Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 20.05.2026 р. № 2930/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення                                         щодо податкових наслідків з ПДВ в описаній у зверненні ситуації та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство займається оптовим та роздрібним продажем текстильної продукції, яку виготовляє самостійно або імпортує готову продукцію з інших країн.

Основу асортименту продукції становлять текстильні товари для дому та для готельного бізнесу, а саме, рушники, постільна білизна, халати, капці, килими, ковдри та інше.

У виробничо-складських приміщеннях у грудні 2025 року сталася пожежа. Зазначений факт підтверджується актом про пожежу та додатком до нього від 24.12.2025.

У результаті пожежі виробничі матеріали (рулони тканини) та готова текстильна продукція (постільна білизна, рушники, халати та інші вироби), що зберігалися у приміщеннях Товариства зазнали істотного впливу продуктів горіння. Продукція є закопченою, має стійкий запах гару, сліди задимлення та осідання сажі, втратила товарний вигляд і споживчі властивості. Після проведення інвентаризації Товариство має намір здійснити списання залишків зіпсованої продукції в бухгалтерському обліку як такої, що втратила споживчі властивості та не відповідає критеріям активу.

Враховуючи викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1) чи вважається втрата (пошкодження) продукції внаслідок пожежі операцією, що не пов’язана з господарською діяльністю платника податку на прибуток у розумінні ПКУ, а отже списання пошкодженого товару не підлягає оподаткуванню;

 2) чи виникає у платника ПДВ обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ у разі списання  готової продукції та виробничих матеріалів, які стали не придатними для використання та реалізації внаслідок пожежі;

 3) чи підлягає коригуванню податковий кредит з ПДВ, сформований при придбанні сировини, матеріалів та послуг, використаних для виготовлення продукції, яка була пошкоджена та підлягає списанню у зв’язку з пожежею;

4) чи включається вартість готової продукції та виробничих матеріалів, списаних унаслідок пожежі, до складу витрат при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та чи виникають при цьому податкові різниці відповідно до розділу III ПКУ;

5) який перелік документів є достатнім для підтвердження правомірності списання пошкодженої продукції та відсутності обов’язку нарахування податку на прибуток та інших можливих податкових зобов’язань у наведених обставинах? 

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 − 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

З метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності на підприємстві проводиться інвентаризація. Організація, основні правила та порядок документального оформлення інвентаризації активів та зобов’язань, що перебувають на балансі суб’єкта господарювання, визначено у Положенні про інвентаризацію активів та зобов’язань, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 № 879, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за № 1365/26142.

Основні вимоги і процедуру ведення обліку пожеж та їх наслідків (далі –облік пожеж) визначає Порядок обліку пожеж та їх наслідків, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2003 року № 2030 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 5 грудня 2024 року № 1386) (далі – Порядок).

Відповідно до пункту 7 Порядку документом, що засвідчує факт пожежі, є акт про пожежу (далі - акт) за формою згідно з додатком 1, який складається на місці пожежі уповноваженою посадовою особою ДСНС. До акта вносяться дані, встановлені за результатами огляду місця пожежі та опитування власника (користувача) та/або балансоутримувача об’єкта пожежі (постраждалого) чи його представника, осіб, які є очевидцями (свідками) пожежі.

Уповноваженою посадовою особою ДСНС протягом трьох днів з моменту складання акта в письмовій формі оформляється висновок про причини виникнення пожежі за формою згідно з додатком 2, який складається у двох примірниках (пункт 8 Порядку).

При цьому, частиною другою статті 14¹ Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати в Україні»                            (далі – Закон № 671) визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, пожежа.

Торгово-промислова палата України (далі – ТПП) та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю (частина перша статті 14¹ Закону № 671).

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в системі ТПП України встановлює Регламент засвідчення ТПП України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), який затверджено рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 № 44 (5) ( зі змінами) (далі – Регламент).

Відповідно до пункту 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов’язанням/обов’язком, виконання яких стало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі –                  Закон № 996)).

Товари – матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (підпункт 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та  підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Правила формування і коригування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ, а також складання податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних і їх реєстрації в ЄРПН встановлено статтями 187, 192, 198, 199 і 201 розділу V ПКУ.

Абзацами першим, другим та п’ятим пункту 32¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ визначено, що тимчасово, протягом дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану, не вважаються використаними платником ПДВ в неоподатковуваних ПДВ операціях або операціях, що не є господарською діяльністю платника ПДВ, товари, придбані в оподатковуваних ПДВ операціях, знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану.

До наведених у пункті 32¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ операцій норми пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ не застосовуються.

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший пункту 44.2 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, ДПС повідомляє, що податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому при визначенні порядку оподаткування ПДВ тих чи інших операцій необхідно враховувати те, яким чином такі операції відображаються у бухгалтерському обліку платника податку.

Щодо питань 1, 4 та 5

Списання знищених запасів (готової продукції), виробничих матеріалів внаслідок пожежі здійснюється за результатами проведеної інвентаризації та на підставі належно оформлених документів, які засвідчують  факт та причини пожежі.

Положеннями ПКУ не передбачено різниць для коригування платником податку на прибуток фінансового результату до оподаткування на суму витрат при списанні знищених та пошкоджених запасів (готової продукції), виробничих матеріалів.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Крім того зазначаємо, що якщо підприємством ухвалено рішення здійснювати списання зіпсованих товарів через створення відповідного резерву (забезпечення) згідно з національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку або міжнародними стандартами фінансової звітності, то у такому випадку виникають різниці згідно з пунктом 139.1 статті 139             розділу ІІІ ПКУ для коригування фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої статті 6  Закону № 996)

Отже, з питання формування витрат у бухгалтерському обліку на суму витрат при списанні знищених та пошкоджених запасів (готової продукції), виробничих матеріалів доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Щодо питань 2 і 3

У випадку, якщо товари (у тому числі сировина та готова продукція) придбавалися платником ПДВ з ПДВ для цілей використання в оподатковуваних ПДВ операціях, але були знищені (втрачені) внаслідок дії обставин непереборної сили у період дії воєнного, надзвичайного стану, що підтверджується документально, то згідно з нормами, визначеними пунктом 32¹ підрозділу 2 розділу XX ПКУ, такі товари не вважаються використаними платником ПДВ в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника ПДВ та, відповідно, обов’язку щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ, у платника ПДВ не виникатиме.

Водночас, для цілей застосування норм пункту 32¹ підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ обов’язковим є наявність сертифіката, що підтверджує настання обставин непереборної сили, який видається Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).