Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 09.06.2026 р. № 3293/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення фізичної особи – підприємця (    ) щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Платник податків у зверненні повідомила, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи (5 відсотків) та надає інформаційно-консультаційні послуги поліграфолога, що включають:

проведення співбесід (опитувань, тестувань) з визначеними замовником особами з використанням комп'ютерного поліграфа за комплексною програмою;

надання інформаційно-консультаційних послуг щодо проведення співбесід (опитувань, тестувань) з використанням комп’ютерного поліграфа;

надання інших супутніх послуг, пов’язаних із проведення співбесід (опитувань, тестувань) та використанням комп’ютерного поліграфа; - Підготовка висновків поліграфолога за результатами проведених співбесід (опитувань, тестувань) на підставі договорів про надання інформаційно-консультаційних послуг поліграфолога, що укладаються з фізичними та юридичними особами.

При цьому фізична особа – підприємець (  ) ніколи не надавала охоронні послуги, не займалася охоронною діяльністю та не отримувала і не має ліцензії на право здійснення охоронної діяльності, не має кодів КВЕД 80.10. Діяльність приватних охоронних служб, а надає виключно інформаційно-консультаційні послуги поліграфолога.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи може бути платником єдиного податку третьої групи фізична
особа – підприємець, яка надає інформаційно-консультаційні послуги поліграфолога?

2. Чи є використання поліграфа – охоронною діяльністю в розумінні Кодексу та Закону України «Про охоронну діяльність»?

Щодо першого та другого питань

Статтями 6 та 19 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діють у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Згідно з Законом № 4616 охоронна діяльність – це надання послуг з охорони власності та громадян, об’єктом охорони – фізична особа та/або майно.

Відповідно до ст. 1 Закону № 4616 терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

охоронна діяльність – надання послуг з охорони власності та громадян;

суб’єкт охоронної діяльності – суб’єкт господарювання будь-якої форми власності, створений та зареєстрований на території України, що здійснює охоронну діяльність на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії;

охорона майна – діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна всіх належних йому повноважень стосовно нього;

охорона фізичної особи – діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення особистої безпеки, життя та здоров’я індивідуально визначеної фізичної особи (групи осіб) шляхом запобігання або недопущення негативного безпосереднього впливу факторів (діяльності або бездіяльності) протиправного характеру.

Закон України від 22 березня 2012 року № 4616-VІ «Про охоронну діяльність» (далі – Закон № 4616) не поділяє охоронну діяльність на види, натомість ст. 5 Закону № 4616 визначає види охоронних послуг, а саме:

охорона майна громадян;

охорона майна юридичних осіб;

охорона фізичних осіб.

Частиною першою ст. 6 Закону № 4616 визначено, що охорона майна та фізичних осіб забезпечується персоналом охорони шляхом здійснення таких заходів:

використання пунктів централізованого спостереження, технічних засобів охорони, транспорту реагування, службових собак;

контроль за станом майнової безпеки об’єкта охорони;

запобігання загрозам особистій безпеці фізичної особи, яка охороняється; реагування в межах наданих законом повноважень на протиправні дії, пов'язані з посяганням на об’єкт охорони.

Надання охоронних послуг суб’єктом господарювання здійснюється на підставі ліцензії, отриманої у встановленому порядку.

Ліцензування охоронної діяльності здійснюється у порядку, визначеному Законом України від 02 березня 2015 року № 222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі – Закон № 222).

Стаття 7 Закону № 222 визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Пунктом 30 частини першої ст. 7 Закону № 222 встановлено, що охоронна діяльність є видом діяльності, яка підлягає ліцензуванню.

Види господарської діяльності, не зазначені у ст. 7 Закону № 222, ліцензуванню не підлягають (абзац третій п. 3 частини першої ст. 3 Закону
№ 222).

При цьому, згідно з Класифікатором видів економічної діяльності (далі – КВЕД ДК 009:2010), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 11.10.2010 № 457, розділ 80 «Діяльність охоронних служб та проведення розслідувань» включає, зокрема такі класи:

80.10 «Діяльність приватних охоронних служб»;

80.20 «Обслуговування систем безпеки».

Таким чином, суб’єктами господарювання у сфері охоронної діяльності використовуються коди економічної діяльності 80.10 «Діяльність приватних охоронних служб» та 80.20 «Обслуговування систем безпеки», які охоплюють сферу охоронних послуг, що можуть надаватися суб’єктами господарювання виключно на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії на провадження охоронної діяльності.

Перелік органів ліцензування затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2015 р. № 609 «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (далі – Постанова № 609).

Уповноваженим державним органом на здійснення ліцензування охоронної діяльності згідно з Постановою № 609 є Міністерство внутрішніх справ України.

Отже, з питання віднесення діяльності з надання послуг поліграфолога до охоронної діяльності, яка потребує отримання ліцензії, доцільно звернутися до Державної служби статистики України та Міністерства внутрішніх справ України відповідно.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1
розділу XIV Кодексу.

Фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (абзац перший пункту 291.3 статті 291 Кодексу).

Відповідно до підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Водночас, нормами пункту 291.5 статті 291 Кодексу визначено обмеження щодо здійснення видів діяльності для суб’єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої – третьої груп.

Згідно зі змінами, внесеними Законом № 4698 до пункту 291.5 статті 291 Кодексу, перелік видів діяльності, заборонених для здійснення платниками єдиного податку, доповнено охоронною діяльністю.

Отже, з 01.01.2026 не можуть бути платниками єдиного податку суб’єкти господарювання, які здійснюють охоронну діяльність на підставі отриманої ліцензії.

Згідно з підпунктом 5 пункту 298.3 статті 298 Кодексу у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування зазначаються обрані суб’єктом господарювання види господарської діяльності згідно з Класифікатором видів економічної діяльності ДК 009:2010.

Класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД ДК 009:2010) затверджена наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 року № 457 (зі змінами).

Класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Водночас Класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте, не завжди адаптована до цього повною мірою. Отже, Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв’язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов’язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов’язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ (абзац восьмий розділу 1 КВЕД ДК 009:2010).

Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання (абзаци десятий пункту 1 КВЕД ДК 009:2010).

Діяльність з надання послуг поліграфолога відповідно до норм Методологічних основ та пояснень до позицій національного класифікатора КВЕД ДК 009:2010, затверджених наказом Державного комітету статистики України від 23.12.2011 року № 396 (зі змінами) (далі - Наказ № 396), не виокремлюється в окремий клас або підклас видів економічної діяльності, а є складовою класу 80.10 - «Діяльність приватних охоронних служб».

Відповідно до Наказу № 396 розділ 80 «Діяльність охоронних служб та проведення розслідувань» включає послуги з організації та підтримки безпеки: розслідування та послуги детективів; послуги тілоохоронців і патрулювання; інкасацію та перевезення грошей та інших коштовних речей за допомогою персоналу й устатковання для захисту подібного майна під час транспортування; управління електронними системами безпеки, такими як охоронні або протипожежні системи, у випадку коли діяльність направлена на дистанційне спостереження за цими системами, але може включати також продаж, установлення та ремонт цих систем. Якщо останні із зазначених послуг надають окремо, їх не включають до цього розділу та класифікують у роздрібній торгівлі, будівництві тощо.

При цьому клас 80.10 «Діяльність приватних охоронних служб» включає надання однієї або більше послуг з перелічених нижче: послуги тілоохоронців, патрулювання на вулицях, інкасацію та перевезення грошей та інших коштовних речей за допомогою персоналу або устаткування для захисту подібного майна під час транспортування, зокрема, послуги детекторів брехні.

Отже, фізична особа – підприємець - платник єдиного податку за власним бажанням обирає відповідно до КВЕД ДК 009:2010 вид господарської діяльності, який планує здійснювати.

При цьому ДПС не веде розподіл визначених КВЕД ДК 009:2010 видів економічної діяльності по видах діяльності, які можуть або не можуть здійснювати фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої - третьої груп.

Враховуючи вищезазначене, у разі якщо діяльність з надання послуг поліграфолога, яка здійснюється фізичною особою - підприємцем, не потребує отримання ліцензії, тобто не відноситься до охоронної діяльності, то така фізична особа – підприємець може бути платником єдиного податку третьої групи за умови дотримання вимог, визначених пунктом 291.4 статті 291 Кодексу.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.