Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 25.05.2026 р. № 2996/ІПК/13-01-09-05-11

Головне управління ДПС у Львівській області за результатами розгляду звернення Товариства, щодо об’єкту оподаткування акцизним податком та з питань ліцензування, та керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755 – VI, із змінами та доповненнями (далі – Кодекс) в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що планує введення в експлуатацію власної сонячної електростанції (СЕС) потужністю до 5 МВт для енергозабезпечення об'єкта нерухомості, що надається в оренду (КВЕД 68.20). Енергія споживатиметься в межах об'єкта Товариством та Орендарями (субспоживачами).

Враховуючи вищевикладене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань.

1. Враховуючи норму ст. 58-1 Закону № 2019-VIII про те, що діяльність із забезпечення субспоживачів не є професійною діяльністю на ринку, чи погоджується ДПС, що у Товариства не виникає об'єкт оподаткування акцизним податком (3,2%) згідно з пп. 212.1.13 ПКУ, за умови, що обсяги виробленої енергії не реалізуються у зовнішню мережу (немає продажу за «зеленим» тарифом або за механізмом Net Billing)?

2. Чи вважатиметься за викладених обставин діяльність Товариства такою, що не вимагає ліцензії на постачання, відповідно до вимог спеціального законодавства (Закон № 3220-IX)?

 

Щодо питання 1

         Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, а також відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії визначає та регулює Закон України від 13 квітня 2017 року № 2019–VIII «Про ринок електричної енергії», із змінами (далі – Закон № 2019).

         Відповідно до частини першої статті 1 № 2019 активний споживач – споживач (або група споживачів, які діють спільно), що споживає електричну енергію та виробляє електричну енергію та/або здійснює діяльність із зберігання енергії, та/або продає надлишки виробленої та/або збереженої електричної енергії, або бере участь у заходах з гнучкості або енергоефективності відповідно до вимог закону, за умови що ці види діяльності не є його основною професійною та/або господарською діяльністю.

         Згідно із частиною 1 статті 1 Закону № 2019 виробник електричної енергії – суб'єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії.

         Під виробництвом електричної енергії в частині 1 статті 1 Закону № 2019 розуміється діяльність, пов’язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів, крім діяльності із зберігання енергії.

         Частиною 1 статті 8 Закону № 2019 визначено, що господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, розподілу електричної енергії малими системами розподілу, постачання електричної енергії споживачам, зберігання енергії, агрегації, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадяться на ринку електричної енергії, за умови отримання відповідної ліцензії, якщо інше не передбачено цим Законом.

         Разом з тим, згідно частини 2 статті 30 Закону № 2019 діяльність з виробництва електричної енергії без ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії дозволяється, якщо величина встановленої потужності чи відпуск електричної енергії менші за показники, визначені у відповідних ліцензійних умовах з виробництва електричної енергії.

         Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 № 1467.

Частиною дев’ятою статті 58 прим.1 Закону № 2019 встановлено, що виробництво електричної енергії активними споживачами, третіми особами, що приєднані до електричних мереж активних споживачів, вважається виробництвом електричної енергії для власних потреб та не потребує отримання ліцензії на виробництво електричної енергії, за умови що встановлена потужність таких генеруючих електроустановок на одній площадці вимірювання не перевищує 5 МВт.

Зберігання електричної енергії активними споживачами, третіми особами, установки зберігання енергії яких приєднані до електричних мереж активних споживачів, вважається зберіганням електричної енергії для власних потреб та не потребує отримання ліцензії на зберігання електричної енергії, за умови що встановлена потужність таких установок зберігання енергії на одній площадці вимірювання не перевищує 5 МВт.

         Відповідно до пункту 215.1 статті 215 Кодексу електрична енергія належить до  підакцизних товарів.

         Згідно з положеннями Кодексу платниками акцизного податку є, зокрема, виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її на ринку електричної енергії (підпункт 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 Кодексу).

         Відповідно до пункту 213.1 статті 213 Кодексу, об'єктами оподаткування акцизним податком є операції,  зокрема  з:

реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції)  (підпункт 213.1.1 пункту 213.1 статті 213 Кодексу);

         реалізації та/або передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу (підпункт 213.1.2 пункту 213.1 статті 213 Кодексу).

         Згідно з пунктом 213.2 статті 213 Кодексу, не підлягають оподаткуванню акцизним податком, серед іншого, операції з:

реалізації електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії (підпункт 213.2.8 пункту 213.1 статті 213 Кодексу);

передачі для власного споживання в межах одного підприємства електричної енергії (за кодом 2716 00 00 00 згідно з УКТ ЗЕД), виробленої на цьому підприємстві (підпункт 213.2.9 пункту 213.1 статті 213 Кодексу).

Визначення відновлювальних джерел енергії надане підпунктом 14.1.29 пункту 14.1 статті 14 Кодексу – це джерела вітрової, сонячної, геотермальної енергії, енергії хвиль та припливів, гідроенергії, енергії біомаси, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів.

Отже, у суб’єкта господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії для власних потреб та операції з реалізації електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії до 5 МВт як активний споживач, без отримання ліцензії на такий вид діяльності відповідно до законодавства, не виникатиме об’єкт оподаткування та обов’язок з реєстрації платником акцизного податку з врахуванням вимог положень підпункту 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 Кодексу та підпунктів 213.2.8, 213.2.9 пункту 213.2 статті 213 Кодексу.

Щодо питання 2

         Відповідно статті 191.1 Кодексу контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Кодексу виконують такі функції, зокрема:

         здійснюють ліцензування діяльності суб’єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що  використовуються в електронних сигаретах, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом (підпункт. 191.1.13 пункту 191.1 статті 19 1Кодексу);

         здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері (підпункт 191.1.14 пункту 191.1 статті 19 1 Кодексу);

         здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального (підпункт 191.1.16 пункту 191.1 статті 191 Кодексу).

         Перелік органів ліцензування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 серпня 2015 року № 609, із змінами (далі – Перелік № 609), в якому зазначено види господарської діяльності та найменування органів, які здійснюють ліцензування такої діяльності.

         Відповідно до Переліку № 609:

         Державна податкова служба України (далі – ДПС) та територіальні органи ДПС здійснюють ліцензування таких видів господарської діяльності як: виробництво спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального; оптова торгівля спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним; роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, зберігання пального (пункт 6 Переліку № 609);

         Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) здійснює ліцензування, зокрема, діяльності у сфері електроенергетики (пункт 25 Переліку № 609).

         Отже, питання щодо ліцензування діяльності з виробництва електроенергії не належить до компетенції ДПС та її територіальних органів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватись виключно платником податків, якому надано таку консультацію  (пункту 52.2 статті 52 глави 3 розділу II Кодексу).

 

 

 

 

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію