Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.05.2026 р. № 3047/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

        Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                     Платника на отримання індивідуальної податкової консультації щодо окремих питань із визначення податкових зобов’язань постачальника – платника єдиного податку третьої групи та керуючись статтею 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Платник повідомив, що є замовником, яким у квітні 2025 року було укладено  договори на закупівлю товарів та послуг із суб’єктом  господарювання, який фактично є платником єдиного податку третьої групи та не зареєстрований платником ПДВ. У тексті первинних договорів  було помилково визначено  податковий статус контрагента (зазначено, що він є платником податку на прибуток та зареєстрований платником ПДВ) і відповідно із загальної вартості договорів було математично виділено суми «в т.ч. ПДВ».

З метою приведення договірних відносин у відповідність до фактичного податкового статусу контрагента та норм Кодексу, сторонами було укладено додаткові угоди, якими виправлено статус постачальника  «платник єдиного податку, неплатник ПДВ», а загальні ціни договорів залишено без змін (як такі, що визначені за результатами електронного аукціону), проте вказано «без ПДВ».

Платник, просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи призводить помилкове значення у тексті господарського договору формулювання «в т.ч. ПДВ» до виникнення податкових зобов’язань та обов’язку зі сплати цього податку до бюджету у постачальника, який фактично не зареєстрований як платник ПДВ відповідно  до статті 183 Кодексу і не має законного права складати податкові накладні (пункт 201.8 статті 201 Кодексу)?
2. Чи вважається вся сума коштів, перерахована Замовником на користь платника єдиного податку  третьої групи (неплатника ПДВ)  у межах загальної вартості  договору, доходом такого суб’єкта господарювання, що підлягає оподаткуванню єдиним податком у повному обсязі згідно з пунктом 292.1 статті 292 Кодексу, незалежно від того, що в первинному тексті договору помилково виділилася частка «в т.ч. ПДВ»?
3. Чи містить Кодекс імперативні вимоги , які б зобов’язували  платника єдиного податку (неплатника ПДВ) зменшувати загальну ціну договору (суму свого доходу) у разі виправлення в договорі статусу на «без ПДВ», враховуючи, що підпунктом 1 пункту 292.1 статті 292 Кодексу дозволяє не включати до складу  доходу суми ПДВ виключно особам, зареєстрованим як платники цього податку?

 

Щодо першого питання.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Також пунктом 201.8 статті 201 розділу V Кодексу визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 розділу V Кодексу.

Отже, при здійсненні особою, яка не зареєстрована як платник ПДВ, операцій з постачання товарів/послуг на митній території України, обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ та сплати цього податку в бюджет у такої особи не виникає.

 

Щодо другого – третього питання.

Зі змісту наданих документів встановлено, що договір поставки  укладено Платником  з постачальником керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 року № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників» передбачених Законом України  від 25 грудня 2015 року № 922-VIII  «Про публічні закупівлі» (далі – Закон № 922).

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 Закону № 922 визначено, що  договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договірні відносини регулюються Цивільним кодексом України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Кодекс (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (пункт 7.3 статті 7 Кодексу).

Підпунктами 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що господарська діяльність – діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (пункт 291.2 статті 291 Кодексу).

Згідно підпунктом 2 пункту 292.1 статті 292 Кодексу доходом юридичної особи - платника єдиного податку третьої групи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу.

У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (пункт 292.4 статті 292 Кодексу).

Пунктом 292.6 статті 292 Кодексу датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). Для платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, датою отримання доходу є дата списання кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до пункту 293.3 статті 293 Кодексу відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:

1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

При цьому, відповідно до підпункту 1 пункту 292.11 статті 292 Кодексу до складу доходу, визначеного статтею 292 Кодексу, не включаються суми податку на додану вартість.

Абзацом 5 пункту 296.1 статті 296 Кодексу визначено, що юридичні особи - платники єдиного податку третьої групи використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень                    пунктів 44.2, 44.3 статті 44 Кодексу.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством ( абзац перший пункту 44.1 статті 44 Кодексу).

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Кодексу).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України
від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).

Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону № 996).

Згідно з частиною першою статті  9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Враховуючи вищевикладене, доходом юридичної особи платника єдиного податку третьої групи є вся сума коштів, яка отримана  юридичною особою -платником єдиного податку третьої групи  протягом податкового (звітного) періоду у грошовій (готівковій або безготівковій) формі та яка підлягає оподаткуванню єдиним податком у розмірі, визначеного пунктом 293.3 статті 293 Кодексу.

При цьому, відповідно до статті 36 Кодексу податковим обов’язком визначається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Кодексом. Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором, та є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Оцінка правомірності відображення в податковому обліку  платником єдиного податку господарських операцій може бути здійснена в межах податкової перевірки у відповідності до вимог Кодексу.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 Кодексу).