Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 11.06.2026 р. № 3368/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «_______» (далі – Товариство) щодо окремих питань оподаткування податком на прибуток підприємств операцій із укладення договору добровільного медичного страхування працівників підприємства, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Згідно зі зверненням Товариством буде укладено зі страховою компанією (страховиком) договір добровільного медичного страхування працівників такого підприємства.

Страхові платежі за таким договором сплачуватимуться Товариством (як страхувальником за договором добровільного медичного страхування) безпосередньо страховикові та не виплачуватимуться працівникам.

Одночасно Товариство виходить із того, що протягом строку дії договору добровільного медичного страхування (не менше 1 року) можливі кадрові зміни, зокрема звільнення окремих працівників та прийняття на роботу нових працівників, у зв’язку з чим може змінюватися перелік застрахованих осіб та відповідні додатки до такого договору.

Враховуючи викладене вище, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію із таких запитань:

1. Чи повинно Товариство збільшувати фінансовий результат до оподаткування відповідно до ст. 123¹ Кодексу на суму страхових платежів, раніше визнаних у бухгалтерському обліку витратами, якщо протягом строку дії договору добровільного медичного страхування змінюється персональний склад застрахованих осіб, зокрема у зв’язку зі звільненням працівника або прийняттям нового працівника, але сам договір добровільного медичного страхування не розривається, не припиняється до завершення мінімального строку його дії та не втрачає ознак договору добровільного медичного страхування, визначених п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу?  

2. Чи правильним є розуміння, що сама по собі зміна переліку застрахованих осіб у межах чинного договору добровільного медичного страхування не є підставою для застосування коригування фінансового результату до оподаткування згідно зі ст. 123¹ Кодексу, якщо не відбулося дострокового розірвання договору або втрати договором ознак, визначених              п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу?

3. Чи правильним є розуміння, що за наведених вище обставин у Товариства не виникає обов’язку нараховувати та сплачувати до бюджету пеню, передбачену ст. 123¹ Кодексу?

 

 

Щодо запитань 1 – 3

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, як встановлено в п. 1.1 ст. 1 Кодексу, регулюються нормами цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами (п. 5.3 ст. 5 Кодексу).

Відповідно до частини першої ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов’язаного з об’єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.

Відносини у сфері страхування регулює Закон України від 18 листопада 2021 року № 1909-ІХ «Про страхування» (зі змінами) (далі – Закон № 1909).

Страхувальник – це особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства (п. 68 частини першої ст. 1 Закону № 1909-ІХ).

Застрахована особа – фізична особа, визначена страхувальником у договорі страхування, життя, здоров’я, працездатність та/або пенсійне забезпечення якої є об'єктом страхування за договором страхування (п. 15 частини першої ст. 1 Закону № 1909).

Згідно з частиною першою ст. 89 Закону № 1909 страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.

Для цілей оподаткування згідно з п.п. 14.1.52¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування – договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров'я у разі настання страхового випадку, пов'язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.

Об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств на підставі  абзацу першого п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Відповідно до ст. 123¹ Кодексу, якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п'яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов'язань страховика за таким договором перед таким платником податку або порушуються інші вимоги, встановлені цим Кодексом до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, то платник податку - страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов'язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі                           120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом.

Податкові зобов'язання страховика у зв'язку з обставинами, зазначеними в абзаці першому цього підпункту, за період до кінця звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору довгострокового страхування життя чи договору страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договору страхування додаткової пенсії, або такий договір чи договір добровільного медичного страхування перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом, корегуванню не підлягають.

Штрафні санкції за заниження об'єкта оподаткування з податку на прибуток у випадках, визначених цим підпунктом, як до страховика, так і до платника податку не застосовуються.

Договір довгострокового страхування життя, договір медичного страхування чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, в якому страхувальником є роботодавець, може передбачати:

зміну страхувальника (роботодавця) на нового страхувальника, яким може бути або новий роботодавець, або застрахована особа, у разі звільнення застрахованої особи;

зміну страховика на нового страховика.

При цьому така зміна страхувальника (страховика) повинна підтверджуватися тристоронньою угодою між страхувальником (страховиком), новим страхувальником (страховиком) та страховиком (страхувальником), за умови отримання відповідної згоди від застрахованої особи у порядку, визначеному законодавством та/або договором страхування.

Отже, коригування, передбачене ст. 123 ¹ Кодексу, застосовується, зокрема до договорів добровільного медичного страхування, якщо такі договори перестали відповідати або не відповідають вимогам, визначеним п. 14.1.52 ¹ п. 14.1 ст. 14  Кодексу, які передбачають:

при достроковому розірванні договору повернення страхових платежів має здійснюватися виключно страхувальнику;

договір має передбачати мінімальний строк його дії один рік;

страхова виплата, у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, має здійснюватися закладам охорони здоров’я. 

Таким чином, якщо платник податку на прибуток – страхувальник визнав у бухгалтерському обліку витрати за договором добровільного медичного страхування своїх працівників, до якого у подальшому внесені зміни, якими  змінено перелік застрахованих осіб без зміни строку дії такого договору, то у разі дотримання вимог Закону № 1909 та п.п. 14.1.52 ¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу внесені зміни не є підставою для визнання такого договору таким, що                       не відповідає вимогам Кодексу, та за фактом таких змін коригування фінансового результату до оподаткування, передбачене ст.  123 ¹ Кодексу,                  не застосовується та не нараховується пеня.

Тобто, якщо працівник звільняється, не відпрацювавши рік, при цьому строк дії колективного договору страхування не змінюється (так і залишається один рік), але з переліку застрахованих осіб звільнений працівник виключається (шляхом внесення змін до чинного договору) та додається новий працівник, то такий правочин не вважається порушенням п.п. 14.1.52 ¹ п. 14.1 ст. 14 Кодексу та здійснювати коригування та нараховувати пеню за ст. 123 ¹ Кодексу не потрібно.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).