Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.05.2026 р. № 2966/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

 

Державна податкова служба України на звернення Закладу, яке надійшло листом ГУ ДПС у м.  Києві, щодо справляння плати за землю, керуючись статтею  52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Заклад поінформував, що є власником приміщень в нежитловому будинку (далі – Приміщення, Будинок), розташованому на земельній ділянці кадастровий номер 0000000000:00:000:0000 (далі – Ділянка) у м. Києві. Цільове призначення Ділянки 03.02 – «Для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти». Заклад не є власником або землекористувачем Ділянки

Заклад, без надання інформації щодо вжитих заходів стосовно оформлення землевпорядної документації на Ділянку, посилаючись на норми чинного законодавства, просить надати роз’яснення щодо виникнення у нього податкового обов’язку зі справляння плати за землю за Ділянку у разі відсутності речового права на Ділянку.

До звернення надані копії витягу з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від  06.04.2026, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності стосовно Приміщення від  25.11.2020 (далі – Витяг з Державного реєстру майна).

Принцип платності користування землею, передбачений статтею  206 Земельного кодексу України (далі – Земельний кодекс), реалізовано у Кодексі двох формах плати за землю: земельного податку, який сплачується власниками земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачами, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування, та орендної плати, яка справляється на умовах договору оренди за надані у строкове користування земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункти  14.1.72,  14.1.136, 14.1.147 пункту  14.1 статті  14, пункт  269.1 статті  269, пункт  288.1 статті  288 Кодексу).

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно тощо (підпункти  «а», «б» пункту  286.1 статті  286 Кодексу), підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт  288.1 статті  288 Кодексу).

Право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, обов’язок оформлення яких встановлений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті  125, 126 Земельного кодексу).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункт  287.1 статті  287 Кодексу).

У разі відсутності права власності та/або права користування земельною ділянкою (її частиною) суб’єкт господарювання не вважається платником плати за землю у розумінні статті  269 Кодексу до моменту виникнення відповідного речового права на земельну ділянку (її частину) відповідно до записів, сформованих у Державному земельному кадастрі, Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, визначеному законом.

Водночас у статті  120 Земельного кодексу передбачений механізм переходу права на земельну ділянку у разі набуття прав власності на об’єкт нерухомого майна.

Зокрема у разі набуття права власності на об’єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об’єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці державної або комунальної власності, що не перебуває у користуванні чи, у випадку, якщо такий об’єкт розміщений на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні, набувач права власності на об’єкт нерухомості протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на такий об’єкт зобов’язаний звернутися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування земельної ділянки, на якій розміщений такий об’єкт, що належить йому на праві власності, у порядку, передбаченому статтями  118,  123 або 128 Земельного кодексу (частини сьома, одинадцята статті  120 Земельного кодексу).

Орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею  122 Земельного кодексу, зобов’язаний передати земельну ділянку у власність або користування набувачу в порядку, встановленому Земельним кодексом (абзаци перший, другий частини одинадцятої статті  120 Земельного кодексу).

У зверненні відсутня інформація про наявність власників інших приміщень Будинку, про наявність у них речових прав на Ділянку.

Згідно з Витягом з Державного реєстру майна Заклад володіє Приміщеннями з червня 2018 року і в порушення платного користування землею, закріпленого у статті  206 Земельного кодексу, здійснює фактичне використання Ділянки.

Враховуючи зазначене, Заклад зобов’язаний у порядку і строки, встановлені статтею  120 Земельного кодексу, звернутися до Київської міської ради щодо передачі йому у власність або користування Ділянку (або її частину).

При цьому земельним законодавством передбачена відповідальність за ухилення осіб від державної реєстрації земельних ділянок та подання недостовірної інформації щодо них (пункт  «ї» частини першої статті  211 Земельного кодексу).

Оскільки контроль за дотриманням земельного законодавства та справляння плати за землю належить до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (стаття  33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), то органи місцевого самоврядування, які реалізують свої владні повноваження на відповідній території, на якій розташовані земельні ділянки, що використовуються без правовстановлюючих документів, керуючись нормами статей   377, 1214 Цивільного кодексу України, статей  120, 125, 126 та 206 Земельного кодексу, мають право порушити питання про компенсацію завданої шкоди (статті  1166,  1167 Цивільного кодексу України) землекористувачами (юридичними та фізичними особами), які використовують земельні ділянки без належним чином оформлених документів на право користування ними, у формі неотриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

Проте компенсація у формі недоотриманої органом місцевого самоврядування орендної плати за землю не містить ознак податкового платежу у розумінні Кодексу.

З огляду на викладене, Закладу доцільно звернутися до органу місцевого самоврядування за місцем знаходження Ділянки щодо врегулювання питання плати за землекористування до оформлення речового права на Ділянку.

У разі наявності у іншої особи права власності або користування на Ділянку, на який розташований Будинок, Заклад свої зобов’язання в частині дотримання принципу платного використання землі має реалізовувати в межах Цивільного кодексу України через цю особу – власника або користувача Ділянки .

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт  52.2 статті  52 Кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.