Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 28.05.2026 р. № 3101/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо визначення мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ) за земельну ділянку придбану ТОВ на праві власності, яка знаходиться на території садівничого товариства, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у звернені, ТОВ є платником податку на прибуток на загальних підставах та платником ПДВ.

ТОВ є власником земельної ділянки, яка розташована на території кооперативу (садового товариства) «» області та використовується у межах його інфраструктури.

На цій земельній ділянці розміщено об’єкт нерухомого майна (садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами). 

 ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

        1.Чи є достатньою правовою підставою для визначення МПЗ без урахування її фактичного використання та правового режиму в межах кооперативу, факт віднесення земельної ділянки за даними Держгеокадастру до категорії земель сільськогосподарського призначення?

       2. Чи повинно ТОВ визначати МПЗ?

       3.Чи повинно ТОВ подавати додаток МПЗ до податкової декларації з податку на прибуток підприємств?

       4. Яким чином заповнюється додаток МПЗ, якщо відповідно до п. 38.¹.2
ст. 38¹ Кодексу МПЗ не визначається, щодо земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також земельних ділянок, набутими у власність або користування членами таких кооперативів у межах земель відповідних кооперативів?  

 

Щодо питання 1

Питання реєстрації та статусу земельної ділянки регулюється положеннями Земельного кодексу України, а питання оподаткування земельних ділянок регулюється Кодексом.

Згідно з частиною першою ст. 22 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ), землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною другою ст. 22 ЗКУ встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об'єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Також п.п. 14.1.233 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що сільськогосподарські угіддя – це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Землі сільськогосподарського призначення – землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей
(п.п. 14.1.76 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок.

Класифікація земель за угіддями наведена в Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (далі – КВЗУ), наведеному в додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Тобто, щоб визначити вид сільськогосподарського угіддя платникам податків слід керуватися КВЗУ, даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майна, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

При цьому, щодо класифікації земель за угіддями слід звернутися до Державного земельного кадастру.

Щодо питання 2

       Підпунктом 14.1.114² п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що МПЗ – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним МПЗ.

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (п.п. 38¹.1.4 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу).

МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена/не проведена обчислюється за формулами  наведеними у пп. 38¹.1.1 та п.п. 38¹.1.2 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Кодексом для справляння плати за землю та кількості календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Особливості визначення загального МПЗ платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь встановлено
п. 141.9 ст. 141 Кодексу.

Відповідно до п. 38¹.2 ст. 38¹ Кодексу мінімальне податкове зобов’язання не визначається для:

земельних ділянок, що використовуються дачними (дачно-будівельними) та садівничими (городницькими) кооперативами (товариствами), а також набуті у власність/користування членами цих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу, оренди) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні;

земель запасу;

невитребуваних земельних часток (паїв), розпорядниками яких є органи місцевого самоврядування, крім таких земельних часток (паїв), переданих органами місцевого самоврядування в оренду;

земельних ділянок зон відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, які належать фізичним особам на праві власності та/або на праві користування та станом на 1 січня звітного року знаходилися у межах населених пунктів;

земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.

Мінімальне податкове зобов’язання для земельних ділянок, земельних часток (паїв), передбачених абзацом сьомим цього пункту, не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи.

Таким чином, МПЗ не визначається для земельних ділянок, що набуті у власність членами садівничих кооперативів (товариств) у результаті приватизації (купівлі/продажу) у межах земель, що належали цим кооперативам (товариствам) на праві колективної власності чи перебували у їх постійному користуванні.

Отже, платник податку на прибуток, який має у власності земельну ділянку, яка розташована на території кооперативу (садівничого товариства) та не є його членом повинен розраховувати та сплачувати МПЗ за таку земельну ділянку відповідно до ст. 38¹ Кодексу.

Щодо питань 3,4

Розрахунок загального МПЗ здійснюється у додатку МПЗ до  Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (зі змінами) (далі – Декларація) за звітний (податковий) рік та подається у складі річної Декларації, навіть якщо базовим звітним періодом для платника податку є квартал. 

Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання відображається в Додатку МПЗ-З до додатка МПЗ (рядок 02 МПЗ-З) у складі Декларації.

       Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).