Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.05.2026 р. № 3011/ІПК/26-15-24-01-14-06

Головне управління ДПС у м. Києві за результатами розгляду звернення, яке надійшло через Електронний кабінет платника податків, щодо практичного застосування норм чинного законодавства, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ) в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що є фізичною особою - резидентом України та отримує дохід у вигляді дивідендів від володіння акціями у Франції.

Згідно зі звітом французького банку, який здійснює виплату дивідендів, з нарахованого доходу у Франції утримується податок за ставкою 12,8%.

Відповідно до пп. 170.11.1 та 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПКУ, доходи резидента України, отримані з джерел за межами України, підлягають оподаткуванню в Україні з урахуванням норм міжнародних договорів України.

Згідно з п. 13.5 ст. 13 ПКУ суми податку, сплачені за кордоном, зараховуються при сплаті податку в Україні за наявності документів, що підтверджують факт сплати такого податку.

Україна та Французька Республіка уклали Конвенцію між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилення від сплати податків щодо податків на доходи і майно (далі — Конвенція). Згідно зі ст. 10 Конвенції дивіденди можуть оподатковуватися у державі джерела доходу, а відповідно до ст. 23 Конвенції Україна повинна надати залік податку, сплаченого у Франції.

Враховуючи, що положення ПКУ містять загальний опис документів, які підтверджують сплату податків за межами України, без конкретизації їх назви або форми, а отримання додаткових документів від іноземних державних органів пов’язане з тривалими строками та значними фінансовими втратами, платник податків потребує роз’яснення щодо достатності наявного документа або отримання конкретної назви документа, який очікується податковою України від Французьких державних органів.

У зв’язку з чим, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи буде достатньо для зарахування в Україні податку, утриманого у Франції, документа під назвою COUPONS CREDIT ADVICE (копія додається), поданого разом із податковою декларацією про майновий стан та доходи, як підтвердження суми податку, сплаченого за кордоном, для зменшення суми податку до сплати в Україні відповідно до п. 13.5 ст. 13 ПКУ?
2. У разі якщо зазначений документ є недостатнім, прошу вказати точну назву та вид документа, який відповідатиме вимогам ПКУ та буде достатньою підставою для застосування положень Конвенції про уникнення подвійного оподаткування під час отримання дивідендів з Франції.

Щодо першого та другого питань.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Згідно з п. 163.1 ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є, зокрема,  іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до п.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 ПКУ дохід, отриманий з джерел за межами України – це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи, зокрема, дивіденди.

Порядок оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 ПКУ, відповідно до п.п. 170.11.1 якого у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою 18  відсотків, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПКУ, крім:

а) доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ, що оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ;

б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 ПКУ;

в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 ПКУ;

г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв’язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 170.11¹
ст. 170 ПКУ.

Згідно з п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 ПКУ доходи у вигляді дивідендів по акціях та/або інвестиційних сертифікатах, корпоративних правах, нарахованих нерезидентами, інститутами спільного інвестування та суб’єктами господарювання, які не є платниками податку на прибуток, оподатковуються у половинному розмірі ставки, встановленої у п. 167.1 ст. 167 ПКУ, тобто
9 відсотків.

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 ПКУ).

Також вказані доходи є об’єктом оподаткування військовим збором, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Ставка військового збору становить для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, –
5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 ПКУ та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Згідно з п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 ПКУ платник податку, що отримує, зокрема, іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок (військовий збір) з таких доходів.

При цьому особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа, що провадить незалежну професійну діяльність (п.п. 168.2.2 п. 168.2 ст. 168 ПКУ).

Отже, дохід, отриманий фізичною особою - резидентом України  у вигляді дивідендів від юридичної особи – нерезидента вважається іноземним доходом, включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку та підлягає оподаткуванню за наслідками річного декларування.

Відповідно до п.п. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 ПКУ у разі якщо згідно з нормами міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, платник податку може зменшити суму річного податкового зобов’язання на суму податків, сплачених за кордоном, він визначає суму такого зменшення за зазначеними підставами у річній податковій декларації.

У разі відсутності в платника податку підтверджуючих документів щодо суми отриманого ним доходу з іноземних джерел та суми сплаченого ним податку в іноземній юрисдикції, оформлених відповідно до ст. 13 ПКУ, такий платник зобов'язаний подати до контролюючого органу за своєю податковою адресою заяву про перенесення строку подання податкової декларації до
31 грудня року, наступного за звітним. У разі неподання в установлений строк податкової декларації платник податків несе відповідальність, встановлену  ПКУ та іншими законами.

Положення Конвенції між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків  на доходи і майно від 30 січня
1997 року, ратифікованої Законом України від 03 березня 1998 року
№ 150/98-ВР, яка є чинною в українсько-французьких податкових відносинах з 01.11.98 (далі - Конвенція), застосовуються до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції) і поширюються на «податки на доходи і на майно, що стягуються від імені Договірної Держави або її політико-адміністративних підрозділів чи місцевих органів влади, незалежно від способу їх стягнення», зокрема на існуючі в Договірних Державах (Україні та Франції) податки, які стосуються доходів фізичних осіб (ст. 2 Конвенції).

Оподаткування дивідендів, що  сплачуються  компанією,  яка  є резидентом Договірної Держави,  резиденту другої Договірної  Держави врегульовано ст. 10 Конвенції.

Згідно зі ст. 23 (Усунення подвійного оподаткування) Конвенції Договірна Держава, яка є країною резиденції відповідної особи, при визначенні її податкових зобов'язань повинна враховувати податок, сплачений цією особою в іншій Договірній Державі. При цьому положеннями ст. 23 Конвенції передбачається право на застосування Договірними Державами (Україною та Францією) того порядку (методу) усунення подвійного оподаткування, який встановлено національним (внутрішнім) законодавством кожної з цих країн.

Одночасно зауважуємо, що суть положень ст. 23 Конвенції повністю відповідає суті положень ст. 13 «Усунення подвійного оподаткування» ПКУ щодо порядку врахування податків, сплачених за межами України, при визначенні бази оподаткування платників податків – резидентів України та відповідних положень розділу ІV ПКУ щодо правил зарахування податку з іноземного доходу, сплаченого за межами України, при розрахунку податкових зобов’язань платників податку на доходи фізичних осіб – резидентів України.

Звертаємо увагу, що до переліку податків, на які поширюється Конвенція, не віднесено військовий збір. Крім того, нормами ПКУ також не передбачено зменшення податкового зобов'язання з військового збору на суму податків, сплачених за кордоном.

Відповідно до п. 13.3 ст. 13 ПКУ доходи, отримані фізичною особою - резидентом з джерел походження за межами України, включаються до складу загального річного оподаткованого доходу, крім доходів, що не підлягають оподаткуванню в Україні відповідно до положень ПКУ чи міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

При цьому суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими ПКУ (п. 13.4 ст. 13 Кодексу).

Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов'язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України
(п. 13.5 ст. 13 ПКУ).

Статтею 13 Закону України від 23 червня 2005 року № 2709-ІV «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

З 2002 року Україна приєдналась до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів вчиненої в Гаазі 5 жовтня
1961 року, яка набрала чинності для України 22.12.2003 (далі – Гаазька Конвенція) (Закон України від 10 січня 2002 року № 2933 «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів»).

Відповідно до ст. 2 Гаазької Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Абзацом першим ст. 3 Гаазької Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Таким чином, документи, які видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, яка здійснюється шляхом проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Враховуючи зазначене, з метою зарахування податків та зборів, сплачених у Франції, платник податків зобов’язаний отримати від державного органу Франції довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації шляхом проставлення апостиля компетентним органом Франції та супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

Відповідно до п.п «і» п. 1 ст. 3 Конвенції термін «компетентний орган означає стосовно Франції - Міністра управління бюджетом або його повноважного представника».

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

 

_____________________________________________________________________________________________

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.