Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.06.2026 р. № 3323/ІПК/20-40-24-07-06

 

Головне управління ДПС у Харківській області (далі – ГУ ДПС) за результатами розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування норм податкового законодавства та, керуючись статтею 52 Податкового Кодексу України від
02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами) (далі – Кодекс), з урахуванням фактично викладених обставин, в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що є фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку третьої групи, здійснює господарську діяльність та є орендарем земельної ділянки комунальної власності на підставі договору оренди, укладеного з органом місцевого самоврядування.

На зазначеній земельній ділянці розташовані об’єкти нерухомого майна, що належать не тільки платнику, а й іншим особам.

Протягом певного періоду такі особи фактично користувалися земельною ділянкою без належного оформлення прав користування (договору оренди, суборенди, сервітуту, тощо).

Платник самостійно сплачував  орендну плату за всю земельну ділянку, інші користувачі не несли витрат за користування земельною ділянкою.

Платник планує отримати від таких осіб такі грошові кошти як:

відшкодування частини понесених витрат на оплату орендної плати, пропорційно фактичному користуванню земельною ділянкою;

та/або

кошти, стягнуті у судовому порядку, як безпідставно збережені (стаття 1212 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (зі змінами) (далі – ЦКУ).

Отримані кошти не перевищують фактично понесені витрати на оплату орендної плати та не передбачають прибутку понад такі витрати.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи включається до складу доходу фізичної особи – підприємця - платника єдиного податку третьої групи кошти, отримані від інших осіб, як відшкодування частини витрат на оплату орендної плати за земельну ділянку, яка фактично використовується такими особами?
2. Чи включається до складу доходу кошти, отримані:

на підставі договору про відшкодування витрат;

або

стягнуті за рішенням суду як безпідставно збережені кошти (стаття 1212 ЦКУ)?

3. Чи має значення для цілей оподаткування те, що:

такі кошти є компенсацією фактично понесених витрат;

їх розмір не перевищує суму витрат, понесених платником податку;

такі кошти не є оплатою за товари, роботи чи послуги у розумінні господарської діяльності?

4. У разі якщо зазначені кошти підлягають включенню до доходу, платник просить роз’яснити:

порядок їх оподаткування;

дату включення до доходу.

Щодо першого – четвертого питань

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Кодексу об’єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника податкового обов’язку.

При цьому податковий обов’язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими Кодекс пов’язує сплату ним податку (пункт 37.2 статті 37 Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Кодексу господарська діяльність – це діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1
розділу XIV Кодексу.

Відповідно до підпункту 3 пункту 291.4 статті 291 Кодексу до платників єдиного податку, третьої групи належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Порядок визначення доходів та їх склад для платників єдиного податку першої – третьої груп передбачено статтею 292 Кодексу.

Доходом платника єдиного податку фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 статті 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (підпункт 1 пункту 292.1 статті 292 Кодексу).

Таким чином, оскільки дохід у вигляді відшкодування частини витрат на оплату орендної плати за земельну ділянку та дохід, який стягується за рішенням суду як безпідставно збережені кошти, не пов’язаний з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг такою фізичною особою - підприємцем на користь платників податків (власників нерухомого майна), то такий дохід не включається до доходу фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку, але оподатковується за загальними правилами, встановленими розділом  IV Кодексу для платників податку – фізичних осіб.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділу IV Кодексу, згідно з пунктом 162.1 статті 162 Кодексу платником податку, зокрема, є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Кодексу передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу визначено виключний перелік доходів, які не включаються до загального (місячного) річного оподатковуваного доходу платника податків.

Підпунктом 1.7 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у
підпункті 165.1.36 пункту 165.1 статті 165, підпунктах 3 і 4 пункту 170.13¹ статті 170 Кодексу та пункту 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено пунктом 164.2 статті 164 Кодексу, зокрема:

дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 Кодексу) у вигляді суми грошового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу (підпункт «г» підпункт 164.2.17 пункт 164.2 статті 164 Кодексу).

Згідно з пунктом 167.1 статті 167 Кодексу ставка податку становить
18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у підпунктах 167.2 – 167.5 статті 167 Кодексу).

Також вказані доходи є об'єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 1 підпункт 1.2 пункт 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 1 підпункт 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому статтею 168 Кодексу та підпунктом 1.4 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Податковий агент, поняття якого наведено у підпункті 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену статтею 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену підпунктом 1 підпункту 1.3 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (підпункт 168.1.1 пункт 168.1 статті 168 Кодексу).

Відповідно до підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168 Кодексу платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок (військовий збір) з таких доходів.

При цьому особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент
або фізична особа, яка не має статусу суб’єкта підприємницької діяльності
або не є особою, яка перебуває на обліку у контролюючих органах як особа,
що провадить незалежну професійну діяльність (підпункт 168.2.2 пункт 168.2 статті 168 Кодексу).

Враховуючи зазначене, у разі якщо юридичною особою або самозайнятою особою виплачується на користь фізичної особи дохід у вигляді відшкодування частини витрат на оплату орендної плати за земельну ділянку, зокрема, й на підставі рішення суду як безпідставно збережені кошти, то такий дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи та оподатковується податком на доходи фізичних осіб (18 відсотків) і військовим збором (5 відсотків) на загальних підставах.

При цьому юридична особа або самозайнята особа зобов’язані виконати усі функції податкового агента, визначені Кодексом, зокрема, в частині нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджетів.

Разом з тим, якщо вказаний дохід отримується не від податкового агента, то така фізична особа зобов’язана включити суму такого доходу до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок на доходи фізичних осіб (18 відсотків) і військовий збір (1,5 відсотка) з такого доходу.

У разі нарахування доходу податковим агентом дата включення до доходу є дата нарахування доходу, у разі отримання доходу не від податкового агента – дата фактичного отримання коштів (готівки, зарахування на рахунок, тощо).

Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) визначено статтею 179 Кодексу.

Форма податкової декларації про майновий стан і доходи (далі – податкова декларація) та Інструкція щодо її заповнення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 № 859, зі змінами.

Платник податку зобов’язаний подавати податкову декларацію
відповідно до Кодексу (пункт 179.1 статті 179 Кодексу).

Податкова декларація про майновий стан і доходи подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб – до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV Кодексу (підпункт 49.18.4 пункт 49.18 статті 49 Кодексу).

При цьому фізична особа зобов’язана самостійно до 01 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену в поданій нею податковій декларації (пункт 179.7 статті 179 Кодексу).

Водночас наголошуємо, що будь-які висновки щодо оподаткування конкретних доходів можуть надаватися за результатами перевірки умов, суттєвих обставин здійснення відповідних операцій та всіх первинних документів, оформленням яких вони супроводжувались.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.