Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.05.2026 р. № 2922/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

 

Державна податкова служба України на звернення Товариства щодо справляння земельного податку (далі – Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що є власником частини (64 м²) нежилого приміщення у багатоквартирному будинку за адресою: м. Київ, вул. ……….., 6 (далі – Будинок).

Будинок розташований на земельній ділянці комунальної власності (площа 0,1898  га, кадастровий номер 0000000000:00:000:0000, цільове призначення
«02.10 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з  об’єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури») (далі – Ділянка).

Товариство запитує: 1) якщо не є власником та землекористувачем частини Ділянки, на якій розташовані його нежитлові приміщення у Будинку, чи виникає у  нього обов’язок самостійно нараховувати та сплачувати Податок за Ділянку; 2)  якщо виникає обов’язок із справляння Податку за Ділянку, то за відсутності правовстановлюючих документів, яку вказувати категорію Ділянки та як вирахувати площу Ділянки за наявності таких складових – площа нежилого приміщення 64 м², площа Ділянки 0,1898 га та є загальні відомості про Будинок.

Щодо питань 1 – 2

Відповідно до частини другої ст. 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у Будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна Будинку. Спільним майном Будинку є, серед іншого, права на земельну ділянку, на якій розташований Будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Кодексом передбачено реалізацію принципу платності (ст. 206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс)) користування землею у двох формах Плати: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок, землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та  орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (п.п. 14.1.72, 14.1.147 п. 14.1 ст. 14, п. 269.1 ст. 269, п. 288.1 ст. 288 Кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (абз.  перший п. 287.1 ст.  287 Кодексу).

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та  право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих  прав (ст. 125 Земельного кодексу).

Частинами першою та другою ст. 42 Земельного кодексу визначено, що земельні ділянки, на яких розташовані Будинки, а також належні до них будівлі, споруди та  прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані Будинки, а також належні до  них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у Будинках, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам Будинків в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, у разі відсутності зареєстрованого права власності на Ділянку (частки спільної власності або спільної сумісної власності) Товариство не є платником плати за землю (земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної або  комунальної власності) у розумінні ст. 269 Кодексу до моменту виникнення відповідних прав на Ділянку (її частину) відповідно до записів, сформованих у  Державному земельному кадастрі, у порядку визначеному законом.

Для оформлення та реєстрації відповідного права на Ділянку Товариству необхідно звернутися до органу місцевого самоврядування за її місцем розташування.

Товариство не повідомило, чи були ним здійснені заходи щодо оформлення та  реєстрації правовстановлюючих документів на Ділянку.

Водночас використання земельних ділянок без оформлення відповідного права є  порушенням земельного законодавства.

Орган місцевого самоврядування, який реалізує свої владні повноваження на  відповідній території, на якій розташована земельна ділянка, що використовується без  правовстановлюючих документів, керуючись нормами ст.ст. 377, 1214 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу, має право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (ст.ст. 1166, 1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які  використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування ними, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Проте така плата за користування земельною ділянкою не є податковим платежем.

Для реалізації своїх зобов’язань щодо дотримання принципу платного використання землі Товариство як власник нежитлового приміщення у Будинку в  межах Цивільного кодексу України має звернутися до суб’єкта господарювання, у використанні якого знаходиться земельна ділянка, та якому делеговано (або  будуть делеговані) повноваження щодо здійснення державної реєстрації прав на земельну ділянку, та у якого з моменту здійснення державної реєстрації права на земельну ділянку виникли (виникнуть) податкові зобов’язання з плати за  землю.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.