Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 27.05.2026 р. № 3060/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації господарства (далі – ФГ)                               щодо окремих норм законодавства з обігу пального, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах  компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що в його користуванні  перебуває Стальний горизонтальний резервуар Р-25 призначений для зберігання пального.

Для здійснення господарської діяльності, ФГ має необхідність в зберіганні пального у вказаному резервуарі виключно для потреб власного споживання, яке передбачає отримання відповідної ліцензії.

Для отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання необхідно зазначити загальну місткість резервуару.

Враховуючи викладене вище, платник  податків  запитує:

1. Який із показників технічного паспорту резервуару Р-25 підлягає відображенню у заяві про отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання, як «загальна місткість резервуару»: номінальну місткість (25,908 кубічних метрів), геометричний об’єм                              (26,11 кубічних метрів) чи корисний об’єм (25 кубічних метрів)?

Щодо зазначеного питання

Згідно із пунктом 32 частини першої статті 1 Закону України від 18 червня 2024 року № 3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі – Закон № 3817) зберігання пального – надання послуг та/або діяльність, пов'язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб).

Відповідно до пункту 49 частини першої статті 1 Закону № 3817 місце зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або резервуари, ємності, та/або тара (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об'ємом до 60 літрів включно), які належать суб'єкту господарювання на праві власності або користування і призначені для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки таким суб'єктом господарювання.

Згідно з підпунктом 3 пункту 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку до контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 року № 891, резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці.

Частиною першою статті 28 Закону № 3817 встановлено, що зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Відповідно до частини другої статті 43 Закону № 3817 для отримання ліцензії суб’єкт господарювання подає до органу ліцензування заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності у паперовій або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.

Згідно з пунктом 14 частини третьої статті 43 Закону № 3817 у заяві про отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки зазначається загальна місткість стаціонарних резервуарів, що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.

Згідно із частиною п’ятою статті 43 Закону № 3817 суб’єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки у заяві про отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки зазначають про використання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки і наводять, зокрема, такі відомості: для стаціонарних резервуарів - загальна місткість і їх фактичне місцезнаходження. 

Відповідно до пункту 2 Порядку заповнення заяв щодо ліцензій на право зберігання пального, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 4 квітня 2025 року № 374, у разі подання заяви про отримання ліцензії на право зберігання пального в такій заяві зазначаються, зокрема, у пункті 9 «Загальна місткість стаціонарних резервуарів, що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки (літри)» - загальна місткість стаціонарних резервуарів, що використовуються для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки, - для ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки. Місткість ємностей у цьому пункті зазначається в літрах (з округленням до двох знаків після коми).

Отже, відповідно до вимог Закону № 3817 у заяві на отримання ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки ФГ необхідно зазначити загальну місткість наявного стаціонарного резервуару, для чого самостійно визначити, відповідно до якого саме показника технічного паспорта зазначається така загальна місткість ємності, при цьому об’єм пального, яке може вмістити такий резервуар, не може перевищувати місткість ємності, зазначену у заяві.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Державна податкова служба України (ДПС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (пункт 1 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою                      Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 року № 227 із змінами)                                              (далі – Положення № 227).

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення № 227 основними завданнями ДПС є реалізація державної податкової політики, здійснення в межах повноважень, передбачених законом, контролю за надходженням до бюджетів та державних цільових фондів податків, зборів, платежів, державної політики у сфері контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері контролю за своєчасністю здійснення розрахунків в іноземній валюті в установлений законом строк, дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону.

Отже, питання щодо обрахунку ФГ загальної місткості стаціонарного резервуару, не належить до компетенції ДПС.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (підпункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).