Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ГУ ДПС У М.КИЄВІ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 18.06.2026 р. № 3504/ІПК/26-15-24-01-14-02

Головне управління ДПС у м. Києві за результатами розгляду звернення щодо практичного застосування норм законодавства та керуючись статтею 52 глави 3 розділу II Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року
№ 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що є бюджетною установою та здійснює свою діяльність відповідно до вимог бюджетного законодавства України.

Між Військовою частиною та фізичною особою укладено договір оренди (найму) нерухомого майна. У зв’язку з цим Військова частина виконує функції податкового агента щодо доходу у вигляді орендної плати та здійснює утримання і сплату податку на доходи фізичних осіб і військового збору із сум такої орендної плати. Разом з тим, відповідно до умов договору оренди фізична особа - орендодавець отримує від Військової частини відшкодування вартості спожитих комунальних послуг (електричної енергії), що підтверджується відповідними актами.

Вказані виплати здійснюються Військовою частиною як бюджетною установою відповідно до вимог бюджетного законодавства, зокрема нормативно-правових актів Міністерства фінансів України, у тому числі наказу від 12.03.2012 №333, та мають виключно компенсаційний характер, оскільки спрямовані на відшкодування фактично понесених витрат орендодавця.

Платником податків наведено норму п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, яка визначає, що доходом платника податку є загальна сума коштів, отриманих платником податку, що призводить до збільшення його економічної вигоди.

Відповідно до ст. 163 Податкового кодексу України об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є дохід платника податку.

Разом з тим, сума відшкодування вартості комунальних послуг:

не є оплатою за товари чи послуги;

не має ознак доходу;

не призводить до приросту активів або зменшення зобов’язань фізичної особи;

має цільовий та компенсаційний характер і фактично є відшкодуванням понесених витрат.

Платник податків зазначив, що фактично такі кошти є транзитними та не можуть розглядатися як власний дохід фізичної особи.

Крім того, відповідно до п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України обов’язок податкового агента щодо утримання податку виникає виключно у разі нарахування (виплати) оподатковуваного доходу.

На думку платника податків, оскільки сума відшкодування комунальних послуг не є доходом у розумінні податкового законодавства, у Військової частини відсутні правові підстави для утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору із таких сум.

Платник податків як бюджетна установа зобов’язана діяти виключно в межах бюджетного законодавства та не має правових підстав змінювати економічну природу платежів, визначених як відшкодування витрат.

З огляду на зазначене, платник податку просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Чи включається сума відшкодування вартості комунальних послуг (електричної енергії), яку юридична особа - орендар сплачує фізичній особі - орендодавцю, до складу оподатковуваного доходу такої фізичної особи?

2. Чи виникають у юридичної особи - орендаря обов’язки податкового агента щодо утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору із сум відшкодування вартості комунальних послуг?

3. У разі якщо сума відшкодування вартості спожитих комунальних послуг (електричної енергії) визнається об’єктом оподаткування, просимо надати роз’яснення щодо порядку визначення бази оподаткування та механізму нарахування податку, а саме: чи підлягає оподаткуванню вся сума такого відшкодування без її збільшення, чи податковий агент зобов’язаний визначати суму доходу із застосуванням «натурального коефіцієнта» (з урахуванням податку на доходи фізичних осіб та військового збору) та здійснювати нарахування податків понад суму фактичного відшкодування?

Щодо першого – третього питань

Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 розд. І Кодексу дохід з джерелом їх походження з України – це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні.

Згідно з нормою глави 58 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV із змінами та доповненнями (далі – ЦКУ) за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частини першої ст. 762 глави 58 ЦКУ за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розд. IV Кодексу, згідно з п. 162.1 ст. 162 якого платником податку, зокрема, є фізична особа – резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Підпунктом 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу передбачено, що об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 165 Кодексу визначено виключний перелік доходів, які не включаються до загального (місячного) річного оподатковуваного доходу платника податків.

Водночас, до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку включаються, зокрема:

дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розд. IV Кодексу (п.п. «г» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);

інший дохід, крім зазначених у ст. 165 Кодексу (п.п. 164.2.20 п. 164.2
ст. 164 Кодексу).

Згідно з п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у п.п. 167.2 – 167.5 ст. 167 Кодексу).

Також зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10
розд. XX «Перехідні положення» Кодексу).

Ставка військового збору для платників, зазначених у п.п. 1 п.п. 1.1
п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу, становить 5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1 п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10
розд. XX «Перехідні положення» Кодексу).

Підпунктом 4 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу визначено, що для військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань – 1,5 відс. з доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до п.п. 1.7 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу).

Згідно з підпунктами 170.1.1 та 170.1.2 п. 170.1 ст. 170 Кодексу податковим агентом платника податку – орендодавця щодо доходу, отриманого від надання нерухомості в оренду (суборенду, емфітевзис), житловий найм (піднайм) є орендар.

Порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету визначено ст. 168 Кодексу та п.п. 1.4 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу.

Так, згідно із п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, визначення якого наведене у п.п. 14.1.180 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок і військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст. 167 Кодексу, і ставку військового збору, встановлену п.п. 1 п.п. 1.3 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX «Перехідні положення» Кодексу.

Враховуючи зазначене, у разі якщо орендарем (юридичною особою) виплачується на користь фізичної особи (орендодавця) дохід у вигляді суми відшкодованих витрат, понесених на сплату комунальних послуг або орендар компенсує сплачені комунальні послуги власнику майна, то такий дохід включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичної особи з відповідним оподаткуванням.

При цьому, відповідно до п. 164.5 ст. 164 Кодексу під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100: (100-Сп),

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

У разі виплати фізичній особі доходу у негрошовій формі сума податку об’єкта оподаткування обчислюється із врахуванням коефіцієнту.

Таким чином, у разі відшкодування комунальних платежів фізичній особі (орендодавцю) у грошовій формі, відсутні законодавчі підстави для застосування коефіцієнту, при цьому, базою для нарахування податкових зобов’язань є фактична сума коштів, яку юридична особа нарахувала фізичній особі (орендодавцю) відповідно первинних документів.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу II Кодексу).