Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 17.06.2026 р. № 3497/ІПК/99-00-07-03-01 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення приватного підприємства «» (далі – Підприємство) від
№  (вх. ДПС №  від) (далі – звернення) про надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) повідомляє таке.

Відповідно до тексту звернення Підприємство здійснює діяльність оператора автоматизованої системи обліку оплати проїзду в громадському транспорті.

Враховуючи викладене вище, Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань (в контексті звернення):

1. Прохання роз’яснити порядок оподаткування винагороди Оператора, яку він отримує від кожної проведеної у транспортних засобах перевізника транзакцій?

2. Чи вірним є висновок про те, що саме перевізник є суб’єктом, що здійснює розрахункову операцію у розумінні Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі– Закон № 265), а відтак на нього покладається обов’язок проведення такої операції через РРО/ПРРО та надання пасажиру розрахункового документа встановленої форми?

3. Чи вірним є висновок про те, що зареєструвати програмний реєстратор розрахункових операцій має Оператор, який безпосередньо продає електронні квитки та є власником валідаторів?

 

Відповідь на питання 1

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств

Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX Кодексу.

Згідно з пункту 44.2 статті 44 Кодексу для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування по операціях з надання оператором за винагороду послуг щодо справляння плати за транспортні послуги, які надаються на міських автобусних маршрутах загального користування за допомогою автоматизованої системи обліку за договором доручення.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування та відповідно, об’єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на підставі належним чином оформлених первинних документів.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (частина друга статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Отже, з питання порядку формування доходів та витрат у бухгалтерському обліку за операцією з надання за винагороду послуг за договором доручення, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Щодо оподаткування податком на додану вартість

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V, підрозділами 2 та 10 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Кодексу.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 Кодексу, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання (далі – СГ) для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів / послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів – виходячи із звичайної ціни), за винятком:

– товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

– газу, який постачається для потреб населення;

– електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Згідно з підпунктом 197.1.8 пункту 197.1 статті 197 Кодексу звільняються від оподаткування ПДВ операції з постачання послуг з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які регулюються в установленому законом порядку.

Зважаючи на те, що послуга з перевезення надається пасажиру безпосередньо перевізником, слід враховувати, що проїзний документ (квиток, у тому числі електронний) є договором на перевезення, що укладається між пасажиром і відповідним перевізником, а тому не може бути об’єктом договору між іншими учасниками процесу продажу електронних проїзних квитків, та не може бути підставою ані для визначення податкових зобов’язань, ані для формування податкового кредиту в особи, яка є лише учасником процесу оформлення (продажу, передачі) проїзних документів / транспортних карток..

Таким чином, податкові зобов’язання з ПДВ з вартості послуг з перевезення визначаються СГ, який є перевізником (надає послуги перевезення). При цьому, якщо таким перевізником надаються послуги з перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом (крім таксі), тарифи на які затверджено уповноваженим органом, операції з постачання таких послуг звільняються від оподаткування ПДВ.

СГ, який не є перевізником (не надає послуги перевезення) та є учасником процесу оформлення перевізних документів, зокрема, здійснює прийом коштів за електронні проїзні квитки із застосуванням АСООП та подальше перерахування таких коштів перевізникам, визначає свої податкові зобов’язання з ПДВ лише з вартості наданих ним послуг, пов’язаних з продажем таких електронних квитків, без урахування вартості перевезення, що перераховується таким СГ перевізникам.

Щодо питання 2 та 3

Звертаємо увагу, що ДПС не уповноважена підтверджувати або спростовувати розуміння (висновки) податкового та іншого законодавства СГ та/або організовувати його господарську діяльність, а є лише контролюючим органом, який здійснює контроль за дотриманням СГ вимог податкового та іншого законодавства, а також надає йому роз’яснення з практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, щодо застосування яких у СГ виникли питання.

Пунктом 52.1 статті 52 Кодексу передбачено, що за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган.

Слід зазначити, що відповідно до правового висновку зробленого Верховним Судом у постанові від 27 вересня 2023 року у справі № 820/8/18 індивідуальна податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз’яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз’яснення щодо практичного її застосування.

Метою податкової консультації є викладення (роз’яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Податкова консультація обов’язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Зі змісту приведеного вище правового регулювання слідує, що зазначеним вимогам, що висуваються до податкового органу в частині форми і змісту індивідуальної податкової консультації, кореспондує обов’язок платника податків у зверненні про надання такої консультації чітко визначити конкретні норми, щодо застосування яких особа просить надати роз’яснення, а також викласти усі фактичні обставини, з приводу застосування у яких цих норм в особи виникли питання.

Лише виконання сукупності наведених вимог зумовлює виникнення у контролюючого органу обов’язку надати податкову консультацію.

Звернення Підприємства не відповідає вимогам пункту 52.1 статті 52 Кодексу в частині, зокрема:

– не визначені конкретні норми податкового чи іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на ДПС, із якими у Підприємства виникли труднощі та потребують роз’яснення;

– зазначення в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації.

При цьому посилання в зверненні на складність застосування норм Кодексу не може розцінюватись, як обґрунтування практичної необхідності отримання консультації та не має жодного відношення до порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, та норм прямої дії Закону № 265, що є спеціальним.

Також, всупереч встановленим вимогам до оформлення звернень на отримання індивідуальних податкових консультацій, окрім цитування положень нормативно – правових актів, зокрема Закону № 265 та надання частини опису «тристороннього договору» не наведено фактичних обставин, які супроводжують господарські операції, у зв’язку з виникненням яких необхідно Підприємству отримати індивідуальну податкову консультацію.

Крім того, згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу, індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до тексту звернення Підприємство здійснює діяльність оператора автоматизованої системи обліку оплати проїзду в громадському транспорті (далі – АСООП). Обладнання АСООП є власністю Підприємства, але встановлюється в транспортні засоби, що є власністю перевізників.

При цьому Підприємство:

– не надає безпосередньо послуг з пасажирських перевезень наземним транспортом;

– згідно з реєстром виданих та анульованих ліцензій, який розміщено на офіційному вебпорталі Державної служби України з безпеки на транспорті, не має ліцензій в сфері пасажирських перевезень;

– підприємство відсутнє в Реєстрі платіжної інфраструктури про видані ліцензії на надання фінансових платіжних послуг, розміщений на офіційному вебпорталі Національного банку України.

У відповідності до баз даних ДПС Підприємство має три зареєстрованих програмних реєстраторів розрахункових операцій на один об’єкт оподаткування «Офіс» для інтернет-торгівлі, а жоден із зареєстрованих КВЕДів не має відношення до сфери пасажирських перевезень.

Поряд з цим у своєму звернені Підприємство просить надати консультацію щодо порядку проведення розрахунків у сфері пасажирських перевезень на знеособлені питання, які запитуються в інтересах третіх осіб (перевізників), та відповіді на які не зможуть бути використанні ним у практичній діяльності.

Слід зазначити, що діючим законодавством передбачена фіскалізація розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг саме СГ, які реалізують товари / надають послуги, а тому участь належного Підприємству АСООП в процесі фіскалізації оплати третьою особою за послуги взагалі не регулюються Законом № 265.

Таким чином, Підприємство задає питання в інтересах інших СГ, що не відповідає вимогам пункту 52.2 статті 52 Кодексу.

Крім того, звернення Підприємства не відповідає вимогам пункту 52.1
статті 52 Кодексу в частині зазначення, у чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації (наведення фактичних обставин) саме для нього.

Такий підхід Підприємства до оформлення звернення унеможливлює надання індивідуальної податкової консультації, як допомоги з практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, щодо порушених ним питань, при цьому, відповіді на такі питання, не можуть супроводжуватись практичним застосуванням окремих норм податкового та іншого законодавства для автора звернення.

У випадку необхідності отримання індивідуальної податкової консультації СГ, щодо яких оформлено звернення, пропонуємо їм самостійно та від свого іменні звернутися до ДПС.

У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.