Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 26.05.2026 р. № 3040/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду  звернення ФІЛІЇ КОМПАНІЇ «________» (далі – Філія) щодо окремих питань оподаткування відокремлених підрозділів іноземних неурядових організацій, керуючись  ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції  повідомляє.

Згідно зі зверненням Філія є відокремленим підрозділом іноземної неурядової організації в Україні (Чеська Республіка). Філія не є платником податку на прибуток в Україні, оскільки не здійснює діяльності в Україні, яка підпадає під визначення постійного представництва нерезидента, і відповідно не є постійним представництвом нерезидента.

Як повідомляється, планується отримання Філією цільової благодійної допомоги на виконання проєкту в Україні на основі договору цільової благодійної пожертви від благодійного фонду, який створений та зареєстрований згідно із законодавством України, і який має офіційний статус неприбуткової організації.

У зв’язку із викладеним вище у зверненні поставлено такі запитання для надання індивідуальної податкової консультації:

1. Чи будуть доходи, отримані Філією від благодійного фонду у вигляді благодійних внесків, що надійшли на банківські рахунки нерезидента, а саме його Філії в Україні, доходом із джерелом походження з України?

2. Якщо так, то хто повинен сплачувати податок на доходи нерезидента? Чи буде нести відповідальність Філія, якщо благодійний фонд не виконає правила п.п. 141.4.2. п.141.4 ст.141 Кодексу?

3. Чи можливе застосування статті 21 «Інші доходи» Конвенції між Урядом України і Урядом Чеської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно зі змінами, внесеними відповідним Протоколом, ратифікованим Законом України від 04.11.2015 № 747-VIII, який набув чинності 09.12.2015 (далі – Конвенція)? Якщо так, то кому і в який період повинна бути надана довідка, яка підтверджує статус податкового резидента?

4. Чи стане Філія постійним представництвом у разі отримання доходів у вигляді благодійної пожертви?

Щодо запитань 1 та 2

Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід з джерелом їх походження з України – будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Платниками податку - нерезидентами згідно з підпунктами 133.2.1 та 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 Кодексу є: юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України; нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво та/або отримують доходи із джерелом походження з України, та інші нерезиденти, на яких покладено обов’язок сплачувати податок у порядку, встановленому розділом ІІІ Кодексу.

Згідно з п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу.  

Як передбачено п.п. «ї» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходами, отриманими нерезидентом із джерелом походження з України, зокрема, є доходи у вигляді благодійних внесків та пожертвувань на користь нерезидентів. 

Підпунктом 141.4.2. п.141.4 ст.141 Кодексу встановлено, що резидент, у тому числі фізична особа підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 – 141.4.5 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги абзацу першого п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

З урахуванням положень п. 137.3 ст. 137 Кодексу відповідальність за повноту утримання та своєчасність перерахування до бюджету податку, зазначеного, зокрема, в п. 141.4 ст. 141 Кодексу, покладається на платників податку, які здійснюють відповідні виплати.                  .

Щодо запитання 3

Згідно з ст. 3 Кодексу якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України регулюється ст. 103 Кодексу.

Відповідно до п. 103.4 ст. 103 Кодексу підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 ст. 103 Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України, а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Положення Конвенції застосовуються до "осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав” (ст. 1 Конвенції) та поширюються на податки, одним з яких, зокрема в Україні, є „податок на прибуток підприємств” (ст. 2 Конвенції).

Відповідно до п. 1 ст. 3 (Загальні визначення) Конвенції для цілей її застосування термін „особа” включає фізичну особу, компанію або будь-яке інше обʼєднання осіб; термін „компаніяˮ означає будь-яке корпоративне обʼєднання або  будь-яку організацію, що розглядається з метою оподаткування як корпоративне обʼєднання; термін „підприємство Договірної Державиˮ означає підприємство, що керується резидентом Договірної Держави.

„При застосуванні цієї Конвенції Договірною Державою будь-який термін, не визначений у Конвенції, має те значення, яке надається  законодавством цієї  Держави щодо податків, на які поширюється ця Конвенція, якщо з контексту не випливає іншеˮ (п. 2 ст. 3 Конвенції).

„Для цілей цієї Конвенції термін „резидент Договірної Державиˮ означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця управління, місця реєстрації або іншого аналогічного критерію, а також включає цю Державу і будь-яку її адміністративно-територіальну одиницю чи місцевий орган влади. Цей термін, проте, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі лише стосовно доходів із джерел у цій Державі або стосовно майна, що в ній знаходитьсяˮ (п. 1 ст. 4 (Резидент) Конвенції.

Пунктом 1 ст. 5 (Постійне представництво) Конвенції, якою встановлено підстави для визначення діяльності резидентів Договірних Держав (України та Республіки Чехія) такою, що здійснюється через „постійне представництвоˮ, цей термін для цілей Конвенції означає „постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється комерційна діяльність підприємстваˮ.

Відповідно до п. 1 ст. 7 (Прибуток від комерційної діяльності) Конвенції „прибуток підприємства Договірної  Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності в другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо  підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства  оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується цього постійного представництва”. При цьому наступні положення ст. 7 Конвенції (пп. 2 – 5) встановлюють особливості визначення прибутку постійного представництва, через яке підприємство однієї Договірної Державі здійснює комерційну діяльність в іншій Державі.

„Якщо прибуток включає види доходів, які розглядаються окремо в інших статтях цієї Конвенції, положення цих статей не будуть зачіпатися положеннями цієї статті” (п. 7 ст. 7 Конвенції).

Статтею 21 (Інші доходи) Конвенції передбачено:

„1. Види доходів резидента Договірної Держави, незалежно від джерела їх виникнення, про які не йдеться у попередніх статтях цієї Конвенції, будуть оподатковуватись тільки в цій Державі.

2. Положення пункту 1 цієї статті не будуть застосовуватись до доходів,  інших ніж доходи від нерухомого майна, визначеного в пункті 2 статті 6 цієї Конвенції, якщо одержувач таких доходів є резидентом Договірної Держави,  здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через  розташоване в ній постійне представництво  або надає в цій Державі незалежні особисті послуги через розташовану там постійну базу, і право або майно, у звʼязку з яким одержано доход, дійсно  повʼязані з таким  постійним представництвом або постійною базою. В такому випадку застосовуються  положення  статті  7  або статті 14 цієї Конвенції залежно від обставинˮ.

Враховуючи викладене, зазначені положення Конвенції у загальному порядку слід розуміти таким чином:

Якщо прибуток особи, яка у контексті Конвенції є підприємством - резидентом Республіки Чехія, є „прибуткомˮ, отриманим від „комерційної діяльностіˮ (в межах значення цих термінів, яке надається їм податковим законодавством України відповідно до  п. 2 ст. 3 Конвенції), то згідно зі ст. 7 Конвенції такий прибуток оподатковується лише у Республіці Чехія, і, відповідно, підлягає звільненню від оподаткування в Україні, якщо тільки таке підприємство - резидент Республіки Чехія не здійснює комерційної діяльності в Україні через розташоване в ній „постійне представництвоˮ (у розумінні значення цього поняття, наведеного у ст. 5 Конвенції). Відповідно, якщо підприємство - резидент Республіки Чехія отримує прибуток від комерційної діяльності, здійснюваної через розташоване в Україні постійне представництво, то такий прибуток підлягає оподаткуванню в Україні лише в частині, яка стосується цього „постійного представництваˮ.

Таким чином, якщо доходи (прибуток), отримані з українських джерел особою, яка у розумінні Конвенції є резидентом Республіки Чехія, підпадають під дію ст. 7 Конвенції, то ст. 21 Конвенції не застосовується.

Якщо ж йдеться про отримання  чеським резидентом видів доходів, які не охоплюються відповідними статтями Конвенції (у тому числі, ст. 7 Конвенції), то у цьому випадку застосовуватиметься положення п. 1 ст. 21 Конвенції, згідно з якими такі доходи буть оподатковуватись лише у Республіці Чехія, тобто підлягають звільненню від оподаткування в Україні.

Щодо запитання 4

Підпунктом «а» п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що нерезидентами є, зокрема, іноземні компанії, організації, партнерства та інші об’єднання осіб, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України, а також правові утворення без статусу юридичної особи, створені відповідно до законодавства іноземних держав або територій, які не є резидентами України, відповідно до положень Кодексу.

Як визначено абзацом першим п. 64.3 ст. 64 Кодексу, взяття на облік юридичних осіб та їх відокремлених підрозділів, відокремлених підрозділів юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства іноземної держави, як платників податків і зборів у контролюючих органах згідно з п. 64.1 ст. 64 Кодексу підтверджується відомостями, оприлюдненими на порталі електронних сервісів відповідно до Закону України від 15 травня 2003 року             № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (зі змінами).

Відповідно до п. 64.5 ст. 64 Кодексу нерезиденти (іноземні юридичні компанії, організації), які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва, або придбавають нерухоме майно або отримують майнові права на таке майно в Україні, або відкривають рахунки в банках України (крім кореспондентських рахунків, що відкриваються банкам-нерезидентам), в інших фінансових установах, у небанківських надавачах платіжних послуг, або відкривають електронні гаманці в емітентах електронних грошей відповідно до ст. 64 Закону України «Про платіжні послуги», або набувають право власності на інвестиційний актив, визначений абзацами третім – шостим п.п. «е» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, в іншого нерезидента, який не має постійного представництва в Україні, зобов’язані стати на облік у контролюючих органах.

Слід зазначити, що відповідно до п.п. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу  постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер, є постійним представництвом.

Господарською діяльністю є діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Отже, на підставі викладеного вище у разі, якщо діяльність нерезидента в Україні здійснюється через відокремлений підрозділ (у тому числі представництво) і така діяльність не пов’язана з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання доходу, а здійснюється виключно з метою реалізації благодійних та гуманітарних програм, то така діяльність нерезидента не підпадає під визначення постійного представництва

Водночас кожен конкретний випадок стосовно оподаткування доходів нерезидента, виплачених йому через уповноважену особу, має розглядатися з урахуванням договірних умов, обставин здійснення відповідних господарських операцій та первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).