Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.06.2026 р. № 3266/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення            щодо включення до витрат та порядку обліку плати за дозвільні документи та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі– Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство є платником податку на прибуток підприємств та перебуває на загальній системі оподаткування. У процесі здійснення господарської діяльності Товариство залучає до роботи іноземців та осіб без громадянства як найманих працівників. Для правомірного застосування праці іноземців та осіб без громадянства Товариство зобов’язане отримувати дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства (далі – Дозвіл) відповідно до вимог Закону України «Про зайнятість населення».

Відповідно до статті 42-4 Закону України «Про зайнятість населення», видача або продовження дії Дозволу є платною, крім випадків, прямо передбачених законом. Розмір плати за видачу або продовження дії Дозволу визначається залежно від строку, на який видається або продовжується Дозвіл, та розраховується з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому роботодавцем подано документи.

Плата за видачу або продовження дії Дозволу зараховується до бюджету Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Тому Товариство сплачує відповідну суму не на користь працівника, а на рахунок державної служби зайнятості у зв’язку з виконанням обов’язкової законодавчої процедури отримання Дозволу.

 

Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

        1. Чи має право Товариство як платник податку на прибуток підприємств на загальній системі оподаткування враховувати суму платежу, сплаченого на рахунок державної служби зайнятості за отримання Дозволу, при визначенні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку?

        2. Чи підлягають витрати на оплату отримання Дозволу включенню до первісної вартості нематеріального активу, іншого необоротного активу, інвестиційної вартості або іншого об’єкта обліку для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств?

        3. Чи можуть витрати на оплату отримання Дозволу визнаватися витратами відповідного звітного періоду, якщо такі витрати пов’язані з господарською діяльністю Товариства та здійснені з метою правомірного залучення іноземного працівника до роботи?

        4. Чи виникають у Товариства податкові різниці з податку на прибуток підприємств у зв’язку зі сплатою платежу за отримання Дозволу, якщо зазначені витрати відображені у бухгалтерському обліку як витрати відповідного звітного періоду?

        5. У якому саме порядку для цілей податку на прибуток підприємств Товариство повинно відображати витрати на оплату отримання Дозволів, сплачені на рахунок державної служби зайнятості?

 

        Щодо питань 1-5       

        Відповідно до абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

        Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування на суму витрат у вигляді плати за дозвільні документи.

        Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування та, відповідно, об’єкта оподаткування податком на прибуток.

        Водночас зазначаємо, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

        Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

        Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

        Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами)).

        Отже, питання порядку формування витрат у бухгалтерському обліку на суму  плати за дозвільні документи (в тому числі, питання включення таких витрат до первісної вартості нематеріального активу, іншого необоротного активу, інвестиційного активу або іншого об’єкта обліку), належить до компетенції Міністерства фінансів України.

        Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).