Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.06.2026 р. № 3290/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

 

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «________» (далі – Товариство) щодо окремих питань оподаткування операцій за кредитним договором з нерезидентом, керуючись ст. 52 та п.п. «в» п.п. 69.41.3 п.п. 69.41 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно зі зверненням Товариство має кредитний договір із нерезидентом  від 01.06.2016. Термін сплати нарахованих процентів та основної суми кредиту 01.06.2026.

Як встановлено п.п. 28 п. 14 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (зі змінами), уповноваженим установам забороняється здійснювати транскордонний переказ валютних цінностей з України/переказ коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях/іноземній валюті, відкриті в банках-резидентах, уключаючи перекази, що здійснюються за дорученням клієнтів, крім випадків здійснення, зокрема, переказу коштів з метою сплати процентних платежів за кредитом (позикою), одержаним(ою) резидентом-позичальником від нерезидента за укладеним між ними кредитним договором (договором позики), за одночасного дотримання умов, встановлених цим підпунктом.

При цьому у зверненні зазначено, що погашення основної суми боргу неможливо.

У зв’язку з викладеним вище у зверненні платника податків поставлено таке запитання для надання роз’яснення:

які податкові зобов’язання можуть виникнути за кредитним договором із нерезидентом у випадку неподовження  терміну його дії?

Перш за все зазначимо, що оскільки у зверненні не викладено повного опису умов проведених операцій із нерезидентом за кредитним договором, відповідь надається у загальному порядку.

Відповідно до п.п. 14.1.258 п. 14.1 ст. 14 Кодексу фінансовий кредит – кошти, що надаються банком-резидентом або нерезидентом, що кваліфікується як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають згідно з відповідним законодавством статус небанківських фінансових установ, а також іноземною державою або його офіційними агентствами, міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами - нерезидентами юридичній чи фізичній особі на визначений строк для цільового використання та під процент.

Згідно з п.п. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Кодексу проценти – це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

До процентів включаються, зокрема, платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит (п.п. «а» п.п. 14.1.206 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств резидента-позичальника

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств згідно з             п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

При цьому фінансовий результат до оподаткування при розрахунку об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств визначається за правилами бухгалтерського обліку відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України  від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами).

Тож питання порядку бухгалтерського обліку операцій юридичної особи з прострочення виконання зобов’язань щодо повернення основної суми кредиту за кредитним договором належать до компетенції Міністерства фінансів України.

Водночас з метою оподаткування за операціями з нарахування (сплати) процентних платежів за кредитом, одержаним резидентом-позичальником від нерезидента за укладеним між ними кредитним договором слід враховувати вимоги положень п. 140.1 –  п. 140.3 ст. 140 Кодексу. 

Під борговими зобов’язаннями згідно з абзацом першим п. 140.1 ст. 140 Кодексу для цілей даного пункту слід розуміти зобов’язання за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, операціями РЕПО, зобов’язання за договорами фінансового лізингу та іншими запозиченнями незалежно від їх юридичного оформлення.

Відповідно до абзацу першого 140.2 ст. 140 Кодексу для платника податку, у якого сума боргових зобов’язань, визначених п. 140.1 ст. 140 Кодексу, що виникли за операціями з нерезидентами, перевищує суму власного капіталу більше ніж у 3,5 раза, фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму перевищення нарахованих у бухгалтерському обліку процентів за кредитами, позиками та іншими борговими зобов’язаннями (крім процентів, що підлягають капіталізації відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності до моменту введення відповідного активу в експлуатацію), що виникли за операціями з нерезидентами, понад 30 відсотків суми розрахованого об’єкта оподаткування податком на прибуток звітного (податкового) періоду, в якому здійснюється нарахування таких процентів, збільшеного на суму фінансових витрат за даними фінансової звітності та суми амортизаційних відрахувань за даними податкової звітності того самого звітного (податкового) періоду.

Особливості оподаткування процентів за борговими зобов’язаннями платника податку на прибуток перед нерезидентами встановлено пунктами 140.2 та 140.3 ст. 140 Кодексу.

Водночас, якщо операції з придбання послуг у нерезидента підпадають під визначення контрольованих, платник податку на прибуток, враховуючи вимоги п.п. 39.5.4 п. 39.5 ст. 39 Кодексу, визначає різниці відповідно до п.п. 140.5.2             п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

Щодо оподаткування доходів нерезидентів

Згідно з положеннями п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст. 141 Кодексу.

Для цілей п. 141.4 ст. 141 Кодексу такими доходами, зокрема, є проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом (п.п. «а» п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Відповідно до 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент, у тому числі фізична особа підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб'єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у п.п. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4 – 141.4.5 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу                          не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Отже, доходи нерезидента у вигляді процентів за використання коштів, отриманих підприємством – платником податку на прибуток у кредит від нерезидента, що сплачуються підприємством на користь такого нерезидента, підлягають оподаткуванню відповідно до вимог п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями міжнародного договору України з країною резиденції особи, на користь якої здійснюється виплата, що набрав чинності.

Щодо валютного нагляду

Згідно з п.п. 19¹.1.4 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу контролюючі органи, визначені у п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 Кодексу, здійснюють контроль за встановленими в законі строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб’єктами господарювання установлених у законодавстві обов’язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов’язки суб’єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено в Законі України від 21 червня 2018 року
№ 2473-VIIІ «Про валюту і валютні операції» (зі змінами) (далі –                     Закон № 2473).

На підставі частини восьмої ст. 13 Закону № 2473 ДПС надано право за результатами перевірки стягувати у встановленому в законі порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п’ятою ст. 13 Закону № 2473.

Поряд із цим згідно зі ст. 1 Закону України від 16 квітня 1991 року
№ 959-ХІІ «Про зовнішньоекономічну діяльність» (зі змінами) експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін «реекспорт» (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб’єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.

Імпорт (імпорт товарів) – купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів із ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Водночас порядок здійснення операцій із купівлі, продажу, обміну безготівкової іноземної валюти / банківських металів без фізичної поставки; порядок проведення транскордонних переказів за межі України та виплати транскордонних переказів отримувачам в Україні; порядок та особливості проведення торгівлі валютними цінностями в готівковій формі (операції з банківськими металами з фізичною поставкою та/або валютно-обмінні операції); порядок проведення розрахунків за валютними операціями встановлено в Положенні про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженому постановою Правління Національного банку України                 від 02.01.2019 № 2 «Про затвердження Положення про здійснення операцій із валютними цінностями»  (зі змінами)  (далі – Положення № 2).

У підпунктах 1 та 2 п. 4 розділу І Положення № 2 визначено, що до поточних валютних операцій, зокрема, належать: розрахунки за експорт та імпорт товару (включаючи сплату штрафів, пені, бонусів, відшкодування супутніх витрат у зв’язку із виконанням зовнішньоекономічного договору, відшкодування збитків з огляду на невиконання зовнішньоекономічного договору), включаючи такі розрахунки на території України; платежі у вигляді процентів за кредитами (позиками).

Згідно з абзацом другим п.п. 21 п. 4 розділу І Положення № 2 до поточних торговельних операцій належать операції, зазначені у п.п. 1 п. 4
розділу І Положення № 2. До поточних неторговельних операцій належать операції, зазначені у підпунктах другому – двадцять першому п. 4 розділу І Положення № 2.

Таким чином, оскільки операції у вигляді процентів за кредитами (позиками) не є поточними неторговельними операціями, то такі операції                 не підпадають під валютний нагляд в частині дотримання нерезидентами граничних строків розрахунків.

Водночас інформуємо, що конкретний випадок податкових взаємовідносин, про які йдеться у зверненні, необхідно розглядати з урахуванням умов зовнішньоекономічного контракту, зокрема щодо погашення основної суми кредитного боргу, наслідків непогашення тіла кредиту та продовження строку дії договору. З огляду на відсутність у звернені зазначених відомостей інформація надана, виходячи із зазначених норм валютного законодавства України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).