Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.06.2026 р. № 3256/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків з ПДВ і, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ДП здійснює ведення та функціонування, у тому числі адміністрування (здійснення заходів щодо створення та супроводження програмного забезпечення, технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей) Державного земельного кадастру. При цьому фінансове забезпечення ведення та функціонування Державного земельного кадастру здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. ДП є одержувачем бюджетних коштів за кодом економічної класифікації видатків 2610 ««Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» (далі – код 2610) з відповідного рахунку, відкритого у Державній казначейській службі України. Бюджетне фінансування за кодом 2610 здійснюється на рівні фактичних видатків, понесених ДП у процесі здійснення заходів щодо ведення та функціонування, у тому числі адміністрування Державного земельного кадастру та не передбачає складання та підписання актів виконаних робіт (наданих послуг). Таке фінансування спрямовується згідно з планом використання на виплату заробітної плати, придбання товарів/послуг (робіт), інші поточні видатки.

Враховуючи вищевикладене, ДП просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:

1. чи розповсюджуються норми підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ у разі отримання субсидій в описаній у зверненні ситуації;
2. чи виникає об’єкт оподаткування ПДВ у разі отримання бюджетних коштів, що передбачені планом використання виключно на виплату заробітної плати, придбання товарів/послуг (робіт), інші поточні видатки;
3. чи визначається таке фінансування оплатою (компенсацією) вартості виконаних ДП робіт/послуг?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

Згідно з пунктом 11 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України (далі – БКУ) бюджетні кошти (кошти бюджету) – належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету.

Одержувачем бюджетних коштів є суб'єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету (пункт 38 частини першої статті 2 БКУ).

Розпорядник бюджетних коштів – бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов’язань за енергосервісом, довгострокових зобов’язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов’язань у сфері охорони здоров’я, середньострокових зобов’язань за державними контрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів та здійснення витрат бюджету (пункт 47 частини першої статті 2 БКУ).

Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру (абзац третій частини третьої статті 10 БКУ).

Відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом). Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який забезпечує виконання бюджетних програм у системі головного розпорядника (абзац перший частини четвертої статті 20 БКУ).

Отже, для цілей оподаткування ПДВ ДП може використовувати поняття, визначені БКУ.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України, у тому числі операції з безоплатної передачі.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

З метою оподаткування постачанням послуг, зокрема, є постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку (підпункт «б» 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Згідно з пунктом 187.7 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов’язань у разі постачання товарів / послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов’язаннями перед бюджетом.

Згідно з пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) у встановлений ПКУ термін.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт «а» пункту 198.1 статті 198 розділу V ПКУ).

Пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПКУ встановлено, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 розділу V ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, опису питань і фактичних обставин, що наявні у зверненнях, ДПС повідомляє.

При визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники податку повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку – превалювання сутності над формою, передбаченим статтею 4 Закону № 996. У цьому контексті для правильного застосування норм податкового законодавства вирішальним є встановлення економічного змісту та правової природи бюджетних платежів, зокрема з’ясування того, чи мають вони компенсаційний характер та чи здійснюються як оплата вартості конкретно визначених робіт/послуг.

Для цілей оподаткування ПДВ об’єкт оподаткування визначається відповідно до статті 185 розділу V ПКУ. При цьому база оподаткування ПДВ згідно з пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ визначається виходячи з договірної вартості операцій з постачання товарів/послуг та включає будь-які суми коштів, що підлягають компенсації платнику ПДВ безпосередньо або через третю особу, у тому числі за рахунок бюджетних коштів.

Водночас визначальним для встановлення наявності або відсутності об’єкта оподаткування ПДВ є не формальне найменування платежу (субсидія, трансферт, субвенція тощо), а його економічний зміст, зокрема встановлення факту, чи є такий платіж оплатою вартості конкретних товарів/послуг.

Щодо питання 1

Відповідно до підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ не є об’єктом оподаткування ПДВ  операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов’язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі).

Норми підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ стосуються операцій з виплат у грошовій формі, зокрема заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), субсидій, дотацій за рахунок бюджетів та, відповідно, не можуть застосовуватися до будь-яких інших операцій (у тому числі операцій із отримання грошових коштів у вигляді бюджетного фінансування).

Тобто, операція з виплат у грошовій формі, зокрема заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), субсидій, дотацій за рахунок бюджетів не буде об’єктом оподаткування ПДВ згідно з підпунктом 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 розділу V ПКУ у суб’єкта, який здійснює їх виплату, а не у суб’єкта господарювання, який отримує такі кошти.

Щодо питань 2 - 3

У разі якщо бюджетні кошти за кодом 2610 надаються ДП без встановлення зобов’язання щодо постачання ним товарів/послуг (в тому числі третім особам) та не мають компенсаційного характеру, при отриманні таких коштів обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань з ПДВ у ДП не виникатиме.

Водночас, якщо отримання ДП таких коштів пов’язане з фактичним постачанням товарів/послуг (зокрема, здійсненням ДП заходів щодо створення, супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, його технічне та технологічне забезпечення тощо) та має компенсаційний характер, відповідні операції є об’єктом оподаткування ПДВ згідно з пунктом 185.1 статті 185 розділу V ПКУ, а податкові зобов’язання з ПДВ нараховуються у загальному порядку незалежно від джерела фінансування (бюджетними коштами за кодом 2610 чи ні) або форми оплати, включаючи випадки безоплатного постачання.

База оподаткування ПДВ за операціями платника ПДВ із постачання товарів/послуг (у тому числі з оплатою за рахунок бюджетних коштів) згідно з пунктом 188.1 статті 188 розділу V ПКУ включає будь-яку суму коштів, що підлягає компенсації платнику ПДВ за поставлені ним товари/послуги, включно з будь-якою іншою компенсацією вартості таких товарів/послуг, що надходить безпосередньо або через третю особу, незалежно від наявності складеного договору чи акту виконаних робіт.

Обов’язок щодо нарахування податкових зобов’язань із ПДВ за такими операціями виникає на дату зарахування бюджетних коштів як оплати за постачання товарів/послуг (виконання робіт) згідно з пунктом 187.7 статті 187 розділу V ПКУ.

При цьому визначення наявності об’єкта оподаткування ПДВ та обов’язку щодо нарахування податкових зобов’язань не залежить від напрямів подальшого використання отриманих бюджетних коштів (зокрема, на виплату заробітної плати, придбання товарів/послуг (робіт), інші поточні видатки).

Оскільки ведення бухгалтерського обліку платником здійснюється самостійно, та податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, такий платник самостійно визначає джерела оплати виконаних робіт / наданих послуг (за рахунок бюджетного фінансування чи інших джерел, а також у разі їх безоплатного постачання) виходячи з даних бухгалтерського обліку та первинних документів.

Правомірність нарахування податкових зобов’язань із ПДВ за тими чи іншими операціями визначається винятково за результатами перевірок, проведених контролюючими органами згідно з главою 8 розділу ІІ ПКУ, з урахуванням конкретних обставин, підтверджених відповідними первинними документами, на виконання вимог ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).