Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.06.2026 р. № 3184/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

 

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ «» (далі – ТОВ) щодо визначення мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ) за земельні ділянки та подання додатка МПЗ, якщо земельні ділянки віднесені до несільськогосподарських угідь, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у звернені, ТОВ є власником земельних ділянок з кадастровими номерами.

У витягах із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 13.09.2019 зазначено:

категорія земель – землі сільськогосподарського призначення;

цільове призначення – 01.13 «Для іншого сільськогосподарського призначення»;

вид угідь – несільськогосподарські угіддя.

Як зазначає платник, земельні ділянки з кадастровими номерами, зазначеними у технічній документації не належать до сільськогосподарських угідь.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з такого питання:

        Чи виникає у платника податку на прибуток підприємств обов’язок щодо визначення МПЗ та подання додатка МПЗ до Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 (зі змінами) (далі – Декларація) у випадку, якщо земельні ділянки віднесені до несільськогосподарських угідь?

  

Питання реєстрації та статусу земельної ділянки регулюється положеннями Земельного кодексу України, а питання оподаткування земельних ділянок регулюється Кодексом.

Згідно з частиною першою ст. 22 Земельного кодексу України (далі – ЗКУ) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Частиною другою ст. 22 ЗКУ  встановлено, що до земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі під об'єктами виробництва біометану, які є складовими комплексів з виробництва, переробки та зберігання сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Також п.п. 14.1.233 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що сільськогосподарські угіддя – це рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги.

Землі сільськогосподарського призначення – землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей (п.п. 14.1.76 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відомості про угіддя земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою, яка розробляється при формуванні земельних ділянок.

Класифікація земель за угіддями наведена в Переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь (далі – КВЗУ), наведеному в додатку 4 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051.

Тобто, щоб визначити вид сільськогосподарського угіддя платникам податків слід керуватися КВЗУ, даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майна, Державного земельного кадастру та/або на підставі оригіналів чи належним чином засвідчених копій відповідних документів платника податків, зокрема документів, що підтверджують право власності/користування.

При цьому, щодо класифікації земель за угіддями слід звернутися до Державного земельного кадастру.

       Підпунктом 14.1.114² п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що МПЗ – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним МПЗ.

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік (п.п. 38¹.1.4 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу).

МПЗ щодо земельної ділянки, нормативна грошова оцінка якої проведена/не проведена обчислюється за формулами  наведеними у п.п. 38¹.1.1 та п.п. 38¹.1.2 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого Кодексом для справляння плати за землю та кількості календарних місяців, протягом яких земельна ділянка перебуває у власності, оренді, користуванні на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) платника податків.

Особливості визначення загального МПЗ платників податку - власників, орендарів, користувачів на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь встановлено п. 141.9 ст. 141 Кодексу.

Отже, якщо земельні ділянки сільськогосподарського призначення, відносяться  до сільськогосподарських угідь, платник податку на прибуток визначає МПЗ відповідно до п.п. 38¹.1.1, п.п. 38¹.1.2 п. 38¹.1 ст. 38¹ Кодексу, МПЗ не визначається щодо земельних ділянок, віднесених до несільськогосподарських угідь категорії земель сільськогосподарського призначення (без зміни їх цільового призначення).

При цьому, відповідно до ст. 125 ЗКУ право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Розрахунок загального МПЗ здійснюється у додатку МПЗ до Декларації за звітний (податковий) рік та подається у складі річної Декларації, навіть якщо базовим звітним періодом для платника податку є квартал. 

Розрахунок загального мінімального податкового зобов’язання відображається в Додатку МПЗ-З до додатка МПЗ (рядок 02 МПЗ-З) у складі Декларації.

       Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).