Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.05.2026 р. № 2975/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків з ПДВ в описаній у зверненні ситуації та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство є інвестором у межах угоди про розподіл продукції та здійснює діяльність із видобутку природного газу.

У процесі реалізації проєкту виникла ситуація, за якою Оператор відмовив у видачі технічних умов для будівництва установки підготовки газу (далі – Установка) безпосередньо у межах Угоди про розподіл продукції (далі – УРП). У зв’язку з цим Установка була збудована на балансі Товариства. За придбаними товарами/послугами (витратами), які використовувалися для будівництва Установки, податковий кредит з ПДВ формувався у податковому обліку Товариства.

При цьому фактично Установка використовувалася для підготовки природного газу, видобутого у межах УРП.

Протягом періоду експлуатації Установки до моменту її передачі Товариство несло поточні витрати, пов’язані з її функціонуванням, за якими також у Товариства формувався податковий кредит, оскільки Установка обліковувалася на Товаристві.

Надалі між сторонами УРП підписано додаткову угоду, якою передбачено доповнення такого змісту:

«Інвестор може придбати майно, необхідне для виконання Програми робіт та Бюджету по Угоді, на Рахунок Обліку Нафтогазової Діяльності. Витрати понесені Інвестором на таке майно, в межах балансової вартості майна на момент передачі Інвестором, включаються до Компенсаційних витрат. Передача Інвестором майна на Рахунок Обліку Нафтогазової Діяльності є підставою для нарахування Інвестором зобов’язання з податку на додану вартість в податковому обліку Інвестора та податкового кредиту і окремому податковому обліку за Угодою».

Товариство має намір передати зазначену Установку на рахунок обліку нафтогазової діяльності у межах УРП.

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію:

1) щодо нарахування Товариством податкових зобов’язань з ПДВ при здійсненні передачі Установки на рахунок обліку нафтогазової діяльності у межах УРП за балансовою вартістю;

2) щодо відображення податкового кредиту з ПДВ в податковому обліку УРП.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 − 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відносини, що виникають у процесі укладення, виконання та припинення дії Угоди про розподіл продукції, регулюються Законом України від 14 вересня 1999 року № 1039-XIV «Про угоди про розподіл продукції» (далі –                                Закон № 1039).

Згідно зі статтею 1 Закону № 1039 інвестор (інвестори) − громадянин України, іноземець, особа без громадянства, юридична особа України або іншої держави, об'єднання юридичних осіб, створене в Україні чи за її межами, особи, які діють окремо чи спільно, що має (мають) відповідні фінансово-економічні та технічні можливості або відповідну кваліфікацію для користування надрами та визначений переможцем (переможцями) конкурсу; особа, визначена абзацом п'ятнадцятим частини першої статті 7 Закону № 1039, у разі укладення угоди за участю такої особи; особа, яка набула прав та обов'язків, визначених угодою про розподіл продукції, в результаті передачі прав та обов'язків відповідно до
статті 26 Закону № 1039.

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.

Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі –                                 Закон № 996)).

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та            підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ). При цьому продаж (реалізація) товарів – це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів
(підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14
пункту 213.1 статті 213 розділу VІ ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв’язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ, а також складання податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) встановлено статтями 187, 198, 199 і 201 розділу V ПКУ.

Згідно з пунктами 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ.

Особливості оподаткування платників податків в умовах дії  визначено у розділі XVIII ПКУ.

Термін «інвестор» для цілей оподаткування відповідно до розділу XVIII ПКУ вживається у значенні, наведеному у Законі № 1039 (підпункт 14.1.83 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Пунктом 335.1 статті 335 розділу XVIII ПКУ визначено, що протягом строку дії угоди про розподіл продукції і в межах діяльності, пов'язаної з виконанням такої угоди, стягнення з інвестора загальнодержавних та місцевих податків та зборів, передбачених ПКУ, крім передбачених пунктом 335.2 статті 335                   розділу XVIII ПКУ, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди.

Протягом строку дії угоди про розподіл продукції та в межах діяльності, пов'язаної з виконанням такої угоди, оподаткування інвестора (оператора) здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених розділом XVIII ПКУ та угодою про розподіл продукції. У разі розбіжностей між положеннями               розділу XVIII та іншими положеннями ПКУ застосовуються правила, передбачені розділом XVIII ПКУ.

Згідно з пунктом 335.2 статті 335 розділу XVIII ПКУ під час виконання угоди про розподіл продукції інвестор (оператор) зобов’язаний сплачувати, зокрема податок на додану вартість.

Після реєстрації інвестора (оператора) і угоди про розподіл продукції як платника податку інвестор зобов'язаний складати і подавати передбачені законодавством податкові декларації і звіти, нести відповідальність за належне виконання своїх обов'язків, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів, у порядку і розмірах, встановлених ПКУ. Податкові декларації і звіти подаються інвестором за кожним податком, збором, платежем окремо від звітів за результатами діяльності, не пов'язаної з виконанням угоди про розподіл продукції.

Податковий облік, пов'язаний з виконанням передбачених угодою про розподіл продукції робіт (наданням послуг), ведеться відповідно до ПКУ та угоди, та окремо від обліку інших видів діяльності (пункт 335.4 статті 335 розділу XVIII ПКУ).

Особливості сплати податку на додану вартість в умовах дії угоди про розподіл продукції визначено статтею 337 розділу XVIII ПКУ.

Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Платники податків при визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку − превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996). Для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому при визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання тих, чи інших товарів/послуг необхідно встановити фактичну сутність таких операцій і місце їх постачання, а також враховувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображається факт здійснення таких операцій.

Щодо питань 1 і 2

У випадку, якщо Товариством буде здійснюватися постачання (передача) Установки УРП відповідно до зазначеної у зверненні додаткової угоди, то у розумінні норм, визначених підпунктами 14.1.191 і 14.1.202 пункту 14.1                    статті 14 розділу І та пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ, така операція буде об'єктом оподаткування ПДВ.

За такою операцією Товариство зобов’язане буде нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ та скласти податкову накладну і зареєструвати її в ЄРПН у встановлені ПКУ терміни.

Водночас, такі податкові зобов’язання з ПДВ необхідно буде нараховувати виходячи із бази оподаткування ПДВ, визначеної відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ, а саме виходячи з договірної вартості зазначеної у зверненні установки (з урахуванням загальнодержавних податків та зборів), яка при цьому не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюється така операція (якщо Установка згідно з даними бухгалтерського обліку обліковується як необоротний актив).

Якщо УРП, зареєстрована як платник ПДВ, то вказана вище податкова накладна, що складена Товариством, буде підставою для УРП на включення зазначеної у ній суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).