Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.06.2026 р. № 3174/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення приватного підприємства (далі – Підприємство) щодо отримання індивідуальної податкової консультації з питань щодо особливостей застосування мінімального податкового зобов’язання (далі – МПЗ) та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Підприємство перебуває на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку четвертої групи. Прибуток Підприємства, отриманий після сплати податків та інших платежів до бюджетів розподіляється за напрямками, визначеними Статутом. З чистого прибутку Підприємство здійснює виплату дивідендів на користь засновника (фізичної особи). Засновник (фізична особа) перебуває з Підприємством у трудових відносинах. Суми нарахованих дивідендів є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) та військовим збором.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо питання: чи враховуються Підприємством (платником єдиного податку четвертої групи) при розрахунку загального МПЗ сплачені суми ПДФО та військового збору при виплаті дивідендів засновнику (фізичній особі), за умови перебування засновника у трудових відносинах з Підприємством.

Щодо зазначеного питання.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлені главою 1 розділу XIV Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.114² п. 14.1 ст. 14 Кодексу МПЗ - мінімальна величина податкового зобов'язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов'язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до Кодексу. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, є загальним МПЗ.

МПЗ визначається за період володіння (користування) земельною ділянкою, який припадає на відповідний податковий (звітний) рік
(п.п. 38¹.1.4 п. 38¹.1 ст. 38 ¹ Кодексу).

Особливості визначення загального МПЗ платників єдиного податку встановлено ст. 297¹ Кодексу.

Абзацами першим, другим і п’ятим п. 297¹ .1 ст. 297¹ Кодексу визначено, що платники єдиного податку - власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов’язані подавати додаток з розрахунком загального МПЗ у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік.

У такому додатку, зокрема, зазначається загальна сума сплачених платником єдиного податку податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, та визначених відповідно, зокрема, до
п. 297¹.5 ст. 297¹ Кодексу витрат на оренду земельних ділянок (далі у
ст. 297¹ Кодексу – загальна сума сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок) протягом податкового (звітного) року.

До суми сплачених податків, зборів, платежів та витрат на оренду земельних ділянок, зокрема, відноситься ПДФО та військовий збір з доходів фізичних осіб, які перебувають з платником податку у трудових або цивільно-правових відносинах (крім доходів, сплачених за придбання товарів у фізичних осіб), з доходів за договорами оренди, суборенди, емфітевзису земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Відповідно до законодавства України фізичні особи можуть виконувати роботи як на підставі трудового, так і цивільно-правового договору.

Трудові відносини регулюються Кодексом законів про працю України (далі – КЗпП). Так, згідно з частиною першою ст. 21 КЗпП трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем – фізичною особою), за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець – фізична особа) зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Разом із тим виконання робіт фізичною особою може здійснюватися в рамках договору підряду, передбаченого Цивільним кодексом України (далі ‒ ЦКУ). Відповідно до ст. 837 ЦКУ за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Таким чином, законодавство України визначає можливість суб’єктів господарювання залучати до праці найманих працівників за допомогою трудового контракту або в рамках договору підряду для виконання окремих робіт (за цивільно – правовими відносинами).

Водночас дивіденди - платіж, що здійснюється юридичною особою, в тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів, на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку (абзац перший пп. 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Для цілей оподаткування до дивідендів прирівнюється також платіж у грошовій чи негрошовій формі, що здійснюється юридичною особою на користь її засновника та/або учасника (учасників) у зв'язку з розподілом чистого прибутку (його частини) (абзац третій пп. 14.1.49 п. 14.1
ст. 14 Кодексу).

Отже, дивіденди – це частина чистого прибутку, яка розподіляється між учасниками (власниками) суб’єкта господарювання відповідно до їх частки у статутному капіталі.

Отже, для цілей розрахунку МПЗ Підприємство може враховувати суми ПДФО та військового збору з доходів фізичних осіб в рамках  трудових або  цивільно-правових відносин.

Виплата дивідендів здійснюється на користь власника (учасника) суб’єкта господарювання та є окремим видом доходу фізичної особи. При цьому такий вид доходу для фізичної особи як власника (засновника) не є доходом фізичної особи в рамках трудових або  цивільно-правових відносин.

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатись з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).