Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.06.2026 р. № 3196/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків з ПДВ при здійсненні заліку зустрічних однорідних вимог, і, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство та інше підприємство (далі – Товариство-1) мають взаємні зобовʼязання, за якими сторони планують здійснити залік зустрічних зобовʼязань.

Товариство-1 має зобовʼязання перед Товариством за договором оренди нерухомого майна (оподатковувана ПДВ операція). Товариство має заборгованість перед Товариством-1, яка виникла внаслідок викуплення Товариством-1 заборгованості Товариства перед банком за кредитом (неоподатковувана ПДВ операція).

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи є зобовʼязання з ПДВ однорідним до зобовʼязання без ПДВ з точки зору зарахування зустрічних однорідних вимог;

2) чи є правомірним зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо одна з вимог – з ПДВ, а інша – без ПДВ;

3) яким чином має обліковуватися і сплачуватися ПДВ за описаних у зверненні обставин;

4) чи можуть настати несприятливі наслідки для Товариства при проведенні зарахування зустрічних вимог, з урахуванням того, що Товариство-1 ПДВ грошовими коштами Товариству не сплачує?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Статтею 5 ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Статтею 601 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996).

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Згідно зі статтею 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Пунктом 44.1 статті 44 ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 ПКУ.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Постачання послуг – будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПКУ).

Згідно з підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 ПКУ не є об'єктом оподаткування, зокрема,  операції з:

відступлення права вимоги, переведення боргу, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов’язаннями (вимогами), за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об’єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи;

надання послуг, зокрема,  з доручення, надання, управління і відступлення прав вимоги за фінансовими кредитами фінансових установ.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, − дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку − дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої − дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів − дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг − дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Пунктами 201.1, 201.7 та 201.10 статті 201 ПКУ встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на рахунок у банку / небанківському надавачу платіжних послуг як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПКУ (пункт 198.6 статті 198 ПКУ).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. При визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники податку повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку – превалювання сутності над формою, згідно з яким  операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996).

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Щодо питань 1, 2, 4

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються ЦКУ. Врегулювання питань господарських правовідносин між суб’єктами господарювання не належить до компетенції ДПС.

В межах надання індивідуальної податкової консультації ДПС не здійснює аналіз господарських операцій платника податку, не визначає їх сутність (у тому числі чи є зобовʼязання однорідними при проведенні зарахування зустрічних вимог) та не аналізує ймовірність настання несприятливих обставин для платника податку у разі здійснення таких операцій.

Щодо питання 3

Податок на додану вартість нараховується/сплачується та податковий кредит з ПДВ формується за операціями з постачання товарів/послуг. При цьому ПКУ не передбачено обовʼязку здійснення оплати за такі товари/послуги виключно у грошовій формі (порядок розрахунку за товари/послуги визначається сторонами самостійно та може бути здійснений, зокрема, шляхом проведення заліку зустрічних вимог).

З метою оподаткування ПДВ в описаній у зверненні ситуації мають місце різні операції з постачання товарів/послуг, кожна з яких має окремий порядок (режим) оподаткування.

Операція з постачання Товариством послуг оренди Товариству-1 підлягає оподаткуванню ПДВ, податкові зобовʼязання за такою операцією нараховуються на дату першої події, визначеної пунктом 187.1 статті 187 ПКУ. За такою операцією Товариство-1 має право на формування податкового кредиту на підставі податкової накладної, складеної і зареєстрованої в ЄРПН Товариством (за умови дотримання інших правил, визначених ПКУ для формування податкового кредиту).

Операція з надання банківського кредиту, право вимоги у Товариства заборгованості за якою було викуплено Товариством-1, не є обʼєктом оподаткування ПДВ відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 ПКУ; податкові зобовʼязання за такою операцією не нараховуються.

Залік зустрічних вимог не є обʼєктом оподаткування ПДВ у розумінні пункту 185.1 статті 185 ПКУ. За такою операцією обов’язку щодо визначення податкових зобов'язань з ПДВ у сторін не виникає.

Індивідуальна податкова має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПКУ).