Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.05.2026 р. № 2916/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення Акціонерного товариства …(далі – Товариство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю та, керуючись статтею  52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від  … №  … (із змінами) цілісний майновий комплекс ДП ДАК … переданий Товариству (акт приймання - передачі від  … №  …, затверджений Міністерством аграрної політики України), на базі якого створена філія Товариства … (далі – Філія). На земельну ділянку (далі – Ділянка), на якій розміщені об’єкти нерухомості Філії, розташовану за адресою: вул.  …, с…, … району … області, право власності, користування чи оренди відповідно до статті  125 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс) Товариством не зареєстровано.

До звернення надана копія Державного акта на право постійного користування землею, виданого ДП ДАК … серії … №  …, для розміщення … хлібоприймального підзвітного підприємства.

Товариство, посилаючись на чинне законодавство, просить надати роз’яснення, чи виникає у нього обов’язок з декларування та сплати податкових зобов’язань з плати за землю за Ділянку.

Принцип платності користування землею, передбачений статтею  206 Земельного кодексу, реалізовано у Кодексі у двох формах плати за землю: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункти  14.1.72,  14.1.136, 14.1.147 пункту  14.1 статті  14, пункт  269.1 статті  269, пункт  288.1 статті  288 Кодексу).

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо (підпункти  «а», «б» пункту  286.1 статті  286 Кодексу), підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт  288.1 статті  288 Кодексу).

Право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, обов’язок оформлення яких встановлений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті  125, 126 Земельного кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт  287.1 статті  287 Кодексу).

У разі відсутності права власності та/або права користування земельною ділянкою (її частиною) суб’єкт господарювання не вважається платником плати за землю у розумінні статті  269 Кодексу до моменту виникнення відповідного речового права на земельну ділянку (її частину) відповідно до записів, сформованих у Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, визначеному законом.

Водночас у статті  120 Земельного кодексу передбачений механізм переходу права на земельну ділянку у разі набуття прав власності на об’єкт нерухомого майна.

Зокрема у разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні чи, у випадку, якщо такий об’єкт розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, набувач права власності на об’єкт нерухомості протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об’єкт зобов’язаний звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями  118,  123 або 128 Земельного кодексу (частини сьома, одинадцята статті  120 Земельного кодексу).

У зверненні не надана інформація щодо формування Ділянки як об’єкту цивільних прав у розумінні статті  79ˡ Земельного кодексу, майнових прав Філії та Товариства на цілісний майновий комплекс.

Земельним законодавством передбачена відповідальність за ухилення осіб від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них (пункт  «ї» частини першої статті  211 Земельного кодексу).

Оскільки контроль за дотриманням земельного законодавства та справляння плати за землю належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (стаття  33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), то органи місцевого самоврядування, які реалізують свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташовані земельні ділянки, що використовуються без правовстановлюючих документів, керуючись нормами статей   377, 1214 Цивільного кодексу України, статей  120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу, мають право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (статті  1166,  1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування ними, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Проте компенсація у формі недоотриманої органом місцевого самоврядування орендної плати за землю не містить ознак податкового платежу у розумінні Кодексу.

З огляду на викладене, Товариству доцільно звернутися до органу місцевого самоврядування за місцем знаходження Ділянки щодо врегулювання питання плати за землекористування до оформлення речового права на Ділянку.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт  52.2 статті  52 Кодексу).

 

 

 

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.