X

Ви можете залишити відгук про цей документ.

Залишилось символів: 200
Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.05.2026 р. № 2992/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула звернення (   ), щодо практичного застосування норм податкового законодавства, та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у своєму зверненні повідомив, що на виконання Додаткової постанови (   ) апеляційного суду (   ) № (   ) позивачу – фізичній особі, здійснено відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі (   ) гривень.

Оскільки постановою суду вказане стягнення не кваліфікується як відшкодування  матеріальної і моральної шкоди, спрямоване  на відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння  йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю і здоров’ю, то такий дохід не відноситься до підпункту «а» підпункту 164.2.14. пункту 164.2 статті 164 Кодексу.

Посилаючись на  підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу  та індивідуальну податкову консультацію від 22.07.2025 № 3943/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК, та виступаючи податковим агентом по відношенню до позивача – фізичної особи, (   ) оподаткувало суму відшкодування витрат на правову допомогу податком на доходи фізичних осіб і військовим збором як додаткове благо на загальних підставах. При цьому було сплачено:

податок на доходи фізичних осіб в сумі (    ) грн – платіжне доручення
 № (   )  від (   );

військовий збір в сумі (   ) грн – платіжне доручення № (   ) від (   );

відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивачу – фізичній особі в сумі (   ) грн – платіжне доручення № (   ) від (   ).

На даний час від позивача – фізичної особи в телефонному режимі надійшла скарга щодо неправомірності оподаткування відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з погрозою звернутися зі скаргою до Державної виконавчої служби щодо неповного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання: правомірно чи неправомірно (   ) оподатковано відшкодування витрат на професійну правничу  допомогу?

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.

Згідно зі статтею 133 глави 8 «Судові витрати» Цивільного процесуального кодексу України від 18.03.2004 № 1618-IV (зі змінами)  судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних із розглядом справи.

До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу включаються до складу судових витрат, а не збитків і не матеріальної шкоди.

Статтею 67 Конституції України передбачено, зокрема, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Кодексу дохід з джерелом його походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу встановлено перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Підпунктом 1.7 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпункті 165.1.36 пункту 165.1 статті 165, підпунктах 3 і 4
пункту 170.131 статті 170 Кодексу та пункту 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас пунктом 164.2 статті 164 Кодексу визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Кодексу) у вигляді суми грошового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу (підпункт «г» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Кодексу).

Відповідно до пункту 167.1 статті 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у підпунктах 167.2 – 167.5 статті 167 Кодексу).

Також вказані доходи є об'єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 1 підпункту 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу та підпунктом 1.4 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Податковий агент, поняття якого наведено у підпункті 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб (18 відсотків) і військовий збір (5 відсотків) із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену статтею 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Кодексу).

Податковим агентом визнається особа, на яку Кодексом покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків (пункт 18.1 статті 18 Кодексу).

При цьому відповідно до пункту 18.2 статті 18 Кодексу податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов’язки, встановлені Кодексом для платників податків.

Таким чином, оскільки відшкодування за рішенням суду судових витрат (на професійну правничу допомогу) фізичній особі здійснюється юридичною особою, то зазначений дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу такого платника як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

Крім того, при нарахуванні такого доходу (відшкодування) юридична особа виступає податковим агентом та зобов’язана утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за рахунок фізичної особи.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.