Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.05.2026 р. № 2985/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

З метою правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи має право самозайнята особа сплатити суму єдиного внеску більшу ніж визначену законодавством України за один календарний місяць?

2. Чи приймає/відхиляє ДПС декларацію про майновий стан і доходи
(далі – Декларація), в якій самозайнята особа декларує суму за один календарний місяць єдиного внеску більшу ніж визначену законодавством України?

Щодо першого питання

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовано Законом України
від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Згідно з п. 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Для платників, зазначених, зокрема у п. 5 частини першої ст. 4 Закону
№ 2464 (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (п. 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Мінімальний страховий внесок – сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 5 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Частиною п'ятою ст. 8 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі
22 відсотки до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску.

Крім того, відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464).

Водночас частиною шостою ст. 4 Закону № 2464 визначено, що особи, зазначені, зокрема, у п. 5 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем, зокрема резидентом Дія Сіті, сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з п. 3 «Прикінцеві положення» Закону України від 03 грудня 2025 року № 4695-IX «Про Державний бюджет України на 2026 рік», окрім іншого, зупинено на 2026 рік дію п. 4 частини першої ст. 1 Закону № 2464 в частині розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Установлено, що у 2026 році (починаючи з 1 січня) розмір максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (максимальної суми доходу застрахованої особи на місяць, на яку нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної цим Законом) дорівнює двадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, згідно із Законом України від 03 грудня 2025 року № 4695-IX.

Враховуючи викладене особа, яка провадять незалежну професійну діяльність та має основне місце роботи звільняється від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем було сплачено страховий внесок за таку особу у розмірі не менше мінімального страхового внеску.

Разом з тим зазначена особа може бути платником єдиного внеску за умови самостійного визначення нею бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем сплачено страховий внесок за таку особу у розмірі менше мінімального страхового внеску. При цьому самостійно визначена такою особою база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену Законом № 2464, а також не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Щодо другого питання

Відповідно до п. 4 частини другої ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема подавати звітність, у тому числі про основне місце роботи працівника, про нарахування єдиного внеску в розмірах, визначених відповідно до Закону № 2464, у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку) до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки та порядку, встановлені Кодексом. Форма, за якою подається звітність про нарахування єдиного внеску у складі звітності з податку на доходи фізичних осіб (єдиного податку), встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Форма Декларації та Інструкція щодо заповнення Декларації (далі – Інструкція), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859, зі змінами. При цьому додатки є складовою частиною податкової декларації. Додатки заповнюються та подаються виключно за наявності доходів (витрат), розрахунок яких міститься у цих додатках (п. 2 розділу II Інструкції).

Варто зазначити, що обробка Декларації, що містить у своєму складі, зокрема, додаток ЄСВ 1, здійснюється ДПС та Пенсійним фондом України.

Підтвердженням поданої в електронному вигляді Декларації з додатком ЄСВ 1 є квитанція № 1 та квитанція № 2.

Квитанція № 1 свідчить про те, що Декларація, яка містить у своєму складі додаток ЄСВ 1, подана платником, успішно прийнята для опрацювання надалі. Також зазначена квитанція містить інформацію, що за результатом приймання та обробки електронної звітності в Пенсійному фонді України буде сформовано квитанцію № 2, що буде надіслана на електронну адресу, з якої було відправлено звітність (або посереднику).

Квитанція № 2 містить інформацію про результат обробки декларації з додатком ЄСВ 1 і повідомляє про внесення чи невнесення відомостей зі звітності до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування (далі – Державний реєстр), також квитанція № 2 містить інформацію про наявність помилок у декларації платника.

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (частина друга ст. 16 Закону № 2464).

ДПС згідно з покладеними завданнями формує та веде реєстр страхувальників Державного реєстру (п. 5 частини другої ст. 12 Закону № 2464).

Пенсійний фонд України згідно з покладеними завданнями формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру (п. 1 частини першої ст. 12¹ Закону № 2464).

Відповідно до п. 3 частини першої ст. 13¹ Закону № 2464 Пенсійний фонд України та його територіальні органи мають право надавати консультації щодо відомостей, поданих до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру, та порядку ведення цього реєстру.

Отже, відповідно до законодавства роз’яснення, що стосуються питань ведення реєстру застрахованих осіб, що містять персоніфіковані відомості, належить до компетенції Пенсійного фонду України.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

______________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.