Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.05.2026 р. № 2957/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (  ), щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податку повідомив, що у 2025 році він отримував дохід від трудової діяльності в Республіці Хорватія. З цього доходу в Хорватії утримано та сплачено податок на дохід.

Для підтвердження сплати податку платником отримано від податкового органу Хорватії електронний документ «Potvrda o visini dohotka i primitaka» (Довідка про розмір доходу і надходжень), підписаний кваліфікованим електронним підписом, виданим Financijska agencija (FINA) – кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг ЄС, включеним до EU Trusted List згідно з Регламентом (ЄС) 910/2014 (eIDAS). Суд у Хорватії відмовив у проставленні апостилю на цей документ, оскільки він містить електронний, а не власноручний підпис. Паперову версію документа з мокрою печаткою податкова служба Хорватії не видає – документ існує виключно в електронній формі.

Згідно з роз’ясненням Центрального засвідчувального органу України (czo.gov.ua) з 01.01.2023 кваліфіковані електронні підписи, створені в державах – членах ЄС, визнаються в Україні такими, що повністю відповідають вимогам українського законодавства, а підписані ними документи прирівнюються до документів з власноручним підписом.

У зв’язку з наведеною ситуацією платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. Чи є достатнім для цілей заліку іноземного податку відповідно до п. 170.11 ст. 170 Кодексу подання довідки від податкового органу Республіки Хорватія у формі електронного документа з кваліфікованим електронним підписом ЄС без проставлення апостилю з урахуванням того, що з 01.01.2023 такі підписи визнаються в Україні відповідно до роз’яснення ЦЗО (czo.gov.ua), а сам документ існує виключно в електронній формі і не може бути апостильований?

2. Яким чином платник податку має підтвердити сплату податку за кордоном відповідно до п. 170.11 ст. 170 Кодексу, якщо податковий орган іноземної держави – члена ЄС видає довідку виключно в електронній формі з кваліфікованим електронним підписом, а проставлення апостилю неможливе?

3. Чи потребує зазначений електронний документ від податкового органу Республіки Хорватія нотаріально засвідченого перекладу українською мовою, чи достатнім є переклад без нотаріального засвідчення?

Щодо першого - третього питань

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податків є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п. 163.1 ст. 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента є, зокрема іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід, отриманий з джерел за межами України - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи, зокрема, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно - правовими та трудовими договорами.

Порядок оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 Кодексу, відповідно до пп. 170.11.1 якого у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку - отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу, крім:

а) доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, що оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу;

б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 Кодексу;

в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 Кодексу;

г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв'язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 170.11¹ ст. 170 Кодексу.

У разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов'язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації (п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу).

Порядок усунення подвійного оподаткування визначено ст. 13 Кодексу.

Так, згідно з п. 13.3 ст. 13 Кодексу доходи, отримані фізичною особою – резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень Кодексу чи міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 13.4 ст. 13 Кодексу суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими Кодексом.

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 Кодексу).

Статтею 13 Закону України від 23 червня 2005 року N 2709-IV «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

З 2002 року Україна приєдналась до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, вчиненої в Гаазі 5 жовтня 1961 року, яка набрала чинності для України 22.12.2003 (далі - Гаазька Конвенція) (Закон України від 10 січня 2002 року № 2933 «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів»).

Відповідно до ст. 2 Гаазької Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Абзацом першим ст. 3 Гаазької Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Враховуючи викладене, фізична особа – резидент, яка отримала іноземний дохід та сплатила податки за межами України, для отримання права на зарахування сплачених податків повинна надати довідку від державного органу країни, де отримувався такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, про суму сплаченого податку, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачене чинними міжнародними договорами України. Тобто надання зазначеної довідки у електронному вигляді положеннями Кодексу не передбачено.

Відповідно до абзацу другого частини першої ст. 4 Закону України від 03 липня 2012 року № 5029-VI «Про засади державної мовної політики» (далі – Закон № 5029) основи державної мовної політики визначаються Конституцією України, а порядок застосування мов в Україні – Законом № 5029, з норм якого мають виходити інші правові акти, що визначають особливості використання мов у різних сферах суспільного життя.

Згідно зі ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Частиною другою ст. 6 Закону № 5029 визначено, що українська мова як державна мова обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються Законом № 5029.

Статтею 11 Закону № 5029 встановлено, що основною мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування є державна мова.

Згідно з п.п. 19¹.1.2 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до повноважень (функцій) контролюючого органу відноситься, зокрема, контроль за своєчасністю подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Враховуючи викладене, оскільки українська мова як державна мова обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами виконавчої влади, то фізична особа, яка одержала іноземний дохід, для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, надає контролюючому органу підтверджуючі документи в установленому порядку, які супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.