Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 01.06.2026 р. № 3172/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (…) щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків зазначив, що є іноземною компанією, платником податку на прибуток.

Фізична особа – резидент України є гіг-спеціалістом та стороною гіг-контракту (далі – Резидент) з резидентом Дія Сіті (далі – Дочірня Компанія). Компанія є дочірньою компанією нерезидента – корпорації, що створена та існує за законодавством Сполучених Штатів Америки, акції якої котируються на іноземній фондовій біржі (далі- Головна компанія).

Для заохочення співробітників Головна компанія запроваджує заохочення, а саме план придбання акцій Головної компанії (далі – План) за ціною, яка є нижчою ринкової вартості таких акцій.

З цією метою Резидент погоджується на добровільні відрахування із його винагороди на щомісячній основі (далі – Внески). Після відрахування Внески за Планом належать Головній компанії, за рахунок яких відповідно до Плану придбаваються акції Головної компанії.

Після придбання Резидент володітиме акціями Головної компанії, які обліковуватимуться на рахунку в брокера, який є резидентом Сполучених Штатів Америки.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. За умови, що Резидент придбає акції Головної компанії зі знижкою (за ціною, нижче ринкової), якими документами та в якій формі, зокрема, від іноземного брокера, можуть бути підтверджені фактично понесені витрати на придбання такого інвестиційного активу з метою подальшого розрахунку інвестиційного прибутку?

2. Оскільки іноземний брокер надає Резиденту документи, які підтверджують фактично понесені витрати на придбання інвестиційного активу, англійською мовою в електронній формі без проставлення апостилю та без нотаріального засвідчення, чи можуть копії таких електронних документів з перекладом на українську мову вважатись належним документальним підтвердженням понесених витрат?

3. Оскільки акції Головної компанії котируються на іноземній фондовій біржі і операції з їх придбання/продажу укладаються в електронній формі на іноземній фондовій біржі за допомогою іноземного брокера, чи буде звіт такого брокера, наданий Резиденту, вважатись документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами у розумінні наступного абзацу п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу:

«Документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами, укладеними в електронній формі на фондовій біржі для клієнтів - учасників фондової біржі, визнається звіт торговця цінними паперами (брокера), який формується на базі біржового звіту та договору на брокерське обслуговування.»?

4. У разі придбання Резидентом акцій Головної компанії зі знижкою (за ціною, нижче ринкової), чи підлягає така знижка оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором?

5. У разі оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором суми знижки, отриманої Резидентом при придбанні акцій Головної компанії, чи включається сума такої знижки до витрат на придбання акцій Головної компанії?

6. У разі придбання Резидентом акцій Головної компанії зі знижкою (за ціною, нижче ринкової), та подальшого їх продажу за більшою ціною, які витрати включаються до витрат на придбання такого інвестиційного активу:

1. вартість акцій Головної компанії, яку сплатив Резидент;

2. вартість акцій Головної компанії, яку сплатив Резидент, та сума знижки, з якої сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір;

3. вартість акцій Головної компанії, яку сплатив Резидент, та сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору, яка була сплачена зі знижки?

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Пунктом 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених цим Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Відповідно до п.п. 14.1.55 п. 14.1 ст. 14 Кодексу дохід, отриманий з джерел за межами України, – будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи, зокрема, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексом, відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа – резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу); іноземні доходи – доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (п.п. 163.1.3 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).

Статтею 165 Кодексу встановлено виключний перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Крім того, п.п. 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 цього розділу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165, пп. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Особливості оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 Кодексу, згідно з п.п. 170.11.1 якого у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку – отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу, крім:

а) доходів, визначених п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, що оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу;

б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 Кодексу;

в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 Кодексу;

г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв’язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 170.11¹ ст. 170 Кодексу.

Крім того, перелік доходів, які включають до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу.

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 ст. 167 Кодексу).

Також вказані доходи для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу є об’єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, – 5 відсотків від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

При цьому податковий агент, поняття якого наведено у п.п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену в п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Відповідно до п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 Кодексу якщо згідно з нормами розділу IV Кодексу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов’язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) та строки сплати податків передбачено ст. 179 Кодексу.

Щодо першого, третього та шостого питань

Відповідно до п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включається інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у пп. 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 Кодексу.

Особливості оподаткування доходу у вигляді інвестиційного прибутку визначено п. 170.2 ст. 170 Кодексу.

Згідно з п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 Кодексу облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік за результатами якого платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року. 

Відповідно до п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу, або вартістю інвестиційного активу, що була задекларована особою як об’єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 9⁴ розділу XX Кодексу, з урахуванням норм підпунктів 170.2.4 – 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу (крім операцій з деривативами).

Крім того, п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Кодексу документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами, укладеними в електронній формі на фондовій біржі для клієнтів – учасників фондової біржі, визнається звіт торговця цінними паперами (брокера), який формується на базі біржового звіту та договору на брокерське обслуговування.

У разі продажу або придбання платником податку інвестиційних активів до/у нерезидентів – пов'язаних осіб або нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), що включені до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до п.п. 39.2.1.2 п.п. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу, доходи та витрати за такими операціями визначаються:

у розмірі не нижче звичайної ціни у разі продажу платником податку інвестиційного активу;

у розмірі не вище звичайної ціни у разі придбання платником податку інвестиційного активу.

Положення абзаців тринадцять – п'ятнадцять цього підпункту не застосовуються, якщо покупцем інвестиційного активу є прямо або опосередковано контрольована іноземна компанія, у якої продавець інвестиційного активу є контролюючою особою та яка залишається власником зазначеного інвестиційного активу станом на кінець звітного періоду, у якому відбулося відчуження інвестиційного активу.

Методика визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, спільно з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (абзац другий п.п. 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 Кодексу).

Наказом Міністерства фінансів України від 22.11.2011 № 1484 та рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.11.2011 № 1689 затверджено Методику визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперам при виконанні функцій податкового агента (далі – Методика).

Особливості визначення інвестиційного прибутку від операцій з цінними паперами передбачено розділом ІІІ Методики.

Так, п. 3.10 Методики визначено, що доходи за операціями з цінними паперами зменшуються на суму додаткових фактично сплачених витрат, що відповідно до законодавства здійснюються у зв’язку з отриманням такого доходу, зокрема, винагорода (комісія) торговцю цінними паперами.

Статтею 44 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» (далі – Закон № 3480), визначено, що діяльність з торгівлі фінансовими інструментами провадиться інвестиційними фірмами, які створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, для яких операції з фінансовими інструментами є виключним видом діяльності, крім випадків, встановлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Діяльність з торгівлі фінансовими інструментами може провадитися банками, за умови отримання відповідної ліцензії.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку визначає умови отримання іноземними юридичними особами ліцензії на провадження відповідних видів діяльності в межах професійної діяльності з торгівлі фінансовими інструментами.

Діяльність з торгівлі фінансовими інструментами включає такі види діяльності: субброкерську діяльність; брокерську діяльність; дилерську діяльність; діяльність з управління портфелем фінансових інструментів; інвестиційне консультування; андеррайтинг та/або діяльність з розміщення з наданням гарантії; діяльність з розміщення без надання гарантії.

Згідно з п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 Кодексу до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Враховуючи викладене, фізична особа – резидент, яка здійснює операції з інвестиційними активами за межами України, має право під час визначення доходу у вигляді інвестиційного прибутку враховувати на підставі первинних документів витрати, понесені на придбання інвестиційного активу (акцій іноземної компанії).

Документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами, укладеними за межами України, є звіт торговця цінними паперами, який формується на базі звіту іноземної інвестиційної фірми, та інші документи (за наявності).

Статтею 1 розділу І Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Обов'язкові реквізити, які повинні мати первинні документи передбачено ст. 9 Закону № 996).

Відповідно до ст. 9 Закону № 996 первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити, визначені цією статтею, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Таким чином, у разі якщо звіт торговця цінними паперами сформований на базі звіту іноземної інвестиційної фірми, то такий звіт може вважатися документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат платника податків за операціями з інвестиційними активами, укладеними за межами України.

Також, документом, який підтверджує понесення витрат на придбання інвестиційного активу, є розрахунковий документ, яким підтверджується фактичне перерахування (сплату) коштів.

Разом з цим наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування конкретних операцій платників податків можуть надаватися за результатами детального вивчення умов, суттєвих обставин здійснення відповідних господарських операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжуються.

Щодо другого питання

Відповідно до абзацу другого частини першої ст. 4 Закону України від 03 липня 2012 року № 5029-VI «Про засади державної мовної політики» (далі – Закон № 5029) основи державної мовної політики визначаються Конституцією України, а порядок застосування мов в Україні – Законом № 5029, з норм якого мають виходити інші правові акти, що визначають особливості використання мов у різних сферах суспільного життя.

Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

Частиною другою ст. 6 Закону № 5029 визначено, що українська мова як державна мова обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються Законом № 5029.

Статтею 11 Закону № 5029 встановлено, що основною мовою роботи, діловодства і документації органів державної влади та органів місцевого самоврядування є державна мова.

Згідно з п.п. 19¹.1.2 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до повноважень (функцій) контролюючого органу відноситься, зокрема, контроль за своєчасністю подання платниками податків передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Враховуючи викладене, оскільки українська мова як державна мова обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами виконавчої влади, то фізична особа, яка одержала іноземний дохід у вигляді інвестиційного прибутку, для отримання права на зарахування понесених витрат на придбання цього активу, надає контролюючому органу підтверджуючі документи в установленому порядку, які супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.

Щодо четвертого та п’ятого питань

Дохід, отриманий фізичною особою з джерел за межами митної території України у розмірі знижки ринкової вартості придбаного інвестиційного активу (акцій) іноземної компанії включається до загального річного оподатковуваного доходу такого платника як іноземний дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах.

При цьому сума сплачених податків з вказаного доходу не враховуються при визначенні інвестиційного прибутку.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.