Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 02.06.2026 р. № 3176/ІПК/99-00-04-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Фермерського господарства (далі – Господарство) щодо особливостей операцій з деревиною, визначення об’єкта оподаткування з єдиного податку, податку на додану вартість (далі – ПДВ), рентної плати, визначення частки сільськогосподарського товаровиробництва, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно із зверненням, Господарство є платником єдиного податку четвертої групи та платником ПДВ. Для приведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають у користування Господарства, у стан придатний для використання за цільовим призначенням, необхідно розчистити ділянки від самосійних дерев та чагарників. Земельні ділянки, на яких планується проведення робіт по очищенню, згідно з даними Державного земельного кадастру мають цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства (код 01.03), за складом угідь  є ріллею, пасовищами або сіножаттями та не належать до земель лісогосподарського призначення, не перебувають у складі лісового фонду. Отримана деревина (дрова паливні) буде використана для реалізації громадянам, юридичним особам та для власних потреб Господарства.

Господарство просить надати індивідуальну податкову консультацію щодо питань:

1. Як документально оформити оприбуткування деревини, отриманої за результатами розчищення самосійних дерев на сільськогосподарських угіддях?
2. Чи виникає у платника єдиного податку четвертої групи об’єкт оподаткування (дохід) при оприбуткуванні такої деревини та за якою вартістю (справедливою чи собівартістю збору) її обліковувати?
3. Чи включається вартість реалізованої деревини до складу сільськогосподарського доходу, що враховується при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва (далі – Розрахунок)?
4. Чи необхідно нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ при оприбуткуванні такої деревини та при використанні її для власних потреб Господарства?
5. Чи зобов’язане Господарство (платник єдиного податку четвертої групи) отримувати лісорубний квиток або інші дозволи на видалення самосійних дерев та чагарників, які виросли на землях сільськогосподарського призначення (не в межах лісового фонду)?
6. Чи вважається отримана за результатом розчищення деревина об’єктом оподаткування рентною платою за спеціальне використання  лісових ресурсів (далі – Рентна плата)?

Опис порушених у зверненні питань не дає змоги в повній мірі ідентифікувати фактичну сутність операцій (зокрема, щодо використання придбаних товарів/послуг при виконанні робіт, внаслідок проведення яких платником отримана деревина), стосовно яких виникла практична необхідність отримання індивідуальної податкової консультації.

У зв’язку з цим ДПС надає роз’яснення загальних норм податкового законодавства щодо питань, порушених у зверненні.

Щодо першого питання.

Відповідно до ст. 35 Закону  України від 19 червня 2003 року № 962-ІV  «Про охорону земель», із змінами, власники і землекористувачі, в туму числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності  зобов’язані, зокрема забезпечувати захист земель від пожеж, ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.

Оприбуткування деревини, отриманої  при очищенні сільськогосподарських угідь, оформлюється наказом керівника підприємства, створенням комісії, складанням акта приймання-передачі (обстеження) з фіксацією обсягів і сортності отриманої після видалення насаджень. 

Операції з оприбуткування деревини відображаються згідно з даними  бухгалтерського обліку Господарства.

Отримана деревина на підставі акта приймання-передачі (обстеження) визначається активом (запасами), якщо існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.   

Порядок визнання запасів та їх класифікація здійснюється відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, яке поширюється на підприємства, організації та інші юридичні особи незалежно від форм власності.

Разом з тим повідомляємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня
1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зі змінами.

Отже, з питань відображення в бухгалтерському обліку оприбуткування деревини пропонуємо звернутись до Міністерства фінансів України.

 

Щодо другого питання.

Главою 1 розд. XIV Кодексу встановлено правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебувають у власності сільськогосподарського товаровиробника або надані йому у користування, у тому числі на умовах оренди або емфітевзису (п. 292¹.1 ст. 292¹ Кодексу).

Отже, при оприбуткуванні деревини, отриманої за результатами розчищення самосійних дерев на сільськогосподарських угіддях, для платників єдиного податку четвертої групи об'єкт оподаткування з єдиного податку не виникає.

 

Щодо третього питання.

Згідно з п.п. "а" п.п. 4 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до четвертої групи платників єдиного податку відносяться юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Кодексу сільськогосподарські товаровиробники для переходу або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року, зокрема Розрахунок за формою, затвердженою наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 26 грудня 2011 року № 772 «Про затвердження Розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 квітня 2012 року за
№ 510/20823, зі змінами та доповненнями.

Джерелом інформації при складанні Розрахунку є дані бухгалтерського обліку.

Сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 - 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання (п.п. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Деревина – це товар, який згідно з УКТ ЗЕД відноситься до розділу IХ "Деревина і вироби з деревини, деревне вугілля" групи 44  додатку до Закону України "Про Митний тариф України" від 04.06.2020 № 674 - ІХ, отже не відповідає поняттю сільськогосподарської продукції (сільськогосподарських товарів), визначеному п.п. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

Отже, Господарство не має право враховувати доходи від реалізованої деревини до суми доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки (ряд. 1 Розрахунку).

Водночас, сума доходу від реалізованої деревини включається до загальної суми доходу сільськогосподарського товаровиробника (ряд. 2 Розрахунку).

Разом з тим повідомляємо, що оскільки частка сільськогосподарського товаровиробництва визначається шляхом співвідношення суми доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва, до його скоригованого доходу, включення до складу загального доходу сільськогосподарського товаровиробника суми доходу від надання іншим суб’єктам господарювання послуг, пов’язаних із збиранням врожаю шляхом надання власної сільськогосподарської техніки разом з обслуговуючим персоналом, вплине на розмір частки сільськогосподарського товаровиробництва та відповідно на отримання або підтвердження статусу платника єдиного податку.

 

Щодо четвертого питання.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V,              підрозділами 2 та 10 розділу XX Кодексу.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 розділу V Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є, зокрема, операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

Постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважаються, зокрема, будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов'язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню) (п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу).

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 розділу V Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 розділу V Кодексу).

Пунктом 198.5 ст. 198 розділу V Кодексу передбачено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 розділу V Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) в терміни, встановлені Кодексу для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, − у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях / негосподарській діяльності платника податку.

Відповідно до п. 199.1 ст. 199 розділу V Кодексу, у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги, необоротні активи частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково − ні, платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 розділу V Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати зведену податкову накладну в ЄРПН на загальну суму частки сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг, необоротних активів в неоподатковуваних операціях.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 розділу І Кодексу визначено, що господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм Кодексу, опису питання і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

Об'єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів/послуг, які здійснюються платниками податку. Отже, операція з безпосередньо оприбуткування майна не є об’єктом оподаткування ПДВ та податкові зобов’язання з ПДВ при такому оприбуткуванні не нараховуються.

Водночас звернення не містить достатньої інформації для надання відповіді щодо необхідності нарахування податкових зобов’язань з ПДВ при використанні власновиробленого (отриманого) майна (деревини) для власних потреб платника податку.

 

Щодо п’ятого питання.

На підставі п. 2 Порядку реалізації експериментального проєкту щодо видачі спеціального дозволу на спеціальне використання лісових ресурсів (лісорубного квитка) в електронній формі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 483 (далі – Порядок), дія Порядку поширюється на постійних лісокористувачів, власників лісів, установи природно-заповідного фонду, на фізичних осіб-підприємців юридичних осіб, які здійснюють заготівлю деревини в лісах України.

Відповідно до п. 5 Порядку лісорубний квиток видається територіальним органом Держлісагентства, органом виконавчої влади с питань лісового господарства, Автономної Республіки Крим, за місцем розташування лісової ділянки, де буде здійснюватися заготівля деревини, незалежно від місця знаходження (місця проживання) заявника.

З огляду на викладене оскільки питання щодо обов’язковості отримання лісорубних квитків або інших дозволів на видалення самостійних дерев не регулюється Кодексом, то індивідуальна податкова консультація з цього питання не може бути надана.

Для отримання конкретної відповіді з порушеного питання Господарству доцільно звернутися до органу, який здійснює видачу спеціального дозволу на спеціальне використання лісових ресурсів (лісорубного квитка).

 

Щодо шостого питання.

Платниками Рентної плати є лісокористувачі – юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи – підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами (п. 256.1 ст. 256 Кодексу).

Таким чином питання справляння Рентної плати безпосередньо залежить від наявного спеціального дозволу на спеціальне використання лісових ресурсів (лісорубного квитка).

У разі отримання Господарством деревини в результаті діяльності, яка не вимагає одержання спеціального дозволу на спеціальне використання лісових ресурсів (лісорубного квитка), така заготовлена деревина не матиме підстав для визнання її об’єктом оподаткування Рентною платою.

У іншому випадку справляння Рентної плати здійснюватиметься у порядку, визначеному ст. 256 Кодексу.

 

Слід зазначити, що кожен конкретний випадок має розглядатися з урахуванням всіх суттєвих обставин та первинних документів.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.