Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.06.2026 р. № 3272/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

 

Державна податкова служба України розглянула звернення                                    щодо оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ) операцій з постачання послуг нерезиденту та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового Кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, Товариство (платник ПДВ) планує надавати  послуги з реклами та маркетингу нерезиденту, який не має постійного представництва на митній території України, до яких зокрема  належать:

• розробка та розміщення рекламних матеріалів у засобах масової інформації (інтернет-ресурси, радіо, зовнішня реклама);
•  організація рекламних кампаній, у тому числі участь у профільних виставах та конференціях;
•  надання консультацій агрохолдингам та фермерським господарствам щодо використання мінеральних добрив;
• проведення аналізу та дослідження ринку мінеральних добрив ( у тому числі із залученням третіх осіб);
• надання консультацій нерезиденту щодо позиціонування продукції та формування цінової політики на території України.

Послуги Товариством фактично надаватимуться на території України,  при цьому отримувачем послуг є нерезидент.

З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) чи підлягають оподаткуванню ПДВ операції з постачання зазначених вище послуг нерезиденту?

2) яке місце постачання зазначених вище послуг, відповідно до норм ПКУ?

3) чи виникає у Товариства  обов’язок нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за такими операціями?

4) який порядок відображення таких операцій у податковому обліку з податку на прибуток підприємств?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 – 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ.              У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Засади рекламної діяльності в Україні, а також відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, регулюються Законом України від 03 липня 1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу» зі змінами (далі – Закон № 270).

Так, згідно зі статтею 1 розділу І Закону № 270 реклама – інформація   про особу, ідею та/або товар, розповсюджена за грошову чи іншу винагороду або з метою самореклами в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена, щоб  сформувати або підтримати у прямий (пряма реклама, телепродаж) або непрямий   (спонсорство, розміщення товару (продакт-плейсмент) спосіб обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи, ідеї та/або товару.

Підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ визначено, що маркетингові послуги (маркетинг) – послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського  обліку,

 фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу ІІ ПКУ.

Щодо оподаткування податком на додану вартість (питання 1-3) 

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та           підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Пунктами 186.2 – 186.4 статті 186 розділу V ПКУ визначено категорії послуг, місце постачання яких визначається по місцю реєстрації постачальника, отримувача відповідних послуг або по місцю фактичного надання відповідних послуг.

Місцем постачання послуг, зазначених у пункті 186.3 статті 186                        розділу V ПКУ, вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або – у разі відсутності такого місця – місце постійного чи переважного його проживання.

До таких послуг, зокрема, належать:

• рекламні послуги (підпункт «б» пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ);
• послуги з розроблення та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп'ютерних систем (підпункт «в» пункту 186.3 статті 186 розділу V ПКУ).

Місцем постачання послуг, крім операцій, зазначених у пунктах 186.2, 186.3 і 186.3¹ статті 186 розділу V ПКУ, є місце  реєстрації постачальника (пункт 186.4 статті 186 розділу V ПКУ).

Отже, порядок оподаткування ПДВ операцій з постачання послуг безпосередньо залежить від місця їх постачання.

Правила формування податкових зобов'язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкових накладних і їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних визначено статтями 187, 198 та 201 розділу V ПКУ.

Форма та порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21                     «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 зі змінами та доповненнями (далі – Порядок № 21).

Відповідно до підпункту 6 пункту 3 розділу V Порядку № 21 у рядку 5 декларації вказуються обсяги операцій з постачання товарів/послуг, що не є об'єктом оподаткування; постачання послуг за межами митної території України та послуг, що здійснюються за межами митної території України, з урахуванням їх місця постачання відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V ПКУ.

Для платників податку, які заповнюють рядок 5, обов'язковим є подання Додатка 4 «Розрахунок сум податку на додану вартість, не сплачених суб'єктом господарювання до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг, та/або показників, відповідно до яких підприємства (організації) належать до підприємства (організації) осіб з інвалідністю, та окремих показників, визначених пунктом 68 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення ПКУ (Д4)»             (далі - Додаток 4) до декларації.

Враховуючи викладене, податковий облік ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, а тому при визначенні порядку оподаткування ПДВ операцій з постачання тих, чи інших товарів/послуг необхідно встановити фактичну сутність таких операцій і місце їх постачання, а також враховувати те, яким чином у бухгалтерському обліку відображається факт здійснення таких операцій.

Якщо зазначені у зверненні послуги за своєю фактичною сутністю відносяться до категорії маркетингових послуг, визначених підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ, то  місцем постачання таких послуг згідно з пунктом 186.4 статті 186 розділу V ПКУ буде місце реєстрації їх постачальника.

 

Оскільки постачальником таких послуг є Товариство, то місце постачання таких послуг розташоване на митній території України та, відповідно, операція Товариства з постачання таких послуг нерезиденту буде об’єктом оподаткування ПДВ. 

При здійсненні такої операцій Товариство зобов’язане нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ, а також скласти відповідну податкову накладну та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.

Якщо зазначені у зверненні послуги належатимуть до категорії послуг, визначених у пункті 186.3 статті 186 розділу V ПКУ, то місцем постачання таких послуг буде місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. Оскільки отримувачем таких послуг буде нерезидент, то операція Товариства (постачальника) з постачання зазначених у зверненні послуг нерезиденту (отримувачу) не буде об’єктом оподаткування ПДВ. Дані щодо такої операції необхідно відображати у рядку 5 податкової декларації з ПДВ та у таблиці 1 Додатку 4 до декларації.

З питання віднесення зазначених у зверненні послуг до тієї чи іншої категорії послуг та визначення коду для таких послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (далі – ДКПП), враховуючи положення листа Міністерства економічного розвитку та торгівлі України від 11.05.2017 № 3411-08/15258-03, ДПС рекомендує звернутися до ДП «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем», яке є розробником ДКПП, за адресою: 79008, м. Львів, вул. Кривоноса, 6.

Щодо податку на прибуток підприємств (питання 4)

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток підприємств використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абзац перший пункту  44.2 статті 44 ПКУ).

Відповідно до абзацу першого  підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

Отже, об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств формується виходячи з показників фінансової звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, з урахуванням різниць, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Таким чином, операції з надання рекламних та маркетингових послуг відображаються у складі фінансового результату до оподаткування відповідно до правил бухгалтерського обліку.

При цьому, у разі якщо операції з нерезидентом підпадають під визначення контрольованих, платник податку самостійно коригує ціни в таких операціях згідно з вимогами підпункту 39.5.4 пункту 39.5 статті 39 та визначає різницю відповідно до положень підпункту 140.5.1 пункту 140.5 статті 140 ПКУ.

Водночас, якщо здійснювані операції з таким нерезидентом не є контрольованими та нерезидент не перебуває в переліку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 № 1045, або організаційно-правова форма такого нерезидента відсутня в переліку, затвердженому  постановою Кабінету Міністрів України від 04.07.2017 № 480, то різниця для коригування фінансового результату відповідно до положень  підпункту 140.5.5 ¹ пункту 140.5 статті 140 ПКУ не виникає.

Слід зазначити, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга ст. 6 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, встановлено, що Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Таким чином, питання порядку відображення у бухгалтерському обліку операцій з надання рекламних та маркетингових послуг нерезиденту, у тому числі на території України, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).