Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 10.06.2026 р. № 3337/ІПК/99-00-21-03-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення щодо дати виникнення податкових зобов’язань та формування податкового кредиту з ПДВ і, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ та підпунктом «в» підпункту 69.41.3 підпункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі – ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, КП надає послуги із захоронення побутових та рослинних відходів замовникам, які є товариствами з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ), а також державними підприємствами / бюджетними установами.

Враховуючи викладене, ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1) за яким методом (загальні правила чи касовий метод відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ) КП повинно визначати дату виникнення податкових зобовʼязань за операціями з надання послуг, зазначених у зверненні, якщо оплата за такі послуги надходить як від ТОВ, так і від бюджетних установ;

2) за яким методом визначається дата формування податкового кредиту при придбанні товарів/послуг для використання в описаних у зверненні операціях з постачання послуг, що надаються ТОВ;

3) чи має право КП при застосуванні касового методу податкового обліку включити до податкового кредиту суму ПДВ у періоді, в якому постачальником товарів/послуг зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН) податкову накладну, якщо оплата за  такі товари/послуги у цьому періоді не здійснювалася?

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 − 5.3 статті 5 розділу І ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України (далі – БКУ).

Згідно з частиною першою статті 2 БКУ бюджетні кошти (кошти бюджету) – належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету. Під витратами бюджету розуміються видатки бюджету, надання кредитів з бюджету, погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання цінних паперів. Водночас видатки бюджету – це кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. Надходження бюджету – доходи бюджету, повернення кредитів до бюджету, кошти від державних (місцевих) запозичень, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу/пред'явлення цінних паперів;

Розпорядник бюджетних коштів − бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов’язань за енергосервісом, довгострокових зобов’язань у рамках державно-приватного партнерства, середньострокових зобов’язань у сфері охорони здоров’я, середньострокових зобов’язань за державними контрактами (договорами) щодо закупівлі озброєння, військової техніки, зброї і боєприпасів та здійснення витрат бюджету.

Одержувачем бюджетних коштів є суб’єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

Частиною першою статті 49 БКУ передбачено, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 БКУ.

На основі відомчої класифікації видатків та кредитування бюджету Казначейство України складає та веде єдиний реєстр розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів. Головні розпорядники бюджетних коштів визначають мережу розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів з урахуванням вимог щодо формування єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів і одержувачів бюджетних коштів та даних такого реєстру (частина третя статті 10 БКУ).

Отже, для цілей оподаткування ПДВ ТОВ може використовувати поняття, визначені БКУ.

Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон № 996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше («перша подія»):

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, – дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку – дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої – дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів – дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг – дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для  документів,  складених  в  електронній  формі,  датою  оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону № 996, незалежно від дати накладення електронного підпису.

Датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом (пункт 187.7 статті 187 розділу V ПКУ).

Згідно з пунктами 201.1, 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку повинен скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України
від 5 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН в установлені ПКУ терміни.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 розділу V ПКУ датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Підпунктом 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ визначено, що касовий метод для цілей оподаткування ПДВ − метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов'язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

Пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ встановлено, що тимчасово,
до 01 січня 2028 року, платники податку, які здійснюють постачання, передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, надають послуги із забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії та/або послуги із зменшення навантаження відповідно до Закону України
від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії», постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702 та товарної підпозиції 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, нараховують плату за абонентське обслуговування, визначають дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту за касовим методом.

Норма цього пункту поширюється на операції, за якими дата виникнення першої з подій, визначених у пункті 187.1 статті 187 та у пункті 198.2 статті 198 розділу V ПКУ, припадає на звітні (податкові) періоди до 1 січня 2028 року.

Згідно з пунктом 187.10 статті 187 розділу V ПКУ, платники податку, які постачають теплову енергію, природний газ (крім скрапленого), надають послуги з транспортування та/або розподілу природного газу, інші житлово-комунальні послуги, перелік яких визначений законом, нараховують плату за абонентське обслуговування, послуги (роботи), вартість яких включається до складу плати за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи послугу з управління багатоквартирним будинком, фізичним особам, бюджетним установам, незареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, управителям багатоквартирних будинків, квартирно-експлуатаційним частинам, об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим платникам податку, які здійснюють збір коштів від зазначених покупців з метою подальшого їх перерахування продавцям таких товарів (надавачам послуг) у рахунок компенсації їх вартості, визначають дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом.

Зазначене правило визначення дати виникнення податкових зобов'язань поширюється також на операції з постачання зазначених товарів/послуг для житлово-експлуатаційних контор, управителів багатоквартирних будинків та бюджетних установ, що отримують такі товари/послуги, якщо вони зареєстровані як платники податку.

Для цілей цього пункту послугами (роботами), вартість яких включається до складу плати за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій чи послугу з управління багатоквартирним будинком, вважаються послуги з технічного обслуговування ліфтів та диспетчерських систем, систем протипожежної автоматики та димовидалення, обслуговування димових та вентиляційних каналів, внутрішньобудинкових систем, прибирання будинкової та прибудинкової території, купівлі електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку, а також інші послуги, які надаються житлово-експлуатаційними конторами чи управителями багатоквартирних будинків зазначеним у цьому пункті покупцям за їхній рахунок.

Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ та інших зазначених вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.

При визначенні порядку оподаткування здійснюваних ними операцій платники податку повинні керуватися одним із основних принципів бухгалтерського обліку – превалювання сутності над формою, згідно з яким  операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з їх юридичної форми (стаття 4 Закону № 996).

Застосування касового методу податкового обліку з ПДВ передбачено пунктами 44 підрозділу 2 розділу ХХ та 187.10 статті 187 розділу V ПКУ для окремих категорій операцій / платників.

Пунктом 44 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ не передбачено застосування касового методу податкового обліку з ПДВ за операціями з надання послуг із захоронення побутових та рослинних відходів (у тому числі якщо зазначені послуги надаються бюджетним установам).

Якщо операції з постачання послуг із захоронення побутових та рослинних відходів, що здійснюються КП, не належать до категорій операцій, визначених пунктом 187.10 статті 187 розділу V ПКУ, то за такими операціями КП повинно застосовувати загальні правила податкового обліку з ПДВ.

Водночас пунктом 187.7 статті 187 розділу V ПКУ передбачено окремий порядок визначення дати виникнення податкових зобовʼязань за операціями з постачання товарів/послуг, оплата за які здійснюється за рахунок бюджетних коштів. При цьому застосування норм пункту 187.7 статті 187 розділу V ПКУ залежить не від категорії покупця (замовника), від якого надходить оплата за товари/послуги (наприклад, бюджетна установа чи ТОВ), а від джерела надходження грошових коштів, які постачальник отримав за надані послуги (бюджетні кошти чи ні).

Щодо питання 1

У разі якщо оплата за послуги, які надаються КП, здійснюється покупцями (замовниками) за  рахунок бюджетних коштів, то за операціями з постачання таких послуг дата виникнення податкових зобов’язань з ПДВ визначається відповідно до пункту 187.7 статті 187 розділу V ПКУ, а саме на дату перерахування бюджетних коштів на банківський рахунок постачальника. Якщо кошти, що надходять КП як оплата за послуги, не є бюджетними, то податкові зобовʼязання за операціями з постачання таких послуг нараховуються на дату, визначену відповідно до
пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ.

Щодо питань 2, 3

Пунктом 187.7 статті 187 розділу V ПКУ не передбачено застосування касового методу за операціями з постачання товарів/послуг, оплата за які здійснюється за рахунок бюджетних коштів, а передбачено лише окремий порядок визначення дати виникнення податкових зобовʼязань за такими операціями. Особливості формування податкового кредиту у разі здійснення таких операцій пунктом 187.7 статті 187 розділу V ПКУ не передбачено.

Зважаючи на викладене, за операціями з придбання товарів/послуг, які використовуються в операціях з постачання послуг, за якими ПКУ не передбачено застосування касового методу податкового обліку з ПДВ, дата віднесення сум ПДВ до податкового кредиту визначається за загальними правилами, передбаченими пунктом 198.2 статті 198 розділу V ПКУ (незалежно від того, за рахунок яких коштів (бюджетних чи ні) оплачуються такі послуги, але за умови наявності зареєстрованої в ЄРПН постачальником відповідної податкової накладної).

Згідно зі статтею 36 розділу І ПКУ платники податку повинні самостійно визначати відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).