Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 08.06.2026 р. № 3275/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), розглянула звернення  щодо застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, фізичною особою — резидентом України створюється товариство з обмеженою відповідальністю, в якому така фізична особа є єдиним засновником.

Після державної реєстрації товариства до його статутного капіталу вноситься нерухоме майно (квартира) на підставі рішення засновника та акта приймання-передачі майна.

Зазначене нерухоме майно: було набуте фізичною особою у власність у 2025 році; на момент внесення перебувало у спільній сумісній власності подружжя; інший з подружжя надав нотаріально посвідчену згоду на внесення такого майна до статутного капіталу товариства.

Вартість внеску до статутного капіталу визначена учасником самостійно, виходячи з орієнтовної ринкової вартості, без проведення незалежної оцінки, та становить 1000000,00 грн. Право власності на нерухоме майно після внесення до статутного капіталу зареєстровано за товариством у встановленому законодавством порядку.

У подальшому, через короткий проміжок часу після внесення майна до статутного капіталу (зокрема, протягом кількох днів), фізична особа відчужує належну їй частку у статутному капіталі товариства (100%) іншій фізичній особі за такою самою вартістю  1000000,00 грн.

Відчуження частки здійснюється на підставі договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства та оформлюється актом приймання-передачі частки. Ціна продажу частки у статутному капіталі товариства визначена сторонами договору та становить 1000000,00 грн, тобто відповідає вартості внеску до статутного капіталу.

При цьому: предметом договору є корпоративні права (частка у статутному капіталі товариства); нерухоме майно не є безпосереднім предметом договору купівлі-продажу; відсутні окремі договори відчуження нерухомого майна між фізичними особами.

У зв’язку з чим, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи вважається внесення фізичною особою нерухомого майна до статутного капіталу товариства операцією з відчуження майна для цілей оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором?
2. Чи виникає у фізичної особи дохід, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором, у момент внесення нерухомого майна до статутного капіталу товариства?
3. Чи підлягає оподаткуванню операція з продажу фізичною особою частки у статутному капіталі товариства як інвестиційний прибуток відповідно до норм ПКУ?
4. Чи правильно, що у разі, якщо: вартість внеску до статутного капіталу становить 1000000,00 грн та ціна продажу частки становить
   1000000,00 грн, інвестиційний прибуток у фізичної особи відсутній?
5. Чи має значення для цілей оподаткування відсутність незалежної оцінки майна при внесенні до статутного капіталу та визначення його вартості за домовленістю сторін?
6. Чи може контролюючий орган розцінити описану сукупність операцій (внесення нерухомого майна до статутного капіталу та подальший продаж частки у короткий строк) як: фактичний продаж нерухомого майна фізичною особою, або іншу операцію, що підлягає оподаткуванню за правилами, встановленими для операцій з продажу нерухомого майна?
7. У разі можливості такої перекваліфікації, які саме податкові наслідки виникають у фізичної особи?
8. Чи застосовуються до зазначених операцій положення ст. 172 ПКУ щодо оподаткування доходів від продажу об’єктів нерухомого майна?
9. Чи впливає строк володіння корпоративними правами (кілька днів) на порядок оподаткування операції з їх продажу?

Щодо першого – дев’ятого питань

Відповідно до ст. 115 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов’язки їх учасників визначено Законом України від 06 лютого
2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі – Закон № 2275).

Згідно з ст. 12 Закону № 2275 розмір статутного капіталу товариства складається з номінальної вартості часток його учасників, виражених
у національній валюті України.

Розмір частки учасника товариства у статутному капіталі товариства
може додатково визначатися у відсотках. Розмір частки учасника товариства
у відсотках повинен відповідати співвідношенню номінальної вартості його частки та статутного капіталу товариства (частина друга ст. 12 Закону
№ 2275).

Відповідно до частин першої та третьої ст. 13 Закону № 2275 вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

Вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначено Законом України від 12 липня 2001 року № 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі – Закон № 2658).

Відповідно до ст. 3 Закону № 2658 майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), об'єкти незавершеного будівництва, майбутні об'єкти нерухомості, машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, у тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності. При цьому оцінка, зокрема, майна – це процес визначення його вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст. 9 Закону
№ 2658, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Статтею 7 Закону № 2658 визначено випадки проведення оцінки майна. Так, оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї із сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов'язковим, зокрема з метою оподаткування майна згідно з законом, крім випадків визначення розміру податку при спадкуванні власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою. 

Разом з цим, зауважуємо, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 14.1.90 п. 14.1 ст. 14 ПКУ корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно вважаються інвестиціями (п.п. 14.1.84 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV ПКУ, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід,

Статтею 165 ПКУ визначено перелік доходів, які не включаються до розрахунку місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, сума майнового та немайнового внеску платника податку до статутного капіталу юридичної особи – емітента корпоративних прав, в обмін на такі корпоративні права (п.п. 165.1.44 п. 165.1 ст. 165 ПКУ).

Підпунктом 1.7 п. 16¹ підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, що згідно з розділом IV ПКУ та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у п.п. 165.1.36 п. 165.1 ст. 165 ПКУ,
пп. 3 і 4 п. 170.13¹ ст. 170 ПКУ та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Отже, сума майнового внеску (нерухомого майна) платника податку - фізичної особи до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на корпоративні права не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, тобто не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором та відповідно на неї не поширюються норми ст. 172 ПКУ.

Водночас, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді інвестиційного прибутку від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у пп. 165.1.40 і 165.1.52 п. 165.1 ст. 165 ПКУ (п.п. 164.2.9 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Відповідно до п. 167.1 ст. 167 ПКУ ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 – 167.5 ст. 167 ПКУ).

Також зазначений дохід є об’єктом оподаткування військовим збором
для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ).

Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1
п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, становить
5 відс. від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16¹ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ.

Особливості оподаткування інвестиційного прибутку визначено п. 170.2
ст. 170 ПКУ, згідно з п.п. 170.2.2 якого інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу з урахуванням курсової різниці (за наявності), та його вартістю, що визначається із суми документально підтверджених витрат на придбання такого активу, або вартістю інвестиційного активу, що була задекларована особою як об'єкт декларування у порядку одноразового (спеціального) добровільного декларування відповідно до підрозділу 9⁴
розділу XX «Перехідні положення» ПКУ, з урахуванням норм пп. 170.2.4 – 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПКУ (крім операцій з деривативами).

Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи – резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.

Відповідно до п.п. 170.2.1 п. 170.2 ст. 170 ПКУ облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік, за результатами якого платник податку зобов’язаний подати річну податкову декларацію, в якій має відобразити загальний фінансовий результат (інвестиційний прибуток або інвестиційний збиток), отриманий протягом такого звітного року.

Згідно з п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПКУ до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.

Водночас відповідно до п.п. «а» п.п. 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 ПКУ не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, визначену в абзаці першому п.п. 169.4.1 п. 169.4
ст. 169 ПКУ.

Враховуючи викладене, на підставі норм п. 170.2 ст. 170 ПКУ дохід, отриманий фізичною особою – резидентом у вигляді інвестиційного прибутку від продажу інвестиційного активу (корпоративного права) включається до її загального річного оподатковуваного доходу та оподатковується податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на загальних підставах. При цьому, об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором вважатиметься інвестиційний прибуток, при визначенні якого враховуються витрати (вартість внеску до статутного капіталу товариства), пов’язані з придбанням зазначеного корпоративного права. Строк володіння корпоративними правами не впливає на визначення інвестиційного прибутку.

Водночас, платники податку зобов’язані отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого ПКУ, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку (п.п. «б» п. 176.1 ст. 176 ПКУ).

При цьому ст. 1 розділу I Закону України від 16 липня 1999 року
№ 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
(далі – Закон № 996) визначено, що первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Обов’язкові реквізити, які повинні мати первинні документи, передбачено ст. 9 Закону № 996.

Документальним підтвердженням витрат, понесених фізичною особою на придбання інвестиційного активу, мають бути документи, що засвідчують факт передачі майна, як вкладу до статутного капіталу юридичної особи (зокрема акт приймання-передачі майна, за умови, що він містить усі реквізити, визначені
ст. 9 Закону № 996), звіт про оцінку (акт оцінки) цього майна, рішення загальних зборів учасників товариства про затвердження грошової оцінки вкладу та інші документи первинного обліку.

Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

 

 

______________________________________________________________________________________________

Дана індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.