Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 21.05.2026 р. № 2958/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула (   ) щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник у зверненні повідомив, що є фізичною особою - підприємцем -платником єдиного податку третьої групи та планує запустити маркетплейс (платформу) всередині власного програмного забезпечення, де сторонні розробники зможуть розміщувати свої цифрові товари. Планується робота за договором комісії або доручення. Згідно такого договору платник податків виступає посередником: приймає оплату від покупців і перераховує її авторам, утримуючи свою винагороду. Комісіє не завжди є фіксованою. Вона складає
5 відс. від продажу до моменту, поки сумарна виплата платнику податку (агенту) не досягне граничної суми (наприклад еквівалент 500 євро), після чого послуги з дистриб’юції надаються безкоштовно (комісія 0 відс.).

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи достатньо КВЕД 62.01 для ведення діяльності з дистриб’юції цифрового контенту сторонніх авторів за агентською схемою, чи необхідно додати КВЕД 47.91, 46.19 або 63.12?

2. Чи має право платник податків, згідно п. 292.4 ст. 292 Кодексу, включати до доходу, що оподатковується єдиним податком (5відс.), лише суму фактично отриманої комісії (винагороди), а не усю суму, що надходить на рахунок від покупців за товари сторонніх авторів?

3. Чи дозволяє законодавство застосовувати змінну ставку комісії (у тому числі 0 відс. після досягнення квоти) у межах агентських договорів на спрощеній системі оподаткування без втрати права вважати доходом лише суму винагороди?

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо питання першого

Відповідно до п. 299.1 ст. 299 Кодексу реєстрація суб’єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

До реєстру платників єдиного податку вносяться, зокрема, відомості про види господарської діяльності (п.п. 8 п. 299.7 ст. 299 Кодексу).

Згідно з п.п. 5 п. 298.3 ст. 298 Кодексу у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності згідно з Класифікатором видів економічної діяльності ДК 009:2010.

Класифікація видів економічної діяльності ДК 009:2010 (далі – КВЕД ДК 009:2010) затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 № 457, зі змінами та доповненнями.

Абзацом другим п. 1 Наказу № 457 визначено, що основне призначення Класифікації видів економічної діяльності – визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців.

КВЕД – це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств та організацій, не спричиняє жодних правових наслідків. 

Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання (абзаци восьмий, десятий п. 1 КВЕД ДК 009:2010).

При цьому наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 № 396 затверджено Методологічні основи та пояснення до позицій Класифікації видів економічної діяльності.

Отже, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку за власним бажанням обирає відповідно до КВЕД ДК 009:2010 вид господарської діяльності, який планує здійснювати.

Разом з цим з питання щодо визначення коду виду діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010 доцільно звернутися до Державної служби статистики України.

Щодо питання другого та третього

Особливості укладання договору комісії визначено главою 69 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ).

Відповідно до ст. 1011 ЦКУ за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

При цьому істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов'язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну (ст. 1012 ЦКУ).

Частиною першою ст. 1013 ЦКУ передбачено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Крім того, згідно з частиною першою ст. 1022 ЦКУ після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.

Відповідно до частини першої ст. 1000 ЦКУ за договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки довірителя.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (абзац перший п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Водночас, нормами п. 291.5 ст. 291 Кодексу визначено обмеження щодо здійснення видів діяльності для суб’єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої – третьої груп.

Згідно з підпунктом 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом для фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

При цьому у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 Кодексу).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Платники єдиного податку першої – третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі – готівковій або безготівковій (у тому числі з використанням електронних грошей) (п. 291.6 ст. 291 Кодексу).

Таким чином, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку має право укладати договори комісії/доручення та отримувати комісійну/агентську винагороду від проданого цифрового контенту на спрощеній системі оподаткування за умови дотримання усіх вимог, визначених підпунктом 291.4 – 291.5 ст. 291 Кодексу. При цьому усі кошти за надані послуги повинні перераховуватися комісіонером безпосередньо суб’єкту господарювання (комітенту), а вже суб’єкт господарювання (комітент) перераховує у грошовій формі винагороду комісіонеру.

Водночас зауважуємо, якщо на підставі зазначеного договору відбувається погашення заборгованості між комісіонером та комітентом шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі складеного документу (акту, заяви тощо), то такі розрахунки відносяться до негрошових і це позбавляє права фізичну особу – підприємця застосовувати спрощену систему оподаткування.

При цьому, у разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначено у пункті 291.6 статті 291 Кодексу, платники єдиного податку зобов’язані до отриманого таким шляхом доходу застосувати ставку єдиного податку 15 відсотків (підпункт 3 пункту 293.4 статті 293 Кодексу) та перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (підпункт 4 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Кодексу).

Крім того, відповідно до пункту 296.1 статті 296 Кодексу фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Одночасно слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 26.11.2020 № 728 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу Міністерства фінансів України від 19 червня 2015 року № 579» з 01 січня 2021 року втратили чинність форми Книги обліку доходів, Книги обліку доходів і витрат та порядки їх ведення, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579, та скасовано реєстрацію книг у податкових органах.

Проте зміни, запроваджені з 01.01.2021 щодо форми обліку доходів і витрат у довільній формі (в паперовому вигляді (зошиті, журналі тощо), в електронному вигляді (в електронній таблиці у файлі Excel, Word тощо) чи через електронний кабінет) не скасовують обов’язку дотримуватися платниками єдиного податку першої – третьої груп вимог заповнювати податкову декларацію платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця (далі – податкова декларація) на підставі первинних документів у відповідності до норм п. 44.1 ст. 44 Кодексу, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно з п.п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзац перший п. 44.1 ст. 44 Кодексу).

Зважаючи на викладене, за агентським договором клієнт за надані послуги розраховується безпосередньо з суб’єктом господарювання, якого представляє агент, а агент отримує винагороду за надання посередницьких послуг виключно від вказаного суб’єкта господарювання.

Водночас за договором комісії комісіонер після вчинення правочину за дорученням комітента повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане, а комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.

Таким чином, якщо фізична особа – підприємець – платник єдиного податку здійснює свою господарську діяльність як агент або комісіонер на підставі відповідних договорів, то усі кошти за надані послуги повинні перераховуватися клієнтом або комісіонером безпосередньо суб’єкту господарювання, а вже суб’єкт господарювання перераховує у грошовій формі винагороду агенту/комісіонеру.

Разом з тим, якщо положеннями договору передбачено самостійне утримання агентом/комісіонером належної йому винагороди з отриманих від клієнтів коштів, то таке утримання не підпадає під поняття негрошової форми розрахунків або бартерної (товарообмінної операції).

Водночас зауважуємо, якщо на підставі зазначених договорів відбувається погашення заборгованості між агентом/комісіонером та довірителем/комітентом шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі складеного документу (акту, заяви тощо), то такі розрахунки відносяться до негрошових і це позбавляє права фізичну особу – підприємця застосовувати спрощену систему оподаткування.

При цьому, у разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначено у п. 291.6 ст. 291 Кодексу, платники єдиного податку зобов’язані до отриманого таким шляхом доходу застосувати ставку єдиного податку 15 відсотків (п.п. 3 п. 293.4 ст. 293 Кодексу) та перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (п.п. 4
п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу).

Крім того, дохід у вигляді платежів за договором доручення/комісії, отриманий на поточний рахунок та/або готівкою, відображається у повному обсязі в обліку доходів та витрат, який ведеться у довільній формі, у фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку (агента/комісіонера), але у податковій декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця агентом/комісіонером зазначається лише сума винагороди.

Одночасно зауважуємо, що оскільки договір комісії (доручення) укладається між фізичною особою – підприємцем (посередником) та покупцями (авторами контенту), то питання щодо встановлення відсоткової ставки, у тому числі змінної відсоткової ставки, не належить до компетенції ДПС.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.