Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.05.2026 р. № 2926/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків в описаній у зверненні ситуації та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство (платник ПДВ) планує укласти з пов’язаною особою – нерезидентом договір про надання ІТ-послуг (комплексних послуг колокації) (далі – Договір).

У зверненні наведені окремі умови Договору, згідно з якими послуги колокації включають надання Замовнику (Товариству) можливості розміщення серверного та/або іншого комп’ютерного обладнання (далі – Обладнання) у дата-центрі Виконавця (нерезидента), зокрема:

надання у користування серверної шафи (стійки) або її частини для фізичного розміщення Обладнання Замовника;

підключення до мережі передачі даних та/або мережі Інтернет;

базовий технічний моніторинг інженерної інфраструктури та базове технічне обслуговування Виконавцем Обладнання Замовника.

Під центром обробки даних (дата-центром) сторони розуміють спеціалізовану будівлю, розташовану на митній території Федеративної Республіки   Німеччини,   для   розміщення   серверного   обладнання   з   метою

забезпечення надійності та безперебійності його роботи шляхом наявності системи безперебійного і гарантованого електропостачання, диспетчеризації та моніторингу, структурованої кабельної мережі.

В інвойсі (рахунку-фактурі) послуга відображатиметься як «послуга з розміщення Обладнання Замовника в серверній шафі Виконавця та забезпечення технічного  обслуговування Обладнання».

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи є комплексна послуга колокації постачанням послуг у розумінні підпункту 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ та чи може бути вона кваліфікована як послуга з оренди, що пов’язана з нерухомим майном у розумінні підпункту 186.2.2 пункту 186.2 статті 186 розділу V ПКУ;

2) згідно з яким пунктом статті 186 розділу V ПКУ визначається місце постачання комплексної послуги колокації, яку Товариство отримуватиме від нерезидента;

3) чи є об’єктом оподаткування ПДВ операція з отримання Товариством від нерезидента комплексної послуги колокації;

4) який код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі – ДКПП) зазначається у податковій накладній при відображенні операції з отримання комплексної послуги колокації;

5) чи є виплата на користь нерезидента за комплексні послуги колокації доходом із джерелом їх походження з України у розумінні підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІ ПКУ;

6) чи виникає у Товариства обов’язок утримання податку з доходів нерезидента за ставкою 15% відповідно до підпункту 141.4.2 пункту  141.4 статті 141 розділу ІІ ПКУ з вартості за комплексні послуги колокації, з урахуванням положень статті 7 Конвенції між Україною та Федеративної Республіки Німеччини про уникнення подвійного оподаткування?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до статті 5 розділу І ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Термін «центр обробки даних» визначено у частині першій статті 2 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2075-IX «Про хмарні послуги» зі змінами (далі – Закон № 2075). Так, під центром обробки даних розуміється спеціалізований технічний комплекс, що складається з інженерної (системи безперебійного електроживлення, вентиляції, охолодження та регулювання вологості, пожежної безпеки, фізичної охорони), інформаційної, електронної комунікаційної та програмно-апаратної інфраструктури, засоби якого забезпечують або реалізують надання послуг із зберігання та обробки даних, у тому числі, але не обмежуючи: надання хмарних послуг, резервного копіювання даних, передачі даних, оренди комунікаційних стійок, послуг хостингу.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2075 комунікаційні послуги – хмарні послуги та послуги центрів обробки даних.

Частиною четвертою статті 3 Закону № 2075 визначено, що до послуг центру обробки даних належать послуги з:

технічного адміністрування інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж та інформаційно-комунікаційних систем;

технічної підтримки користувача хмарних послуг;

розміщення обладнання у центрі обробки даних, включаючи надання у користування окремих приміщень для розміщення обладнання;

надання у користування технічних засобів, розміщених у центрі обробки даних;

кіберзахисту.

Щодо питань 1 – 4

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ). Під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг) (підпункт 14.1.203 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається по місцю реєстрації постачальника або отримувача відповідних послуг або по місцю фактичного надання відповідних послуг.

Відповідно до підпункту 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 розділу V ПКУ місцем постачання послуг, що пов’язані з рухомим майном, є фактичне місцезнаходження рухомого майна під час надання таких послуг. До таких послуг належать, зокрема:

послуги, що є допоміжними у транспортній діяльності: навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види послуг;

послуги із проведення експертизи та оцінки рухомого майна;

послуги, пов'язані із перевезенням пасажирів та вантажів, у тому числі з постачанням продовольчих продуктів і напоїв, призначених для споживання;

послуги із виконання ремонтних робіт і послуг із переробки сировини, а також інші роботи і послуги, що пов'язані з рухомим майном.

Місцем постачання послуг, які пов'язані з нерухомим майном, відповідно до підпункту 186.2.3 пункту 186.2 статті 186 розділу V ПКУ є фактичне місцезнаходження такого нерухомого майна. До таких послуг належать, зокрема:

послуги агентств нерухомості;

послуги з підготовки та проведення будівельних робіт;

інші послуги за місцезнаходженням нерухомого майна, у тому числі що будується.

Місцем постачання консультаційних, інжинірингових, інженерних, юридичних (у тому числі адвокатських), бухгалтерських, аудиторських, актуарних, а також послуг з розроблення та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання (підпункт «в» пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ).

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.3¹ статті 186 розділу V ПКУ, є місце реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Особливості оподаткування ПДВ послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, визначено у статтях 180 і 208 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктом 180.2 статті 180 розділу V ПКУ особою, відповідальною за нарахування та сплату податку до бюджету у разі постачання послуг нерезидентами, у тому числі їх постійними представництвами, не зареєстрованими як платники податку, якщо місце постачання послуг розташоване на митній території України, є отримувач послуг, крім випадків, встановлених статтею 208¹ розділу V ПКУ.

Отримувач послуг, що постачаються нерезидентами, місце постачання яких розташоване на митній території України, нараховує податок за основною ставкою податку або за ставкою 7 відсотків для послуг, визначених абзацами четвертим – шостим підпункту «в» пункту 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, на базу оподаткування, визначену згідно з пунктом 190.2 статті 190 розділу V ПКУ (пункт 208.2 статті 208 розділу V ПКУ).

При цьому отримувач послуг – платник податку у порядку, визначеному статтею 201 розділу V ПКУ, складає податкову накладну із зазначенням суми нарахованого ним податку, яка є підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту у встановленому порядку.

Така податкова накладна підлягає обов'язковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

Враховуючи викладене, платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому при визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання тих, чи інших товарів/послуг необхідно встановити фактичну сутність таких операцій і місце їх постачання, а також враховувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображається факт здійснення таких операцій.

Якщо зазначені у зверненні послуги (зокрема, комплексні послуги колокації) за своєю фактичною сутністю відносяться до категорії послуг, перелік яких наведено у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, то місцем постачання таких послуг буде місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання та, відповідно, оподаткування ПДВ операцій з постачання таких послуг здійснюється за правилами, встановленими статтею 208 розділу V ПКУ. За такою операцією Товариство, як отримувач від нерезидента послуг, місце постачання яких знаходится на митній території України, зобов'язане нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну.

Якщо зазначені у зверненні послуги за своєю фактичною сутністю належать до категорії послуг, що пов’язані з рухомим майном, то згідно з підпунктом 186.2.1 пункту 186.2 статті 186 розділу V ПКУ місцем постачання таких послуг буде місце фактичного їх постачання. Якщо таке місце постачання знаходитиметься за межами митної території України, то зазначені операції не будуть об’єктом оподаткування ПДВ.

У разі, якщо зазначені у зверненні послуги за своєю фактичною сутністю належать до категорії послуг, які пов'язані з нерухомим майном та перелічених у підпункті 186.2.2 пункту 186.2 статті 186 розділу V ПКУ, та таке майно фактично знаходиться за межами митної території України, то у такому разі місце постачання послуг також буде за межами митної території України, отже операції з їх постачання не будуть об’єктом оподаткування ПДВ.

З питання віднесення зазначених у зверненні послуг (зокрема комплексні послуги колокації)  до тієї чи іншої категорії послуг та визначення коду для таких послуг згідно з ДКПП ДПС рекомендує звернутися до ДП «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем», яке є розробником ДКПП, за адресою: 79008, м. Львів, вул. Кривоноса, 6.

Щодо питань 5 та 6

Порядок та особливості оподаткування, зокрема податком на прибуток підприємств, доходів юридичних осіб (резидентів та нерезидентів) визначено відповідними положеннями ПКУ.

Відповідно до пункту 3.2 статті 3 розділу І ПКУ якщо міжнародним договором, згода на обовʼязковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені ПКУ, застосовуються правила міжнародного договору.

Угода між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно,  яка ратифікована Законом України від 22.11.1995 № 449/95-ВР і є чинною в українсько-німецьких податкових відносинах з 04.10.1996 (далі – Угода) застосовується до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав (стаття 1 Угоди) і поширюється на існуючі в Договірних Державах податки, одним з яких, зокрема в Україні, є податок на прибуток підприємств (стаття 2 Угоди). Критерії для визначення податкової резиденції осіб, на яких поширюється Угода, встановлено статтею 4 (Резиденція).

Відповідно до пункту 1 статті 3 (Загальні визначення) Угоди для цілей її застосування термін «особа»  означає будь-яку фізичну  особу і компанію; термін «компанія» –  будь-яке корпоративне об’єднання або будь-яку іншу організацію, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне об’єднання термін «підприємство Договірної Держави» – підприємство, що керується резидентом Договірної Держави.

«При застосуванні цієї Угоди Договірною Державою будь-який термін, не визначений в Угоді, буде мати те значення, яке надається йому законодавством цієї Держави, щодо податків, на які поширюється Угода, якщо з контексту не випливає інше» (пункт 2 статті 3 Угоди).

У контексті Угоди оподаткування доходів (прибутку), отриманих від господарської діяльності (зокрема, повʼязаної із наданням певних послуг), в межах відповідних договірних взаємовідносин між особами, на яких поширюється дія Угоди (компаній, які є резидентами України та Німеччини), регулюється статтею 7 (Прибуток від комерційної діяльності) Угоди, відповідно до пункту 1 якої «прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватися в другій Державі, але тільки у тій частині, що відноситься до цього постійного представництва».

Підстави для визначення діяльності підприємства однієї Договірної Держави в іншій Договірній Державі такою, що утворює «постійне представництво» в цій іншій Державі, зазначено у статті 5 (Постійне представництво) Угоди, відповідно до пункту 1 якої для цілей цієї Угоди термін «постійне представництво» означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємства.

Таким чином, у загальному порядку згідно зі статтею 7 Угоди прибуток від комерційної діяльності (у межах визначення такого виду діяльності відповідно до податкового законодавства України), отриманий компанією – підприємством, яке керується  резидентом Німеччини, що не здійснює таку діяльність в Україні через розташоване в ній постійне представництво, може бути оподатковано лише у Німеччині і, відповідно, такий прибуток підлягає звільненню від оподаткування податком на прибуток підприємств (тобто податком, на який поширюється Угода) в Україні.

Згідно з положеннями підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ ПКУ доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження в Україні, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними статтею 141 розділу ІІІ ПКУ.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються, зокрема, інші доходи від провадження нерезидентом господарської діяльності на території України, крім доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, переданих, виконаних, наданих резиденту (постійному представництву іншого нерезидента) від такого нерезидента, у тому числі вартості послуг із міжнародного зв’язку чи міжнародного інформаційного забезпечення. (абзац «к» підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ ПКУ).

Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ ПКУ резидент, у тому числі фізична особа підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункту 141.4.1 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ ПКУ, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 – 141.4.5 та 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ ПКУ) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Отже, доходи нерезидента у вигляді оплати за комплексні послуги колокації на території Німеччини не підлягають оподаткуванню відповідно до вимог підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 розділу ІІІ ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).