Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 29.05.2026 р. № 3125/ІПК/99-00-04-04 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства, яке надійшло через Електронний кабінет, щодо отримання індивідуальної податкової консультації з плати за землю та, керуючись статтею  52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Товариство поінформувало, що планує придбати земельну ділянку у  фізичної особи (далі – Ділянка). Договір купівлі-продажу буде укладено між  фізичною особою (продавцем) та Товариством (покупцем).

Товариство просить надати роз’яснення: 1) які податки та збори підлягають сплаті у разі придбання Ділянки у фізичної особи?; 2) за яких умов Товариство зобов’язано утримувати та сплачувати ПДФО та військовий збір із суми, що  виплачується фізичній особі?; 3) чи впливає на оподаткування форма власності (приватна) Ділянки?; 4) чи впливає на оподаткування строк володіння фізичною особою Ділянки, кількість продажів протягом року?; 5) чи виникають у Товариства інші податкові зобов’язання, зокрема щодо податку на прибуток, ПДВ або інших платежів у зв’язку з придбанням Ділянки?; 6) який порядок документального оформлення та відображення операцій у податковій звітності Товариства?

Щодо питань 1 – 4

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу.

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема, частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статті 172 Кодексу (підпункт 164.2.4 пункту 164.2 статті 164 Кодексу).

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об’єктів нерухомого майна, неподільного об’єкта незавершеного будівництва / майбутнього об’єкта нерухомості, подільного об’єкта незавершеного будівництва та відступлення прав за договором купівлі-продажу неподільного об'єкта незавершеного будівництва / майбутнього об'єкта нерухомості, щодо якого сплачено частково ціну та зареєстровано обтяження речових прав на користь покупця, визначено статтею 172 Кодексу.

Пунктом 172.1 статті 172 Кодексу встановлено, що не оподатковується один раз протягом звітного податкового року, за умови перебування такого майна у  власності платника податку більше трьох років, дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну), зокрема:

•  земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначені статтею 121 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) залежно
  від її призначення;
•  земельної ділянки сільськогосподарського призначення, безпосередньо отриманої платником податку у власність у процесі приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій або приватизації земельних ділянок, які перебували у  користуванні такого платника, або виділеної в натурі (на місцевості) власнику земельної частки (паю), а також таких земельних ділянок, отриманих платником податку у спадщину.

Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку більше трьох років не поширюється на майно, отримане платником податку у  спадщину.

При цьому статтею 121 ЗКУ встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

для ведення фермерського господарства – у розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на  території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

для ведення особистого селянського господарства – не більше 2,0 гектара;

для ведення садівництва – не більше 0,12 гектара;

для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не  більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара;

для індивідуального дачного будівництва – не більше 0,10 гектара;

для будівництва індивідуальних гаражів – не більше 0,01 гектара.

Крім того, підпунктом 1.7 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених
у підпункті 165.1.36 пункту 165.1 статті 165, підпунктах 3 і 4 пункту 170.13¹ статті 170 Кодексу та пункті 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Водночас згідно з абзацом першим пункту 172.2 статті 172 Кодексу дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного (податкового) року другого об’єкта нерухомості (крім операцій з відчуження житлової нерухомості банками в порядку звернення стягнення за договорами іпотеки, що забезпечують кредит, наданий в іноземній валюті), із зазначених у пункті 172.1 статті 172 Кодексу, або від продажу об’єкта нерухомості, не зазначеного
у пункті 172.1 статті 172 Кодексу, підлягає оподаткуванню за ставкою 5  відсотків, визначеною у пункті 167.2 статті 167 Кодексу.

Також вказаний дохід для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу є об’єктом оподаткування військовим збором (підпункт 1 підпункту 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у  підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного у  підпункті 1 підпункту 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною у підпункті 4 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Таким чином, у разі якщо фізичною особою здійснюється продаж земельної ділянки, яка не зазначена у статті 121 ЗКУ, а також не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, безпосередньо отриманою такою фізичною особою у власність у процесі приватизації земель державних і  комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, то  дохід, одержаний фізичною особою від продажу зазначеної земельної ділянки включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків як об’єкт нерухомості, не зазначений у пункті 172.1 статті 172 Кодексу, та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором у порядку, визначеному у статті 172 Кодексу та пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу. При цьому під час вчинення нотаріальних дій нотаріус зобов’язаний перевірити черговість продажу об’єктів нерухомого майна з метою визначення обов’язку сплати фізичною особою податку до бюджету.

Крім того, оскільки стороною договору купівлі-продажу вказаної земельної ділянки є юридична особа, то така юридична особа зобов’язана виконати усі функції податкового агента, визначені Кодексом.

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підпункт  269.1.1.1 підпункту  269.1.1 пункту  269.1 статті  269 Кодексу).

Підставою для нарахування земельного податку є, зокрема, дані Державного земельного кадастру, дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (підпункти «а», «б» пункту  286.1 статті  286 Кодексу).

Право власності, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, які  оформлюються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті  125, 126 ЗКУ).

Обов’язок платника плати за землю із справляння, включаючи декларування та внесення податкових зобов’язань з плати за землю, настає у  власників земельних ділянок та/або землекористувачів з дня виникнення права власності або права користування такими земельними ділянками (пункт  287.1 статті  287 Кодексу) на підставі даних Державного земельного кадастру (пункт  286.1 статті  286 Кодексу) щодо об’єкту та бази оподаткування, а також категорії земельних ділянок за їх цільовим призначенням.

Отже, у Товариства з дати державної реєстрації права власності, тобто набуття права приватної власності на Ділянку, виникатимуть податкові зобов’язання з обчислення, декларування та сплати земельного податку за  Ділянку.

Щодо питань 5 – 6

Відповідно до підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті Кодексу основні засоби – матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у  користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і  архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000  гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що  призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Отже, в цілях оподаткування податком на прибуток земельні ділянки не  належать до основних засобів.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і  сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Кодексу для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Отже, операція з придбання Товариством земельної ділянки у фізичної особи відображається згідно з правилами бухгалтерського обліку при  формуванні фінансового результату до оподаткування.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та  аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в  державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про  бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами).

Отже, з питання порядку відображення у бухгалтерському обліку операції з  придбання Товариством земельної ділянки у фізичної особи доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу визначено, що  об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Згідно з підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Кодексу постачання товарів – це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у  тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Товари − це матеріальні та нематеріальні активи, у  тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та  деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (підпункт 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

Таким чином, за загальними правилами, визначеними Кодексом, об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції з постачання товарів (у тому числі земельних ділянок), а не операції з їх придбання. Отже, при придбанні земельної ділянки у покупця податкові зобов’язання з ПДВ не виникають.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ця  індивідуальна  податкова  консультація  діє  до  зміни/втрати  чинності  норм  законодавства,  щодо  яких  надано  індивідуальну  податкову  консультацію.