Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.06.2026 р. № 3346/ІПК/99-00-21-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України відповідно до статті 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) розглянула звернення Товариства щодо отримання індивідуальної податкової консультації та повідомляє наступне.

        У своєму зверненні Товариство зазначає, що здійснює виробництво електричної енергії на власних генеруючих установках. При цьому:

        потужність окремого об’єкта електроенергетики становить менше 5 МВт;

        сумарна встановлена потужність усіх генеруючих установок Товариства  становить менше 20 МВт;

        у зв’язку з цим Товариство не отримує ліцензію на виробництво електричної енергії;

        генеруючі установки Товариства не мають статусу кваліфікованих когенераційних установок та не використовують відновлювальні джерела енергії.

 Товариство просить надати роз’яснення на питання:

        Чи правильно Товариство тлумачить норми Кодексу, що Товариство виробник електричної енергії, який здійснює виробництво електричної енергії на некваліфікованих генеруючих установках, потужність яких не вимагає ліцензування, та продає її на ринку електричної енергії, не є платником акцизного податку за операціями з реалізації електричної енергії, виробленої на об’єктах електроенергетики, та не надає податкову звітність з акцизного податку за операціями  з реалізації електричної енергії, виробленої на об’єктах електроенергетики?

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, а також відносини, пов’язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії визначає та регулює Закон України від 13.04.2017 № 2019-VIII «Про ринок електричної енергії» (далі – Закон № 2019).

Згідно із статтею 1 Закону № 2019 виробник електричної енергії – суб’єкт господарювання, який здійснює виробництво електричної енергії.

Під виробництвом електричної енергії в статті 1 Закону № 2019 розуміється діяльність, пов’язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів, крім діяльності із зберігання енергії.

Статтею 8 Закону № 2019 визначено, зокрема, що господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.

Разом з тим, згідно з статтею 30 Закону № 2019 діяльність з виробництва електричної енергії без ліцензії на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії дозволяється, якщо величина встановленої потужності чи відпуск електричної енергії менші за показники, визначені у відповідних ліцензійних умовах з виробництва електричної енергії.

Згідно із пунктом 1.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 № 1467 (далі – Постанова НКРЕКП         № 1467), діяльність з виробництва електричної енергії суб’єктів господарювання підлягає ліцензуванню, якщо сумарна встановлена потужність електрогенеруючого обладнання  на одній площадці вимірювання перевищує              5 МВт або якщо загальна сумарна встановлена потужність електрогенеруючого обладнання на всіх площадках вимірювання перевищує 20 МВт або незалежно від встановленої потужності об’єкта електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), виробництво електричної енергії на якому підлягає стимулюванню відповідно до закону шляхом встановлення «зеленого» тарифу або аукціонної ціни.

Відповідно до пункту 215.1 статті 215 Кодексу електрична енергія належить до  підакцизних товарів.

Згідно із положеннями Кодексу платниками акцизного податку є, зокрема, виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її на ринку електричної енергії (підпункт 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 Кодексу).

Відповідно до пункту 213.1 статті 213 Кодексу, об’єктами оподаткування акцизним податком є операції,  зокрема,  з:

реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції)   (підпункт 213.1.1 пункту 213.1 статті 213 Кодексу);

реалізації та/або передачі в межах одного підприємства підакцизних товарів (продукції) з метою власного споживання, промислової переробки, своїм працівникам, а також здійснення внесків підакцизними товарами (продукцією) до статутного капіталу. Ця норма не поширюється на операції з передачі в межах одного підприємства електричної енергії (за кодом                       2716 00 00 00 згідно з УКТЗЕД), виробленої на об’єктах електроенергетики (підпункт 213.1.2 пункту 213.1 статті 213 Кодексу).

При цьому згідно із підпунктом 212.3.1 пункту 212.3 статті 212 Кодексу реєстрація у контролюючих органах як платника податку суб'єкта господарювання, постійного представництва, які здійснюють діяльність з виробництва підакцизних товарів (продукції), яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб'єкту відповідної ліцензії.

Платники, визначені підпунктом 212.1.15 пункту 212.1 статті 212 Кодексу, а також інші платники акцизного податку, які мають діючі ліцензії на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством, зобов’язані за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації незалежно від того, чи провадили такі платники господарську діяльність у звітному періоді (пункт 49.2¹ статті 49 Кодексу).

Якщо платник податків виробляє електричну енергію на некваліфікованих генеруючих установках, потужність яких не вимагає ліцензування з урахуванням вимог Постанови НКРЕКП № 1467 і продає її на ринку електричної енергії, то у такому випадку суб’єкт господарювання                               не є платником акцизного податку у розумінні положень підпункту 212.1.13 пункту 212.1 статті 212 Кодексу, та відсутній обов’язок подання податкової звітності з акцизного податку.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.