Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.05.2026 р. № 2945/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 53 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), надає нову індивідуальну податкову консультацію на звернення (    ) з урахуванням висновків, викладених у рішенні Полтавського окружного адміністративного суду (далі – Рішення) від 24.03.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2025 (справа № 440/13611/24), і в межах компетенції повідомляє, що консультація надається з урахуванням норм чинного законодавства, які діяли на дату надання скасованої індивідуальної податкової консультації.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що фізична особа платник єдиного податку третьої групи (не платник ПДВ, КВЕД – 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна), заключив договір оренди нерухомого майна з орендарем - юридичною особою. Предметом договору є тимчасове оплатне володінняі користування нерухомим майном (нежитловим приміщенням). За умовами договору оренди сплата комунальних платежів здійснюється орендарем окремо від орендної плати у вигляді відшкодування витрат орендодавцю на сплату комунальних послуг на підставі виставлених рахунків.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи включається до доходу платника єдиного податку третьої групи – Орендодавця (не платник ПДВ, КВЕД – 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого майна) сума відшкодуваних Орендарем комунальних платежів?

2. Чи можливо в даному випадку скористатися роз’ясненням, що розміщене в розділі 107.01.03 Загальнодоступного інформаційно – довідкового ресурсу Державнної податкової служби України?

Крім того, Конституція України та Цивільний кодекс України (далі – ЦКУ) закріпили право приватної власності (ст. 41 Конституції України та ст. 325 ЦКУ). Суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.

Таким чином, суб’єктом права власності законодавством визнаються, зокрема, фізичні особи (громадяни), які можуть бути власниками будь-якого майна, крім майна, яке не може знаходитися взагалі у власності фізичних осіб, і, водночас, не виокремлюється такий суб’єкт права власності як фізична особа – підприємець.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом                    (частина перша ст. 320 ЦКУ).

Отже, незалежно від того, який статус у подальшому фізична особа обере для себе, у тому числі у разі прийняття рішення про здійснення будь-якої діяльності, у т.ч. і підприємницької, суб'єктом права власності виступає саме фізична особа (громадянин), а не фізична особа – підприємець.

Відповідно до частини першої ст. 759 ЦКУ за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою ст. 761 ЦКУ право передання майна у найм має має власник речі або особа, якій належать майнові права.

За найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина перша ст. 762 ЦКУ).

Законом України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі – Закон № 2189) визначено, що житлово-комунальні послуги – це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

При цьому індивідуальний споживач – це, зокрема, фізична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об’єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Виконавець комунальної послуги – це суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Частиною другою ст. 6 Закону № 2189 визначено, що виконавцями комунальних послуг є:

1) послуг з постачання та розподілу природного газу - постачальник, який на підставі ліцензії провадить діяльність із постачання природного газу, та оператор газорозподільної системи, до якої приєднані об’єкти газоспоживання споживача;

2) послуг з постачання та розподілу електричної енергії - енергопостачальник або інший суб’єкт, визначений законом;

3) послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація;

4) послуг з постачання гарячої води - суб’єкт господарювання, який є власником (або володіє і користується на інших законних підставах) теплової, тепловикористальної або теплогенеруючої установки, за допомогою якої виробляє гарячу воду, якщо споживачами не визначено іншого постачальника гарячої води;

5) послуг з централізованого водопостачання - суб’єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання;

6) послуг з централізованого водовідведення - суб’єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водовідведення;

7) послуг з управління побутовими відходами - адміністратор послуги з управління побутовими відходами, а у разі його відсутності - визначений у встановленому законодавством порядку суб’єкт господарювання, який здійснює збирання та перевезення побутових відходів.

Таким чином, положеннями Закону № 2189 не передбачено такого надавача комунальних послуг як фізична особа – підприємець.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV Кодексу.

Згідно з п. 291.3 ст. 291 Кодексу, зокрема, фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Умови, відповідно до яких фізичні особи – підприємці не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп, визначені у п. 291.5 ст. 291 Кодексу.

Згідно з п.п. 291.5.3 п. 291.5 ст. 291 Кодексу не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп суб’єкти господарювання – фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 400 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 900 квадратних метрів.

Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої – третьої груп передбачено ст. 292 Кодексу.

Відповідно до п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Щодо першого питання

Зважаючи на те, що згідно з положеннями Конституції України та ЦКУ власником нерухомого майна у вигляді нежитлового приміщення визнається, зокрема, фізична особа, з якою виконавці комунальних послуг укладають відповідні договори про надання (споживання) комунальних послуг, а не фізична особа – підприємець, то дохід у вигляді відшкодування сум комунальних послуг отримується фізичною особою як власником майна і споживачем комунальних послуг на підставі укладених договорів.

Таким чином, у разі якщо відповідно до умов договору найму (оренди), укладеного між фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи та юридичною особою, сплата комунальних платежів здійснюється у складі орендної плати, тобто сума орендної плати як фіксований платіж включає суму комунальних платежів, то з метою оподаткування дохід у вигляді сплачених комунальних платежів повністю включається до доходу платника єдиного податку, як орендна плата з відповідним оподаткуванням.

Водночас, якщо умовами договору оренди сплата комунальних платежів здійснюється орендарем окремо від орендної плати у вигляді відшкодування  витрат орендодавця на сплату комунальних послуг, то такий дохід не включається до доходу фізичної особи – підприємця, але оподатковується за загальними правилами, встановленими Кодексом для платників податку – фізичних осіб.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу).

Також вказані доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу).

Враховуючи викладене, дохід у вигляді відшкодування суми комунально-житлових послуг, отриманий фізичною особою – платником податку                       від юридичної особи, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відс. і військовим збором за ставкою 1,5 відс. на загальних підставах.

При цьому юридична особа зобов’язана виконати усі функції податкового агента, визначені Кодексом.

Щодо другого питання

Зауважуємо, що з метою актуалізації запитань-відповідей, розміщених у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР» відповідь на запитання: «Чи включаються до доходу ФОП – платника ЄП другої та третьої групи (крім е-резидента) відшкодована орендарем сума комунальних платежів?» вилучена з Бази знань 24.04.2024.

Крім того, згідно з п.п. 14.1.172¹ п.п. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Кодексу індивідуальна податкова консультація – це роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Таким чином, оскільки приписами п.п. 14.1.172¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що індивідуальна податкова консультація це роз`яснення контролюючого органу, надане безпосередньо платнику податків з урахування його конкретних обставин справи з метою практичного використання таким платником окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, то такий платник податків має користуватися безпосередньо наданою індивідуальної податковою консультацією, яка діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.

Додатково повідомляємо, що з урахуванням положень п. 52.2 ст. 52 та ст. 53 Кодексу зазначена консультація надана на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду (далі – Рішення) від 24.03.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2025 (справа № 440/13611/24) з урахуванням викладених висновків, має індивідуальний характер та може застосовуватись виключно (  ).