Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.05.2026 р. № 2939/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України у межах компетенції розглянула звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство знаходиться на загальній системі оподаткування та не є платником ПДВ.

Товариство (комісіонер) 01.02.2026 отримало авансовий платіж на купівлю у нерезидента обладнання по договору комісії. Обладнання доставлено комітенту 06.03.2026, комітент сплачує винагороду по договору комісії 20.04.2026.

У зв’язку з чим, у Товариства виникли питання щодо визначення доходу за  договором комісії на купівлю обладнання у нерезидента, відображення в обліку курсових різниць, а також в якому випадку та в які строки Товариство має подати заявку на реєстрацію платником ПДВ.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до частини першої ст. 1011 ЦКУ за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов’язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ст. 1012 ЦКУ).

Згідно зі ст. 1013 ЦКУ у комісіонера постачанням послуг вважається також надання комісійної послуги, за яку він отримує плату (комісійну винагороду) від комітента.

Згідно з п.п. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Кодексу не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено особливостей обліку операцій, що здійснюються в рамках договору комісії, а також особливостей обліку курсових різниць.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при визначенні фінансового результату до оподаткування та відповідно, об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Отже, питання порядку відображення у бухгалтерському обліку операцій, здійснених в рамках договору комісії, а також відображення в обліку курсових різниць за такими операціями, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ст. 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 Кодексу розташоване на митній території України. 

Відповідно до п. 189.4 ст. 189 Кодексу базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів/послуг, визначена у порядку, встановленому ст. 188 Кодексу.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180 – 183 Кодексу та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233.
         Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Кодексу у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 грн. (без урахування ПДВ), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої – третьої групи.

Згідно з розділом V та розділом ХХ Кодексу до оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг належать операції, що підлягають оподаткуванню за основною ставкою ПДВ, нульовою ставкою та ставкою 7 і 14 відс., звільнені та тимчасово звільнені від оподаткування ПДВ.

При цьому, при обрахунку загального обсягу таких операцій не враховується обсяг здійснених операцій, що не є об’єктом оподаткування ПДВ.

Згідно з пунктами 183.1 і 183.2 ст. 183 Кодексу будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у ст. 181 Кодексу.

Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, і у випадках та в порядку, передбачених ст. 183 Кодексу, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (п. 183.10 ст. 183 Кодексу).

Обставини, за наявності яких в особи виникає обов’язок зареєструватись як платник ПДВ, визначено у п. 181.1 ст. 181 Кодексу.

Якщо загальна сума від усіх здійснених особою операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 1 млн грн (без урахування ПДВ), то така особа зобов’язана не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вперше досягнуто такого обсягу оподатковуваних операцій, подати до контролюючого органу реєстраційну заяву платника ПДВ і, відповідно, зареєструватись як платник ПДВ.

При цьому, при здійсненні операцій в межах договорів комісії, під час такого обрахунку враховуються, зокрема, обсяги постачання товарів/послуг, що передаються/ отримуються у межах договорів комісії, а також сума комісійної винагороди, яку отримує комісіонер за надання комісійної послуги.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).