Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 05.06.2026 р. № 3235/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення щодо питань оподаткування доходів нерезидентів і та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), повідомляє.

Відповідно до наданої інформації, Товариство є юридичною особою, що перебуває на загальній системі оподаткування та визначає податок на прибуток шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на податкові різниці.

Товариство планує укласти ліцензійний договір на програмне забезпечення з резидентом США. Відповідно до умов договору Товариству надаватиметься невиключна ліцензія на території України на використання програмного забезпечення, встановлення та оновлення програмного забезпечення, а товариство зобов’язується сплачувати роялті за використання ліцензії.

Ліцензіар є власником прав інтелектуальної власності, щодо яких надається ліцензія. Ліцензіар є товариством з обмеженою відповідальністю, організаційно-правова форма якого LLC, зареєстрований відповідно до законодавства штату Delaware, США.

Ліцензіар не є окремим платником податку на прибуток на федеральному рівні, натомість застосовується принцип податкової прозорості:

прибуток (або збиток), отриманий ліцензіаром, не оподатковується на рівні самої юридичної особи;

такий прибуток розподіляється між учасниками (партнерами) Ліцензіара;

кожен учасник (партнер) самостійно включає свою частку доходу до власної податкової бази та сплачує податок відповідно до свого податкового статусу.

Таким чином, федеральний податок на доходи у США, що стягується з доходів, отриманих ліцензіаром, сплачується на рівні його учасників (партнерів), а не на рівні самого товариства. Учасниками (партнерами) ліцензіара є податкові резиденти США.

Заявник запитує:

1. Чи вірно розуміємо, що, не зважаючи на те, що дохід від роялті оподатковується на рівні учасників (партнерів), з метою застосування міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування ліцензіар може вважатися фактичним (бенефіціарним) власником доходу (партнерство є власником прав інтелектуальної власності, має право розпоряджатися доходом (реінвестувати тощо), і не виступає посередником стосовно перерахування такого доходу партнерам відразу після його отримання).

2. Чи необхідно Товариству отримувати від ліцензіара (партнерства) будь-які документи, що підтверджують статус бенефіціарного власника доходу (роялті), і, якщо необхідно, просимо надати достатній перелік таких документів.

3. Чи має право Товариство застосувати ставку 10% податку на доходи нерезидента при виплаті роялті Ліцензіару та які умови застосування Товариством ставки 10%.

4. Ліцензіар є фактичним власником доходу, а 100% учасників (партнерів) ліцензіара на 100 % є податковими резидентами США, отже, ліцензіар розглядається як резидент відповідно до статті 4 міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування. Враховуючи це, чи достатньо для застосування Товариством ставки 10% податку на доходи нерезидента при виплаті роялті Товариству отримати від ліцензіара довідку за формою 6166, яка підтверджує статус податкового резидента США ліцензіара та всіх його партнерів (імена без податкових номерів перелічені в такій довідці), при цьому, відсутня необхідність кожному із партнерів надавати Товариству довідки 6166? При цьому, інформацію щодо податкових номерів партнерів можна отримати з інших джерел (установчі документи, податкова звітність тощо).

5. Форма Додатоку ПН передбачає, що в шапці додатку заповнюється інформація стосовно нерезидента- бенефіціара. Стосовно кого із нерезидентів Товариство повинне заповнювати Додаток ПН при виплаті роялті (Ліцензіара (партнерство), який є бенефіціарним власником чи учасників (партнерів), на рівні яких оподатковується дохід)? Просимо зазначити чи вірно для цілей застосування міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування та з метою декларування, якщо додаток ПН буде заповнений лише стосовно ліцензіара, і при цьому, додатки ПН не будуть заповнюватися стосовно (учасників) партнерів.

6. Враховуючи те, що роялті сплачується ліцензіару (партнерству), доходи якого оподатковуються на рівні партнерів (резидентів США), чи можна в контексті пп. 4 п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Кодексу вважати, що Товариство нараховує/виплачує роялті нерезиденту, який підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в державі, резидентом якої він є?

7. Для загальних випадків (не пов’язаних з описаною в запиті ситуацією) - відповідно до пп.2 п.140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Кодексу фінансовий результат збільшується на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі, якщо роялті нараховані на користь нерезидента, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті, за виключенням випадків, коли бенефіціар (фактичний власник) надав право отримувати роялті іншим особам. Просимо надати роз’яснення що мається на увазі під наданням права отримувати роялті іншим особам та якими документами це підтверджується (наприклад, субліцензійний договір, договір агентського характеру, отримання доходу партнерством, якщо бенефіціарні власники є партнери тощо).

8. Для загальних випадків (не пов’язаних з описаною в запиті ситуацією) - якщо роялті сплачується ліцензіару (партнерству), доходи якого оподатковуються на рівні партнерів, чи можна в контексті пп.2 п. 140.5.7 п. 140.5 ст. 140 Кодексу вважати, що роялті нараховані на користь нерезидента, який є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) роялті у кожному з випадків:

(а) якщо ліцензіар (партнерство) є фактичним (бенефіціарним) власником роялті;

(б) якщо партнери є фактичними (бенефіціарними) власниками роялті.

Щодо питань 1 - 4

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 ст. 5 Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексу та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених ст. 1 Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексу і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Особливості оподаткування доходів нерезидентів визначені у п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними п. 141.4 ст. 141 Кодексу.

Відповідно до п.п. «в» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст.141 Кодексу, такими доходами, зокрема, є роялті.

Згідно із п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб’єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 - 141.4.5 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Таким чином, виплати, які підпадають під визначення роялті, оподатковуються відповідно до п.п.  141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо інше не передбачено положеннями міжнародного договору України з країною резиденції нерезидента, на користь якого здійснюються виплати.

Відповідно до ст. 3 Кодексу, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Конвенція    між    Урядом    України   та  Урядом  Сполучених  Штатів  Америки   про   уникнення   подвійного  оподаткування  та  попередження  податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/840_576#Text), яка ратифікована  Законом  України  № 180/95-ВР від 26.05.1995, є чинною в українсько-американських податкових відносинах з 05.06.2000 (далі – Конвенція).

Положення Конвенції застосовуються до «осіб, що є резидентами однієї чи обох Договірних Держав, а також до інших осіб, якщо це спеціально передбачено в Конвенції» (п. 1 ст. 1 (Загальна сфера застосування) Конвенції).

Згідно з п. 1 ст. 2 (Податки, на які поширюється Конвенція) Конвенції  податками, до яких застосовується ця Конвенція, є:

«а) у Сполучених Штатах Америки: Федеральні податки на дохід, які  запроваджені Внутрішнім Кодексом Доходів (за винятком податку на  накопичення  валового прибутку, податку на приватну холдингову компанію, податків на соціальне страхування) та акцизного податку, що стягується з інвестиційних  доходів  приватних  фондів (в подальшому податок США);

b) в Україні: податок на дохід (прибуток) підприємств та прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства».

У розумінні Конвенції термін «особа»  включає  фізичну  особу,  маєток,  траст, товариство, компанію і будь-яке інше об’єднання осіб; термін  «компанія»  означає будь-яку господарську одиницю або організацію, що розглядається як корпоративне  об’єднання  з метою   оподаткування (п. 1 ст. 3 (Загальні визначення) Конвенції).

Відповідно до п. 2 ст. 3 Конвенції «при застосуванні цієї Конвенції   Договірною Державою будь-який  термін,  не  визначений  у Конвенції,  повинен,  якщо з контексту не  випливає  інше  або  компетентні  органи  Договірних Держав  не погодяться  на  загальне значення, яке  відповідає положенням Статті 24 (Процедура  взаємного  узгодження),  мати  те значення,  яке  він  має  відповідно до законодавства цієї Держави щодо податків, на які поширюється Конвенція».

«Для цілей цієї Конвенції термін «резидент Договірної Держави» означає будь-яку особу, яка відповідно до законодавства цієї Держави належить до оподаткування в ній на підставі свого місця проживання, місця перебування, громадянства, місця корпоратизації чи будь-якого іншого аналогічного критерію.  Однак цей термін не включає в себе будь-яку особу, яка належить до оподаткування  в  цій Державні тільки щодо прибутків з джерел,  що знаходяться в цій Державі, або розташованого там майна» (п. 1 ст. 4 (Резиденція) Конвенції).

Згідно з п. 1 Протоколу до Конвенції, який є її невід’ємною частиною, щодо застосування положень ст. 4 Конвенції «у випадку, коли доход одержується партнерством, трастом, або маєтком, резиденція визначається відповідно до резиденції  особи, яка підлягає оподаткуванню по відношенню до цього доходу».

Відповідно до п. 1 ст. 12 (Роялті) Конвенції «роялті, якими фактично володіє резидент  Договірної Держави, можуть оподатковуватись у тій Державі».

«Однак, такі роялті  можуть  також  оподатковуватись  у Договірній  Державі,  в  якій  вони  виникають, відповідно до законодавства  цієї  Держави,  але  якщо  фактичним володарем цих роялті є резидент  іншої  Договірної  Держави,   податок, який стягується,  не  повинен  перевищувати 10 відсотків від загальної суми роялті (п. 2 ст. 12 Конвенції).

Згідно з п. 3 ст. 12 Конвенції «термін «роялті» при використанні в цій  Конвенції  означає платежі будь-якого  виду, що одержуються  як  винагорода  за використання  або за надання права користування  будь-яким авторським  правом  на літературні  твори, твори мистецтва  або наукову  роботу,  включаючи  комп'ютерні  програми, відеокасети, кінематографічні  фільми  або  плівки  для  радіо чи телевізійного мовлення; будь які патенти,  торгові марки,  дизайн  або  модель, план, таємну  формулу або процес, або за будь-яке інше подібне право  або  власність; або за інформацію, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду».

Враховуючи зазначене, у загальному порядку, якщо Україна є джерелом виплат доходів на користь особи, яка у розумінні Конвенції є резидентом США, і такі доходи у контексті визначення, наведеного у п. 3 ст. 12 Конвенції, є «роялті», отримувачем яких є їх фактичний (бенефіціарний) власник, то такі роялті можуть оподатковуватись в Україні відповідно до її податкового законодавства (тобто Кодексу), але податок, що стягується з цих доходів, не може перевищувати 10 відсотків від загальної суми роялті (пп. 1- 2 ст. 12 Конвенції).

Щодо термінів і понять, які використовуються у ст.12 Конвенції, але самою Конвенцією не визначені, зокрема визначення терміну «фактичний володар (власник)» роялті, то відповідно до п. 2 ст. 3 Конвенції ці терміни мають, якщо з контексту не випливає інше, те значення, яке надається їм законодавством України стосовно оподаткування податками, на які поширюється дія Конвенції, тобто Кодексом.

Водночас щодо поняття «товариство (партнерство)», яке використовуються у Конвенції, слід зазначити, що відповідно до офіційних Коментарів (далі – Коментарі, https://www.oecd-ilibrary.org/taxation/model-tax-convention-on-income-and-on-capital-condensed-version-2017_mtc_cond-2017-en) Модельної податкової конвенції Організації економічного співробітництва і розвитку (далі – Модельна Конвенція ОЕСР), покладеної в основу більшості чинних міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування, у тому числі Конвенції, які відповідно до Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969 застосовуються для цілей трактування положень таких договорів, на відміну від терміну «компанія», який означає «перш за все будь-яку корпоративну структуру та, крім того, охоплює будь-яку іншу оподатковувану одиницю, яка розглядається як юридична особа для цілей податкового законодавства Договірної Держави, резидентом якої вона є» (п. 3  Коментарів до п. 1 ст. 3 Модельної Конвенції ОЕСР), під «товариством (партнерством)» (англ. рartnership – товариство, партнерство) розуміється некорпоративна організація - субʼєкт господарювання, який одна або обидві Договірні Держави розглядають як цілком або частково «фіскально прозорі» для податкових цілей, тобто коли «згідно з національним законодавством Договірної Держави дохід (або його частина) субʼєкта господарювання або організації оподатковується не на рівні цього субʼєкта господарювання або організації, а на рівні осіб, які мають частку  у цьому субʼєкті господарювання або організації» - учасників (партнерів) такого товариства (партнерства) (п. 9  Коментарів до ст. 1 (Особи, до яких застосовується Конвенція) Модельної Конвенції ОЕСР).

Відповідно до п. 8.13 Коментарів до ст. 4 (Резидент) Модельної Конвенції ОЕСР «якщо держава не бере партнерство до уваги для цілей оподаткування і розглядає його як фінансово прозоре, оподатковуючи партнерів на їх частку доходу у партнерстві, саме таке товариство не підлягає оподаткуванню, і тому не може вважатися резидентом цієї Держави. Однак … Конвенція застосовуватиметься до доходу партнерства в тій мірі, в якій цей дохід для цілей оподаткування цією Державою розглядається як дохід партнера, який є резидентом цієї Держави. Такий самий режим має застосовуватись до доходів інших суб’єктів господарювання або організацій, які відповідно до податкового законодавства Договірної Держави вважаються фінансово прозорими».

Щодо терміну «фактичний (бенефіціарний) власник» роялті, то відповідно до
п. 4 Коментарів до ст. 12 (Роялті) Модельної Конвенції ОЕСР цей термін використовується у цій статті «для роз’яснення того, як ця стаття застосовується стосовно платежів, здійснених посередниками», та з метою розуміння, що «Держава джерела не зобов'язується відмовлятися від права на обкладання податком доходу від роялті просто тому, що дохід було сплачено безпосередньо резиденту Держави, з якою Держава джерела уклала Конвенцію. Тому термін «бенефіціарний власник» не використовується у вузькому технічному розумінні … скоріш, його слід розуміти в контексті конкретних умов та з урахуванням цілі та задач Конвенції, включаючи уникнення подвійного оподаткування і запобігання ухиленню від сплати податків.

Зниження податкової ставки або звільнення від сплати податку на статтю доходів надається Державою джерела резиденту іншої Договірної Держави для повного або часткового уникнення подвійного оподаткування, яке в іншому випадку могло б виникнути через паралельне оподаткування цього прибутку Державою резидентства. Якщо стаття доходу виплачується резиденту Договірної Держави, який діє як агент або повірений, ситуація, у якій Держава джерела забезпечить зниження податкової ставки або звільнення від оподаткування тільки з огляду на статус безпосереднього одержувача доходу як резидента іншої Договірної Держави, суперечитиме цілі і задачам Конвенції. У цій ситуації безпосередній одержувач доходу вважається резидентом, але в результаті набуття ним цього статусу не виникає потенційної ситуації подвійного оподаткування, оскільки одержувача не вважають власником доходу для цілей оподаткування в Державі резидентства».

Також цілі і задачам Конвенції суперечитиме ситуація, коли Держава джерела виплати забезпечить зниження податкової ставки або звільнення від оподаткування, якщо резидент Договірної Держави іншим чином, ніж через відносини представництва або послуги повіреного, просто діє як підставна особа для іншої особи, яка в дійсності користується даним доходом. З цих причин … кондуїтна компанія зазвичай не може вважатись бенефіціарним власником, хоча вона є формальним власником, якщо на практиці вона має дуже обмежені повноваження, що робить її простим фідуціаром або адміністратором даного доходу, який діє від імені зацікавлених сторін.

У цих різних прикладах (агент, повірений, кондуїтна компанія, яка діє як фідуціар або адміністратор) безпосередній одержувач роялті не є «бенефіціарним власником», оскільки це право цього одержувача на користування та розпоряджання роялті обмежується договірним або правовим зобовʼязанням передати отриману виплату іншій особі. Таке зобовʼязання зазвичай виникає на підставі відповідних юридичних документів, але також може існувати на основі фактів і обставин, які демонструють, що по суті одержувач очевидно не має права на користування та розпоряджання роялті, яке не обмежене договірним або правовим зобов'язанням передати отриману виплату іншій особі. Цей вид зобовʼязань не включає договірні або правові зобовʼязання, які не є залежними від отримання виплати безпосереднім одержувачем, наприклад, зобов'язання, які не залежать від отримання виплати, і такі, які безпосередній одержувач має як боржник або як сторона фінансових трансакцій, або типові зобовʼязання щодо розподілу в пенсійних програмах та колективних формах інвестування, які мають право на пільги за договором згідно з принципами, викладеними у пунктах 22-48 Коментарів до Статті 1. Якщо одержувач роялті має право користуватися та розпоряджатися роялті, яке необмежене договірним або правовим зобовʼязанням передавати отриману виплату іншій особі, одержувач є «бенефіціарним власником» цих роялті. Слід також зазначити, що Стаття 12 стосується бенефіціарного власника роялті на відміну від власника права або майна, стосовно яких сплачуються роялті, який може бути іншим у деяких випадках».

Крім того, у Коментарях зазначається, що той факт, що одержувач роялті вважається бенефіціарним власником цих роялті, не означає, що положення ст. 12  повинні застосовуватися автоматично. Перевага від цих положень не повинна надаватись у випадках зловживання (зокрема у контексті проєкту ОЕСР/G20 щодо розмивання оподатковуваної бази та виводу прибутку з-під оподаткування (BEPS).

 «Положення Статті 29 (Право на отримання переваг) і принципи, викладені у розділі «Неналежне застосування Конвенції» у Коментарі до Статті 1 застосовуються для запобігання зловживанням, включаючи ситуації зловживання положеннями міжнародних податкових угод, коли одержувач є бенефіціарним власником роялті» (п.п. 4. 4 п. 4 Коментарів до ст. 12 (Роялті) Модельної Конвенції ОЕСР).

Щодо застосування Конвенції у випадку, що розглядається,  з урахуванням зазначених положень Коментарів, слід виходити з того, що оскільки положення ст. 12 Конвенції стосується лише роялті, які виникають в Україні та перебувають у бенефіціарній власності особи, яка у розумінні Конвенції є резидентом США, якщо такий резидент США є товариством (партнерством), яке згідно із законодавством США є «фіскально прозорим» (тобто не є платником податків у США), то дія ст. 12 Конвенції може поширюватись на податкові взаємовідносини з таким товариством (партнерством) лише у випадку, коли всі учасники (партнери) такого товариства (партнерства) є особами, які у контексті Конвенції є податковими резидентами США (тобто платниками податку США, зазначеного у ст. 2 Конвенції) і фактичними (бенефіціарними) власниками отриманих роялті.

 При цьому мають враховуватись положення ст. 22 (Обмеження переваг) Конвенції, яка визначає підстави для використання особою,  яка  є  резидентом  Договірної  Держави та одержує дохід з другої Договірної Держави,  права на  звільнення  від  оподаткування  в цій другій Державі,  відповідно  до  Конвенції.  

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України встановлено ст. 103 Кодексу.

Відповідно до п. 103.1 ст. 103 Кодексу застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Пунктом 103.2 ст. 103 Кодексу визначено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами п. 103.4 ст. 103 Кодексу.

Податкові вигоди у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, передбачені міжнародним договором, не надаються стосовно відповідного виду доходу або прибутку, якщо головною або переважною метою здійснення відповідної господарської операції нерезидента з резидентом України було безпосереднє або опосередковане отримання переваг, які надаються міжнародним договором у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку. Ця норма не застосовується, якщо буде встановлено, що отримання таких переваг відповідає об’єкту та цілям міжнародного договору України. У разі якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені цим пунктом, застосовуються відповідні правила міжнародного договору.

Пунктом 103.4 ст. 103 Кодексу визначено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 ст. 103 Кодексу, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі – довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Згідно із п. 103.5 ст. 103 Кодексу довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 1 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05 жовтня 1961 року (далі – Гаазька Конвенція) остання поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.

Згідно зі статтею 3 Гаазької Конвенції єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

За інформацією, розміщеною на офіційному сайті Гаазької конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net), США є однією з договірних держав – учасниць Гаазької Конвенції.

У США документом, що підтверджує статус податкового резидента для цілей застосування міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, є сертифікат податкового резидентства за формою 6166 (Form 6166), який видається Internal Revenue Service.

Таким чином, платник податків має право застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену Конвенцією на час виплати доходу контрагенту-нерезиденту, організаційно-правова форма якого є LLC, у разі дотримання відповідних положень Конвенції та за умови, що такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом США, з якою укладено Конвенцію.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом довідки (сертифіката), яка підтверджує, що контрагент – нерезидент є резидентом США, виданої компетентним (уповноваженим) органом США, визначеним міжнародним договором України, за формою 6166, затвердженою згідно із законодавством США, яка вважатиметься належним чином легалізованою для прийняття її в Україні за умови, що вона відповідає вимогам пункту 103.5 статті 103 глави 10 розділу II Кодексу, а саме містить апостиль, передбачений статтею 4 Гаазької Конвенції, перекладена відповідно до законодавства України та нотаріально засвідчена, а також інших документів, якщо це передбачено Конвенцією.

Разом з цим, повідомляємо, що ознайомитися з вимогами щодо сертифіката податкового резидентства за формою 6166, затвердженого згідно із законодавством США можна на сайті Internal Revenue Service за посиланням:

https://www.irs.gov/individuals/international-taxpayers/form-6166-certification-of-us-tax-residency.

Водночас зазначаємо, що наведений у зверненні переклад частини «Довідки Партнерства» за формою 6166, в якому зазначено «…кожен партнер, зазначений нижче, є резидентом Сполучених Штатів Америки та за