Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.05.2026 р. № 3082/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) та в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, працівника Підприємства було призвано на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлено для проходження військової служби до військової частини, відповідно до наказу начальника (                                       ).

На підставі вказаного листа, наказом Підприємства (               ) увільнено працівника, двірника на дільниці (             ), від роботи 28.07.2023 у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації в особливий період зі збереженням місця роботи та займаної посади на період проходження військової служби відповідно до чинного законодавства.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 02 березня 2026 року працівника оголошено померлим. Днем смерті вважати день його вірогідної смерті – 28.11.2024, під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України біля населеного пункту Рівнопіль Донецької області.

Місцем смерті вважати село Рівнопіль, Волноваського району, Донецької області.

На підставі зазначеного рішення суду та свідоцтва про смерть
від 08.04.2026, Підприємством припинено трудовий договір з працівником у зв'язку зі смертю п. 8-2 ст. 36 КЗпП України 28.11.2024 (наказ Підприємства
                 ).

Також, бухгалтерією Підприємства працівнику 28.04.2026 нараховано / виплачено компенсацію за невикористану щорічну відпустку за період роботи 16.04.2022 – 31.12.2023 за 31 календарні дні, за період роботи 01.01.2024 – 28.11.2024 – 0 календарних дні (всього 31 к.д.).

Отже, датою звільнення працівника з посади двірника Підприємства є день його смерті – 28.11.2024, а фактичне оформлення припинення трудових відносин співпадає з датою видання наказу (28 квітня 2026 року), тобто, нарахування та виплата компенсації за дні невикористаної відпустки працівника здійснена Підприємством набагато пізніше після дати його `смерті (28.11.2024), а саме – 28.04.2026, коли працівник вже нe є застрахованою особою.

Платник податків у зверненні просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:

Чи є компенсація за дні невикористаної відпустки працівника за період роботи 16.04.2022 – 31.12.2023 за 31 календарні дні, за період роботи
01.01.2024 – 28. 11.2024 — 0 календарних дні (всього 31 к.д.) базою нарахування єдиного внеску та чи підлягає відображенню в додатку 1 (Д1) до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (далі – Розрахунок)?

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня
2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464).

Пунктом 2 частини першої ст. 1 Закону № 2464 визначено, що єдиний внесок – це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Виключно Законом № 2464 визначаються, зокрема, платники єдиного внеску (частина друга ст. 2 Закону № 2464).

Відповідно до п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.

Базою для нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у п. 1 (крім абзацу сьомого) частини першої ст. 4 Закону № 2464, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці»
(далі – Закон № 108), та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п. 1 частини першої
ст. 7 Закону № 2464)

Статтею 2 Закону № 108 визначена структура заробітної плати, яка складається із основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

При цьому Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (далі – Інструкція № 5), визначено перелік видів виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Згідно з п.п. 2.2.12 п.п. 2.2 п. 2 розділу 2 Інструкції № 5 оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством належать до фонду оплати праці у складі фонду додаткової заробітної плати.

Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається Законом № 2464 (частина четверта ст. 8 Закону № 2464).

Єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону № 2464, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної ст. 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску (частина п’ята ст. 8 Закону № 2464).

Разом з цим застрахована особа – фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (п. 3 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Страхувальниками є роботодавці та інші особи, які відповідно до Закону № 2464 зобов’язані сплачувати єдиний внесок (п. 10 частини першої ст. 1 Закону № 2464).

Наказ (розпорядження) керівника підприємства про розірвання трудового договору з померлим працівником видається на підставі копії свідоцтва про смерть, в якому зазначено дату смерті працівника. Датою припинення трудових відносин є дата смерті працівника, яка не співпадає з датою видання наказу, оскільки оформлення припинення трудових відносин відбувається вже після їх фактичного припинення.

Враховуючи викладене, на виплати, які нараховані Підприємством померлому працівнику за період, який закінчується днем його смерті, єдиний внесок нараховується та сплачується на загальних підставах.

Крім того, п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу передбачено, що особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані, зокрема, подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового місяця, крім податкових агентів, які є фізичними особами – підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, Розрахунок до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий Розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку – фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.

Форма Розрахунку і Порядок заповнення та подання податковими агентами Розрахуноку затверджені наказом Міністерства фінансів України
від 13.01.2015 № 4, із змінами (далі – Порядок).

Порядок заповнення показників додатка 1 до Розрахунку, визначений
п. 1 розділу IV Порядку, відповідно до якого Додаток Д1 до Розрахунку призначений для щомісячного формування платниками єдиного внеску щодо кожної застрахованої особи відомостей про суми нарахованої їй заробітної плати (доходу, грошового забезпечення).

Якщо платник єдиного внеску у звітному періоді не використовує працю фізичних осіб на умовах трудового договору, контракту) або інших умовах, передбачених законодавством – Додаток Д1 за відповідний період не подається.

Разом з цим, слід зазначити, що для забезпечення ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації, накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування створено Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі – Державний реєстр) (частина перша ст. 16 розділу V Закону № 2464).

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб (частина друга ст. 16 розділу V Закону № 2464).

Реєстр страхувальників – це автоматизований банк відомостей, створений для ведення обліку платників єдиного внеску – страхувальників (ст. 19 Закону № 2464).

Слід зазначити, що Пенсійний фонд України (далі – ПФУ) відповідно до покладених на нього завдань формує та веде реєстр застрахованих осіб Державного реєстру, здійснює заходи щодо надання інформації з Державного реєстру відповідно до Закону № 2464 (п. 1 частини першої ст. 12¹ Закону
№ 2464).

Разом з цим відповідно до ст. 14¹ Закону № 2464 ПФУ та його територіальні органи зобов’язані забезпечувати своєчасне внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі – Державний реєстр), а також здійснювати контроль за достовірністю відомостей, поданих до Державного реєстру.

Реєстр застрахованих осіб – це автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону (частина перша ст. 20 Закону № 2464).

Пунктом 3 частини першої ст. 12¹ Закону № 2464 визначено, що Пенсійний фонд України здійснює контроль, у тому числі спільно з податковими органами, за достовірністю відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

Враховуючи зазначене, відповідно до законодавства роз’яснення, що стосуються питань ведення реєстру застрахованих осіб, включаючи питання заповнення, зокрема Додатку Д1 до Розрахунку, що містять персоніфіковані відомості, належить до компетенції ПФУ.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.