Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.06.2026 р. № 3367/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ПрАТ «» (далі – ПрАТ)  щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму дебіторської заборгованості за пред’явленим векселем та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, ПрАТ є платником податку на прибуток на загальних підставах та застосовує податкові різниці, є платником податку на додану вартість.

У межах господарської діяльності ПрАТ було відвантажено товар покупцю (контрагенту). В якості забезпечення розрахунків за поставлений товар покупцем (векселедавцем) у 2019 році було видано простий товарний (комерційний) вексель із терміном платежу «не раніше визначеної дати».

Умови пред’явлення містили вимогу про здійснення оплати за векселем протягом 3-х банківських днів.

Векселедавець у встановлений 3-денний строк та до теперішнього часу оплату за векселем не здійснив, чим порушив безумовне грошове зобов’язання.                   Відтак, відлік строку позовної давності для захисту прав ПрАТ у судовому порядку розпочався з наступного дня після закінчення 3 – денного строку на оплату (наприкінці 2019 року).

ПрАТ у 2021 році було створено 100% резерв сумнівних боргів на всю суму дебіторської заборгованості за вказаним векселем.

У податковому обліку за 2021 рік ПрАТ належним чином відобразило створений резерв у додатку PI до Податкової  декларації з податку на прибуток підприємств, форма, якої затверджена наказом Міністерством фінансів України від 20.10.2015 № 897 (зі змінами) (далі – Декларація).

ПрАТ просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи поширюються загальні норми щодо зупинення строків позовної давності на період дії карантину (п. 12 Прикінцевих положень Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ), з урахуванням норм Закону  України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ) на дебіторську заборгованість за простим товарним векселем, який був своєчасно пред’явлений до оплати з вимогою розрахунку протягом 3 банківських днів, але так і залишився не оплаченим покупцем?
2. Чи поширюються загальні норми щодо зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану (п. 19 Прикінцевих положень ЦКУ, з урахуванням норм Закону України від 14 травня 2025 року
   № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ) на дебіторську заборгованість за простим товарним векселем, який був своєчасно пред’явлений до оплати з вимогою розрахунку протягом 3 банківських днів, але так і залишився не оплаченим покупцем?
3. Чи правильно розуміє ПрАТ, що строк позовної давності за таким векселем (і відповідно – статус безнадійної заборгованості за п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розраховується з урахуванням усього сумарного періоду зупинення строків в Україні – карантинного і воєнного (з 02.04.2020 по 03.09.2025), тобто позовна давність закінчиться лише у 2028 році?
4. Чи має право ПрАТ у періоді остаточного списання такої заборгованості за рахунок створеного у 2021 році резерву (після спливу розрахованого з урахуванням карантину та воєнного стану строку позовної давності) зменшити фінансовий результат до оподаткування у додатку PI Декларації відповідно до вимог п.п. 139.1.2 п. 139.1 ст. 139 Кодексу?

 

Щодо питань 1- 4

На підставі частини першої ст. 1 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3480-IV «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» (зі змінами) (далі – Закон № 3480) цей Закон регулює відносини, що виникають під час емісії, обігу, викупу цінних паперів та виконання зобов’язань за ними.

 Як встановлено ст. 28 Закону № 3480, вексель – це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Векселі можуть бути прості або переказні та існують виключно у паперовій формі.

Особливості видачі та обігу векселів, здійснення операцій з векселями, погашення вексельних зобов’язань та стягнення за векселями визначаються Законом України від 05 квітня 2001 року № 2374-III «Про обіг векселів в Україні» (зі змінами) (далі – Закон № 2374).

Згідно зі ст. 4 Закону № 2374 видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, за виключенням фінансових банківських векселів, векселів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та фінансових казначейських векселів.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов’язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем.

Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень Кодексу визначено п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

При цьому, у разі відповідності заборгованості одній з ознак, наведених у п.п. 14.1.11 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, така заборгованість визнаватиметься безнадійною.

До безнадійної заборгованості віднесено заборгованість, що відповідає, зокрема, такій ознаці: заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності (п.п. «а» п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Заборгованість, яка не відповідає одній з ознак, передбачених п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та по якій термін позовної давності не минув, не підпадає під ознаку безнадійної заборгованості.

Щодо визначення позовної давності, то зазначаємо,  що згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша ст. 257 ЦКУ).

Позовну давність обчислюють за загальними правилами визначення термінів, встановленими ст.ст. 253 – 255 ЦКУ.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта ст. 267 ЦКУ).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв’язку з поширенням короновірусної хвороби (СОVID-19)», були внесені доповнення до Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ, а саме доповнено п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ такого змісту:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначенні статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Водночас, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі – Закон  № 2120-IX) були внесені доповнення до Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ, а саме доповнено п. 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ такого змісту:

«У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Законом України від 14 травня 2025 року № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», який набрав чинності з 04.09.2025, виключено п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ.

Саме цей пункт передбачав зупинення перебігу позовної давності, передбаченої ЦКУ, на період дії воєнного стану.

Водночас повідомляємо, що здійснення державного регулювання та контролю за емісією і обігом цінних паперів та похідних (деривативів) на території України віднесено до основних завдань Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (п.п. 3 п. 3 Положення про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку, затвердженого Указом Президента України від 23 листопада 2011 року № 1063/2011 «Про Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку» зі змінами).

Тож, питання порядку проведення операцій з векселями та виконання зобов’язань за ними належать до компетенції Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

При списанні безнадійної дебіторської заборгованості за рахунок резерву сумнівних боргів п. 139.2 ст. 139 Кодексу встановлено податкові різниці для коригування фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пп. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування збільшується:

на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів) відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів або понад резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів).

Згідно з пп. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму коригування (зменшення) резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів), на яку збільшився фінансовий результат до оподаткування відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів або резерв очікуваних кредитних збитків (зменшення корисності активів)), що відповідає ознакам, визначеним п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Отже, фінансовий результат до оподаткування зменшується відповідно до п.п. 139.2.2 п. 139.2 ст. 139 Кодексу на суму списаної дебіторської заборгованості (у тому числі за рахунок створеного резерву сумнівних боргів), яка відповідає ознакам, наведеним у п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та зазначається у рядку 2.2.3 додатку РІ до Декларації.

При цьому, при списанні дебіторської заборгованості, яка відповідає ознакам, встановленим п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Кодексу за рахунок створеного резерву сумнівних боргів, фінансовий результат до оподаткування згідно з п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Кодексу підлягає збільшенню на суму витрат понад суму резерву сумнівних боргів та відображається у рядку 2.1.3 додатку РІ до Декларації.

 Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).