Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.06.2026 р. № 3326/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та в межах компетенції повідомляє наступне.

Як зазначено у зверненні, Херсонська область протягом останніх чотирьох років зазнає постійного руйнування, тож обласною військовою адміністрацією забезпечується здійснення заходів з відновлення. Першим етапом відновлення є виконання робіт з розроблення проектної документації.

Під час укладання договорів із закупівлі робіт з розроблення проектної документації з фізичними особами – підприємцями та юридичними особами, що обрали спрощену систему оподаткування (є платниками єдиного податку) нагальним є питання визначення складових договірної ціни.

Відповідно до Порядку застосування кошторисних норм та нормативів з ціноутворення при визначенні вартості проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт та експертизи проєктної документації на будівництво, затвердженого наказом Мінрегіону від          , застосування таких норм є обов’язковим при визначенні вартості робіт, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів під державні гарантії.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України
від        (далі – Наказ №          ) затверджено Настанову з визначення вартості будівництва та Настанову з визначення вартості проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт та експертизи проєктної документації на будівництво.

Відповідно до п. 5.1 Настанови з визначення вартості будівництва, ціна пропозиції учасника процедури закупівлі (договірна ціна) формується з урахуванням усіх витрат, пов’язаних із виконанням робіт, у тому числі податків, зборів та обов’язкових платежів.

Пунктом 5.34 Настанови з визначення вартості будівництва передбачено, що до складу договірної ціни включаються встановлені законодавством податки, збори та обов’язкові платежі, не враховані іншими складовими вартості будівництва, розмір яких визначається відповідно до норм і бази їх нарахування, встановлених законодавством.

Аналогічний підхід застосовується і при визначенні вартості проєктних та вишукувальних робіт за калькуляційним методом відповідно до п. 4.1 з визначення вартості проєктних, науково-проєктних, вишукувальних робіт та експертизи проєктної документації на будівництво, де прямо передбачено врахування податків, зборів та обов’язкових платежів у складі кошторисної вартості.

Визначення розміру податків і зборів здійснюється відповідно до податкового законодавства України.

Єдиний податок в Україні відповідно до Кодексу є складовою спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності та виступає спеціальним податковим режимом, який застосовується фізичними особами – підприємцями та юридичними особами з метою спрощення ведення господарської діяльності, використання передбачає заміну сплати окремих податків і зборів одним платежем, встановлення спрощених правил обліку та звітності, а також поділ платників на відповідні групи залежно від виду діяльності, обсягу доходу та інших критеріїв, визначених законодавством, та сплачується в відсотковому співвідношенні до загального доходу підприємця.

Оскільки пряма заборона включати єдиний податок до розрахунку договірної ціни відсутня у нормативно правових актах, існують протилежні підходи під час практичного застосування норм настанов.

Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію
з питання:

1. Чи є правомірним включення фізичними особами - підприємцями та юридичними особами, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, до складу договірної ціни під час закупівлі обласною державною адміністрацією будівельних робіт, у тому числі авторського і технічного нагляду єдиного податку та військового збору?

Договірна ціна підряду на будівництві визначається на основі кошторису, узгодженого сторонами  (замовником і підрядником) у договорі.

Наказом №     затверджено Кошторисні норми України у будівництві, а саме Настанова з визначення вартості будівництва та Настанова з визначення вартості проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво.

Основні правила застосування кошторисних норм та нормативі з ціноутворення у будівництві для визначення вартості нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту будинків, будівель і споруд будь-якого призначення, їх комплексів та частин, лінійних об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури, а також реставрації пам’яток архітектрури та містобудування визначаються у Настанові з визначення вартості будівництва (далі – Настанова).

Відповідно до Настанови договірна ціна – кошторис, яким визначається вартість будівельних робіт, узгоджена сторонами (замовником та підрядником) та обумовлена у договорі.

Система ціноутворення у будівництві базується на кошторисних нормах, нормативах, розрахункових показниках і поточних цінах трудових та матеріально-технічних ресурсів (абзац перший п. 2.1 Настанови ).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).

Пунктом 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу передбачено, що контролюючі органи здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів установлених Кодексом, а також надають індивідуальні податкові консультації з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 затверджено Положення про Державну податкову службу України (далі – Положення № 227), п. 1 якого встановлено, що Державна податкова служба України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, і який реалізує, державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пп. 12 та 70 п. 4 Положення № 227 ДПС здійснює адміністрування податків, зборів, платежів, єдиного внеску, у тому числі проводить відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків (платників єдиного внеску); надає індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового законодавства та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС.

Щодо першого та другого питань

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п. 297.1 ст. 297 Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV Кодексу,
з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 Кодексу).

Юридична особа чи фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розділу XIV Кодексу, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному главою 1 розділу XIV Кодексу
(абзац перший п. 291.3 ст. 291 Кодексу).

Відповідно до п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи – суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.

Водночас, нормами п. 291.5 ст. 291 Кодексу визначено обмеження щодо здійснення видів діяльності для суб’єктів господарювання, зокрема, фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку першої – третьої груп.

Доходом платника єдиного податку є:

для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів,
а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу);

для юридичної особи є будь-який дохід, включаючи дохід представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом податкового (звітного) період у в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу (п.п. 2 п. 292.1 ст. 292 Кодексу).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).

Для платника єдиного податку третьої групи (юридичні особи) датою отримання доходу також є дата відвантаження товарів (виконання робіт, надання послуг), за які отримана попередня оплата (аванс) у період сплати інших податків і зборів, визначених Кодексом.

Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлена у розмірі 5 відсотків доходу – у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку (п.п. 2 п. 293.3 ст. 293 Кодексу).

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об’єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац 3
п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи та податкових агентів платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) є календарний квартал (крім податкового періоду податкової звітності з податку на додану вартість, визначеного п. 202.1 ст. 202 Кодексу) (абзац другий п. 294.1 ст. 294 Кодексу).

Статтею 295 Кодексу врегульовано порядок нарахування та строки сплати єдиного податку.

Так, платники єдиного податку третьої групи (крім електронних резидентів (е-резидентів) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів
після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (п. 295.3 ст. 295 Кодексу).

Згідно з п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу платниками військового збору є, зокрема, фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку третьої групи, крім електронних резидентів
(е-резидентів) (п.п. 3 п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Військовий збір для платників збору, зазначених, зокрема, у п.п. 3 п.п. 1.1
п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, встановлюється з 01 січня 2025 року по 31 грудня третього календарного року, наступного за роком, у якому буде припинено або скасовано воєнний стан, введений Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2024 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (абзац п’ятий п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у
п.п. 3 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, є доходи визначені ст. 292 Кодексу (п.п. 3 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10
розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 3 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, становить –
1 відсоток від доходу, визначеного ст. 292 Кодексу (п.п. 3 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Платники військового збору, зазначені у п.п. 3 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, сплачують військовий збір протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації платника єдиного податку за податковий (звітний) квартал
(абзац другий п.п. 1.11 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).

Відповідно до абзацу третього п.п. 1.11 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу платники військового збору, зазначені, зокрема, у п.п. 3 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, відображають суми військового збору (в тому числі щомісячні авансові внески військового збору) у складі податкової декларації платника єдиного податку.

При цьому відповідно до п. 296.3 ст. 296 Кодексу платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Підпунктами 49.18.2 та 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Кодексу встановлено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом
40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4
та 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Кодексу (для платників податків на доходи фізичних
осіб) – протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Форма податкової декларації платника єдиного податку – фізичної
особи – підприємця затверджена наказом Міністерства фінансів України
від 19.06.2015 № 578, зі змінами.

Податкова декларація платника єдиного податку складається наростаючим підсумком з урахуванням норм п.п. 296.5 і 296.6 ст. 296 Кодексу (п. 296.7
ст. 296 Кодексу).

Згідно з п. 296.4 ст. 296 Кодексу податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси.

Враховуючи вищевикладене, оскільки єдиний податок та військовий збір нараховується платниками єдиного податку (фізичними особам – підприємцями та юридичними особами) на дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду, а не стягується безпосередньо з окремої господарської операції, то єдиний податок та військовий збір з доходу, визначеного ст. 292 Кодексу не можуть включатися до вартості товарів, робіт, послуг.

Крім того, зазначаємо, що контролюючий орган не надає висновки щодо правомірності формування платником податку податкових зобов’язань (така оцінка здійснюється під час проведення контрольно-перевірочних заходів).

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

________________________________________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.