Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.05.2026 р. № 3075/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що у вересні 2015 року фізична особа (далі – Заявниця), як неповнолітня особа, виїхала до Республіки Польща з метою навчання з наміром подальшого постійного проживання в Польщі.

З березня 2016 року Заявниця має офіційне підтвердження податкового резиденства Республіки Польща та є платником податків у Польщі.

Місцем постійного проживання Заявниці є територія Польщі, де вона перебуває більше ніж 183 календарні дні на рік.

Окрім цього, Заявниця працює на території Польщі, тобто одержує
усі доходи із польських джерел, жодних доходів (зокрема, трудових відносин) із українських джерел (зокрема, через постійну, тимчасову базу, представництво в Україні, тощо) за весь цей період не отримувала.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію
з наступних питань:

1. Чи виникає обов’язок у Заявниці, яка є громадянкою України, але
не є податковим резидентом України та не має доходів з українських джерел, подавати декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація) у разі виїзду за кордон на постійне місце проживання? Якщо виникає, то яка для цього законодавча підстава?

2. Якщо не виникає обов’язок щодо подачі Декларації або подання Декларації вважається виконаним, то який документ видається податковим органом у ситуації із Заявницею?

3. Чи передбачено податковим законодавством видача податковим органом довідки про сплату податків та відсутність податкових зобов’язань для громадянина України, але не податкового резидента України, що не має доходів з українських джерел, у разі виїзду такого громадянина за кордон на постійне місце проживання (з урахуванням ситуації Заявниці)? Якщо так, то яка процедура для одержання довідки?

4. Відповідно до затвердженої форми Декларації, то у відповідному рядку позначається резидентський статус, чи означає це, що Заявниця як податковий нерезидент України має поставити відповідну позначку як «нерезидент», а в усіх рядках, що стосується показників (відомостей) про доходи та нараховані податкові зобов’язання, поставити «0», з огляду на відсутність доходів з українських джерел (у разі, якщо Заявниця вирішить подати Декларацію)?

5. Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України
від 27 грудня 2010 року № 1243 «Про затвердження Порядку видачі довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку – резидентом, який виїжджає за кордон на постійне місце проживання, та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку» (далі – Постанова № 1243) зазначено, що Декларація подається за три останні звітні податкові періоди (у разі наявності невиконання обов’язку з подання) та за звітний період поточного року (з початку поточного року до строку, на який припадає день подання такої Декларації). При цьому Заявниця жодних Декларацій з 2015 року в Україні
не подавала. У такому разі, згідно з приписами зазначеної Постанови № 1243, за який період подається Декларація у ситуації Заявниці?

6. Якщо Декларація буде подаватися Заявницею за останні три звітні періоди (наприклад, 2023, 2024, 2025рр.) та звітний поточного періоду
(з 01.01.2026 і до дати подачі), з огляду відповіді на запитання в п. 5, то така Декларація подається одним документом, чи щодо кожного звітного періоду окремими Деклараціями?

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Пунктом 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених цим Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Визначення резидентського статусу фізичних осіб є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів особи згідно з нормами Кодексу.

Нерезиденти – фізичні особи, які не є резидентами України (п.п. «в»
п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Поняття «резидент» встановлено п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, відповідно до якого фізична особа – резидент – це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.

Місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ст. 29 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-1V «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання – житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою,
в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду),
в яких особа отримує соціальні послуги.

У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні (абзац другий п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

При цьому постійним місцем проживання згідно зі ст. 4 Митного кодексу України є місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом).

Якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв’язки (центр життєвих інтересів) в Україні.

У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів,
не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від’їзду) протягом періоду або періодів податкового року.

Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності (п.п. «в»
п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Водночас, якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України (абзац четвертий п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи (абзац сьомий п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Отже, визначення резидентського статусу фізичної особи здійснюється відповідно до п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Таким чином, якщо за жодним з критеріїв, визначених абзацами першим – четвертим п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа не може бути визнана резидентом України, то така особа може вважатися нерезидентом.

При цьому зауважуємо, що до повноважень контролюючого органу
не відноситься функція визначення резидентського статусу фізичної особи, тобто фізична особа самостійно визначає його на підставі п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб врегульовано розділом ІV Кодексу.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема:

фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження
в Україні, так і іноземні доходи (п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Кодексу);

фізична особа – нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження
в Україні (п.п. 162.1.2 п. 162.1 ст. 162 Кодексу).

Об’єктом оподаткування фізичної особи – резидента є, зокрема:

загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1
ст. 163 Кодексу);

доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (п.п. 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 Кодексу);

іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).

При цьому об’єктом оподаткування фізичної особи – нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні (п.п. 163.2.1 п. 163.2 ст. 163 Кодексу).

Згідно з п.п. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 Кодексу загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються
за іншими правилами, визначеними Кодексом.

Статтею 165 Кодексу визначено перелік доходів, які не включаються до загального (місячного) річного оподатковуваного доходу платника податків.

Відповідно до п.п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у
п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, пп. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу.

Порядок оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 Кодексу, до п.п. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 Кодексу у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу, крім випадків, визначених п. 170.11 ст. 170 Кодексу.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу).

Також зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить
5 відсотків об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹
підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету визначено ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 Кодексу).

Так, відповідно до п.п. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок і військовий збір з таких доходів.

При цьому особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності або
не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа,
що провадить незалежну професійну діяльність (п.п. 168.2.2 п. 168.2 ст. 168 Кодексу).

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) визначено ст. 179 Кодексу, згідно з п. 179.1 якої платник податку зобов’язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) (далі – Декларація) відповідно до Кодексу.

Форма Декларації та Інструкція щодо заповнення податкової Декларації (далі – Інструкція), затверджені наказом Міністерства фінансів України
від 02.10.2015 № 859, зі змінами. При цьому додатки є складовою частиною податкової декларації. Додатки заповнюються та подаються виключно
за наявності доходів (витрат), розрахунок яких міститься у цих додатках (п. 2 розділу II Інструкції).

Декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платника податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб, – до 01 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу (п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу).

Фізична особа зобов’язана самостійно до 01 серпня року, що настає
за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (п. 179.7 ст. 179 Кодексу).

Термін «календарний рік», наведено на офіційному сайті Верховної Ради України, а саме календарний рік – це проміжок часу, який починається з 1 січня та закінчується 31 грудня.

Разом з тим, Постановою № 1243 затверджено Порядок видачі довідки про сплату податку на доходи фізичних осіб платником податку – резидентом, який виїжджає за кордон на постійне місце проживання, та про відсутність податкових зобов’язань з такого податку (далі – Порядок).

Пунктом 2 Порядку встановлено, що Декларація подається платником податку до органу державної фіскальної служби за податковою адресою не пізніше ніж протягом 60 календарних днів, що передують виїзду платника податку за кордон на постійне місце проживання. Декларація подається за три останні звітні податкові періоди (у разі наявності невиконаного обов’язку 

з подання) та за звітний період поточного року (з початку поточного року 

до строку, на який припадає день подання такої декларації).

Щодо першого, другого, четвертого - шостого питань

Якщо фізичною особою – резидентом України отримується дохід з джерел за межами України, то такий дохід включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податків як іноземний дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому фізична особа зобов’язана подати Декларацію за наслідками звітного податкового року, тобто окремо за кожен звітний рік.

Крім того, відповідно до абзацу першого та другого п. 179.3 ст. 179 Кодексу, Порядку платники податку – резиденти, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, зобов’язані подати до контролюючого органу податкову Декларацію не пізніше 60 календарних днів, що передують виїзду.

Контролюючий орган протягом 30 календарних днів після надходження Декларації зобов’язаний перевірити визначене податкове зобов’язання, сплату належної суми податку і видати довідку про таку сплату та про відсутність податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб і військового збору, що подається до органів митного контролю під час перетину митного кордону і є підставою для проведення митних процедур.

При цьому фізична особа вказує у зазначеній Декларації свій резидентський статус («резидент», «нерезидент») та заповнює інші рядки відповідно до наявної у платника податків інформації щодо доходів, сплачених податків тощо.

Таким чином, фізична особа зобов’язана подати не пізніше 

ніж протягом 60 календарних днів, що передують виїзду платника податку 

за кордон на постійне місце проживання, Декларацію за попередні 2023, 2024, 2025 роки та за 2026 рік (поточний рік, на який припадає день подання такої Декларації).

Щодо третього питання

За зверненням платника податку контролюючий орган, до якого було подано Декларацію, видає довідку про подану Декларацію (про сплату або про відсутність податкових зобов'язань) (далі – Довідка) за формою та у порядку, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 568,
зі змінами (далі – Порядок) (п. 179.12 ст. 179 Кодексу).

Відповідно до пп. 2 - 4 Порядку Довідка видається безоплатно на підставі: заяви платника податків про видачу Довідки за формою, наведеною у додатку до Порядку (далі – Заява) та поданої Декларації.

Заява складається з обов’язковим посиланням на відповідний пункт Кодексу, яким передбачено видачу контролюючим органом Довідки, та зазначенням найменування підприємства (установи, організації), до якого (якої) Довідку буде подано платником податків.

Згідно з п. 7 Порядку № 568 Довідка видається контролюючим органом
за місцем податкового обліку:

платникам податку – резидентам, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання та які звернулися відповідно до п. 179.3 ст. 179 Кодексу, –протягом тридцяти календарних днів після надходження Декларації та сплати належної суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору.

Для фізичних осіб – платників податку – резидентів, які виїжджають за кордон на постійне місце проживання, Довідка дійсна протягом 60 календарних днів з дати її видачі за наявності документа, що посвідчує особу (п. 9 Порядку № 568).

Відповідно до примітки першої до Довідки, така Довідка видається за відсутності заборгованості зі сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору (для платників податку, визначених п. 179.3 ст. 179 Кодексу).

При цьому Довідка фіксує лише припинення податкових обов’язків резидента.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.