроване в Україні з метою надання гуманітарної та благодійної допомоги, реалізації проєктів міжнародної технічної допомоги в Україні.

Як повідомляється, з метою підтримки функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період Представництво здійснює захист біженців та внутрішньо переміщених осіб і сприяє вирішенню проблем біженців на основі гуманітарних принципів і прав людини на всій території України.

Для ефективної реалізації гуманітарних проєктів Представництвом заплановано укладення договорів оренди офісних приміщень в інших населених пунктах (територіальних громадах), відмінних від місцезнаходження Представництва. У вказаних орендованих офісах будуть створені робочі місця для працівників Представництва, які забезпечують виконання гуманітарних програм безпосередньо у відповідному регіоні та будуть розміщуватися на тривалий період.

Представництво просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи потрібно Представництву ставати на облік за неосновним місцем обліку в територіальних громадах областей, що є відмінні від основного місця реєстрації Представництва в місці Києві?

2. Якщо Представництво в силу специфіки реєстрації на території України законодавчо може стати на облік за неосновним місцем обліку, які документи необхідно подати Представництву для такої реєстрації?

3. Які звіти та за якою формою необхідно подавати Представництву до податкових органів у випадку можливості реєстрації за неосновним місцем обліку?

При розгляді звернення встановлено, що Представництво зареєстроване як відокремлений підрозділ іноземної неурядової організації із місцезнаходженням у м. Києві. В такому статусі Представництво включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Основним місцем обліку Представництва є ГУ ДПС у м. Києві, Центральна ДПІ. В інших контролюючих органах за неосновним місцем обліку не перебуває. Представництво включене до реєстру платників податків – нерезидентів як відокремлений підрозділ нерезидента без статусу платника податку на прибуток. Також Представництво взяте на облік як платник єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) та включене до реєстру страхувальників. Заяв про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, Представництво не подавало.

Такі дані та наведені у зверненні фактичні обставини обмежені і дають можливість розглянути питання звітності Представництва щодо податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб та податку на майно.

Щодо першого питання.

Статтею 15 Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 Кодексу з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об’єктами оподаткування і об’єктами, пов’язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв’язку з якими у платника податків виникають обов’язки щодо сплати податків та зборів. Такі об’єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом Кодексу.

Платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об’єкти оподаткування і об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.

Враховуючи викладене, у разі укладання договорів оренди офісних приміщень на територіях, інших ніж зареєстроване місцезнаходження, та створення у таких офісах робочих місць для працівників Представництва, Представництво має повідомити про такі офіси як про об’єкти оподаткування, об’єкти, пов’язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку та стати на облік за неосновним місцем обліку в контролюючих органах за місцезнаходженням таких офісів.

Щодо другого питання.

Відповідно до пункту 63.3 статті 63 Кодексу заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об’єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.

Порядок взяття на облік за неосновним місцем обліку платників податків визначений розділом VII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2011 за № 1562/20300 (далі – Порядок № 1588).

Взяття на облік за неосновним місцем обліку здійснюється на підставі:

заяви про об’єкти оподаткування або об’єкти, пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за ф. № 20-ОПП (додаток 10 до Порядку № 1588), поданої платником до контролюючого органу за основним місцем обліку та якщо у такій заяві платник податків визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку за місцезнаходженням відповідного об’єкта оподаткування;

заяви про взяття на облік за неосновним місцем обліку за ф. № 17-ОПП (додаток 9 до Порядку № 1588), яка може бути подана як до контролюючого органу за неосновним місцем обліку, так і до контролюючого органу за основним місцем обліку.

У разі подання заяви за ф. № 17-ОПП до контролюючого органу за неосновним місцем обліку платник податків у розділі 3 заяви може зазначити контролюючий орган, до якого подається заява, та обрати адміністративно-територіальні одиниці (за місцезнаходженням об’єктів оподаткування), які обслуговуються таким органом. У разі подання заяви за ф. № 17-ОПП до контролюючого органу за основним місцем обліку платник податків у розділі 3 заяви може зазначити всі контролюючі органи, у яких бажає стати на облік за неосновним місцем обліку, та обрати адміністративно-територіальні одиниці (за місцезнаходженням об’єктів оподаткування), які обслуговуються такими органами.

У разі якщо платник податків визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку, у заяві за ф. № 20-ОПП, платник податків звільняється від обов’язку подання до контролюючого органу заяви за ф. № 17-ОПП.

Заява за ф. № 20-ОПП і Заява за ф. № 17-ОПП можуть бути подані технічними засобами електронних комунікацій в електронній формі з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Слід зауважити, що згідно з пунктом 7.4 розділу VII Порядку  № 1588 платники податків, у яких відсутні об’єкти, закриті відокремлені підрозділи, у зв’язку з чим такий платник податків був взятий на облік за неосновним місцем обліку, знімаються з обліку за неосновним місцем обліку у разі надходження (наявності) відповідних підтвердних документів або у зв’язку із закінченням бюджетного періоду за умови сплати податків, зборів до бюджету на підставі службових документів контролюючого органу.

Щодо третього питання.

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств.

Підпунктом «а» підпункту 14.1.122 пункту 14.1 статті 14 Кодексу встановлено, що нерезидентами є, зокрема, іноземні компанії, організації, партнерства та інші об’єднання осіб, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, а також правові утворення без статусу юридичної особи, створені відповідно до законодавства іноземних держав або територій, які не є резидентами України, відповідно до положень Кодексу.

Відповідно до пункту 64.5 статті 64 Кодексу нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України (крім кореспондентських рахунків, що відкриваються банкам-нерезидентам), в інших фінансових установах, у небанківських надавачах платіжних послуг, або відкривають електронні гаманці в емітентах електронних грошей відповідно до ст. 64 Закону України «Про платіжні послуги», або набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім – шостим підпунктом «е» підпунктом 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 Кодексу, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, зобов’язані стати на облік у контролюючих органах.

Слід зазначити, що відповідно до підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер, є постійним представництвом.

Господарською діяльністю є діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств підпунктом  133.2.2 пункту 133.2 статті 133 Кодексу встановлено, що до платників податку на прибуток підприємств – нерезидентів віднесено, зокрема, нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інших нерезидентів, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом ІІІ Кодексу.

Отже, на підставі викладеного вище у разі, якщо діяльність нерезидента в Україні здійснюється через відокремлений підрозділ (у тому числі представництво) і така діяльність не пов’язана з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання доходу та не підпадає під визначення постійного представництва, наведеного у підпункті 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, а здійснюється, зокрема, виключно з метою реалізації гуманітарних програм, то такий нерезидент не є платником податку на прибуток підприємств та не зобов’язаний подавати до контролюючих органів декларацію з податку на прибуток підприємства разом з відповідною фінансовою звітністю.

Щодо податку на майно.

Представництво поінформувало, що в межах території України планує набувати об’єкти нерухомого майна у формі приміщень будь-якої форми власності виключно на умовах договорів оренди (найму).

Податкові зобов’язання зі сплати податку на майно в частині плати за землю можуть виникати у Представництва виключно у разі, якщо орендовані ним об’єкти нерухомості будь-якої форми власності розташовані на сформованій земельній ділянці (ділянках) державної або комунальної власності.

При цьому, орган виконавчої влади (уповноважений державний орган) або орган місцевого самоврядування крім договорів оренди нерухомого майна укладуть та зареєструють у визначеному законодавством порядку із Представництвом окремий договір (договори) оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, на якій розташований переданий в оренду об’єкт нерухомості будь-якої форми власності, з формою договору встановленою Типовим договором оренди землі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220.

Водночас, керуючись нормами абзаців другого та третього пункту 288.1 статті 288 Кодексу органи виконавчої влади (уповноважений державний орган) або органи місцевого самоврядування, які уклали договір оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, щорічно до 01  лютого інформують контролюючий орган за місцезнаходженням таких земельних ділянок про укладення таких договорів за формою затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Отже у разі, якщо одночасно з орендою офісних приміщень матиме місце оренда земельної ділянки, Представництво має подати звітність з плати за землю за місцезнаходженням відповідної земельної ділянки.

Щодо податку на доходи фізичних осіб.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету передбачено статтею 168 Кодексу, відповідно до якої податок на доходи фізичних осіб, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до відповідних бюджетів згідно з Бюджетним кодексом України (далі – БКУ).

Частиною другою статті 64 БКУ встановлено, що податок на доходи фізичних осіб (крім податку, визначеного абзацами п’ятим і шостим частини другої статті 64 БКУ), який сплачується (перераховується) податковим агентом – юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) чи представництвом нерезидента – юридичної особи, зараховується до відповідного бюджету за їх місцезнаходженням (розташуванням) в обсягах податку, нарахованого на доходи, що виплачуються фізичній особі.

Податок на доходи фізичних осіб, нарахований, зокрема, податковим агентом з доходів за здавання фізичними особами в оренду (суборенду, емфітевзис) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених у натурі (на місцевості), сплачується таким податковим агентом до відповідного бюджету за місцезнаходженням таких об’єктів оренди (суборенди, емфітевзису) (абзац п’ятий частини другої статті 64 БКУ).

Відповідно до підпункту 168.4.2 пункту 168.4 статті 168 Кодексу такий порядок застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі – відокремлений підрозділ).

Юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у випадках, передбачених Кодексом, – за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості) (підпункт  168.4.4 пункту 168.4 статті 168 Кодексу).

Відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Кодексу особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) зобов’язані, зокрема, подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового місяця, крім податкових агентів, які є фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок) до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Форма Розрахунку та Порядок заповнення та подання податковими агентами Розрахунку (далі – Порядок) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).