Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 19.06.2026 р. № 3533/ІПК/99-00-21-02-02 ІПК

Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення                             ТОВ «» (далі – ТОВ, керуюча компанія) щодо застосування норм податкового законодавства, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Як зазначено у зверненні, у зв’язку зі створенням та необхідністю подальшого забезпечення індустріального парку «» необхідною кількістю води, керуюча компанія ТОВ має на меті взяти на себе зобов’язання по фінансуванню та реконструкції артезіанських свердловин та оформлення дозвільної документації шляхом укладення тристороннього інвестиційного договору, де керуюча компанія виступатиме інвестором, орган місцевого самоврядування – «» селищна рада власником та КП «» (далі – КП) – балансоутримувачем вказаних свердловин.

У процесі реалізації зазначеного інвестиційного проєкту виникає необхідність підключення та приєднання учасників індустріального парку до інженерно-транспортних мереж (зокрема, але не виключно, водопостачання тощо), що потребує значних додаткових витрат з боку інвестора (керуючої компанії).  

В рамках реалізації інвестиційного проєкту зі створення інфраструктури індустріального парку «» керуюча компанія ТОВ здійснюватиме фінансування всіх будівельно-монтажних робіт та послуг підрядних організацій виключно шляхом прямої оплати на рахунки підрядників без проходження коштів через рахунки КП. Питання оподаткування зазначених платежів не стосується КП та не породжує у нього жодних податкових наслідків.

Як зазначає платник, питанням, яке потребує офіційного роз’яснення, є порядок фінансування витрат на отримання дозволу на користування надрами (водокористування надрами) артезіанських свердловин, оскільки, відповідно, зазначений дозвіл оформляється виключно на ім’я балансоутримувача – КП і сплата збору за його видачу має здійснюватись від імені вказаного підприємства.

ТОВ просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань:

1. Яким чином керуюча компанія ТОВ має здійснити перерахування коштів на покриття витрат зі сплати збору за видачу спеціального дозволу на користування надрами, щоб зазначені кошти не визнавались доходом КП відповідно до Кодексу (цільове фінансування) або інших норм Кодексу, що виключають виникнення об’єкта оподаткування?
2. Чи є обов’язковою умовою для кваліфікації отриманих коштів як цільового фінансування (яке не включається до складу доходів) відкриття КП окремого банківського рахунку, призначеного виключно для зарахування та використання коштів на оплату збору за видачу спеціального дозволу, чи достатньо ведення відокремленого аналітичного обліку таких коштів у межах існуючого рахунку підприємства?
3. Які первинні документи та договірні умови мають бути оформлені між керуючою компанією та КП, щоб операція з перерахування коштів була правомірно кваліфікована як цільове інвестиційне фінансування та не порушувала норми Кодексу щодо визначення доходів платника податку?
4. Чи можливим є альтернативний механізм – здійснення оплати збору за видачу спеціального  дозволу безпосередньо керуючою компанією від свого імені на підставі договору доручення (ст. 1000 Цивільного кодексу України), виданого КП, і якщо так – які податкові наслідки виникають для кожної сторони при застосуванні такого механізму?

       

 

Щодо питань 1 - 4

Відповідно до п.п. 19¹.1.28 п. 19¹.1 ст. 19¹ Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Тож питання організації та здійснення господарської діяльності, оформлення договірних відносин між суб’єктами господарювання та укладення відповідних договорів регулюються нормами цивільного законодавства, інших нормативно-правових актів та не належать до компетенції ДПС.

Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України (Мінекономіки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (п. 1 Положення про Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України,  затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2025 № 903) (зі змінами) (далі – Положення).

     Відповідно до п.п. 1 п. 3 Положення до основних завдань Мінекономіки, зокрема, належить забезпечення формування та реалізація державної політики щодо створення і функціонування індустріальних (промислових) парків.

Правові та організаційні засади створення і функціонування індустріальних парків на території України з метою забезпечення економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності територій, активізації інвестиційної діяльності, створення нових робочих місць, розвитку сучасної виробничої та ринкової інфраструктури визначає Закон України від 21 червня 2012 року № 5018-VI «Про індустріальні парки» (далі – Закон № 5018).

Індустріальний (промисловий) парк (далі - індустріальний парк) - визначена ініціатором створення індустріального парку відповідно до містобудівної документації облаштована відповідною інфраструктурою територія, у межах якої учасники індустріального парку можуть здійснювати господарську діяльність у сфері переробної промисловості, переробки промислових та/або побутових відходів (крім захоронення відходів), альтернативної енергетики, зберігання енергії, а також науково-технічну діяльність, діяльність у сфері інформації і електронних комунікацій на умовах, визначених цим Законом та договором про здійснення господарської діяльності у межах індустріального парку (абзац перший п. 3 частини першої ст. 1 Закону № 5018).

Пунктом 5 частини першої ст. 1  Закону № 5018 встановлено, що керуюча компанія індустріального парку (далі - керуюча компанія) - створена згідно із законодавством України юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та вибрана відповідно до цього Закону, з якою ініціатором створення укладений договір про створення та функціонування індустріального парку

Відповідно до частини третьої ст. 34 Закону № 5018 з метою створення та функціонування індустріальних парків керуючим компаніям, ініціаторам створення - суб’єктам господарювання та учасникам індустріальних парків за рахунок коштів державного, місцевих бюджетів та з інших джерел, не заборонених законом:

1) надається повна або часткова компенсація відсоткової ставки за кредитами (позиками) на облаштування та/або здійснення господарської діяльності у межах індустріальних парків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

2) надаються кошти на безповоротній основі для облаштування індустріальних парків та/або забезпечення будівництва об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури (автомобільних шляхів, ліній зв’язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій тощо), необхідних для створення та функціонування індустріальних парків у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

3) здійснюється компенсація витрат на підключення та приєднання до інженерно-транспортних мереж у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

4) надаються податкове та митне стимулювання відповідно до законодавства.

При цьому суб’єкти господарювання, які отримують державне стимулювання відповідно до Закону № 5018, зобов’язані вести відокремлений бухгалтерський та податковий облік господарської діяльності у межах індустріального парку (частина перша ст. 33 Закону № 5018).

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2024 № 644  затверджений Порядок надання коштів для облаштування індустріальних (промислових) парків та/або забезпечення будівництва об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури, необхідних для створення та функціонування індустріальних (промислових) парків, а також здійснення компенсації витрат на підключення та приєднання до інженерно-транспортних мереж (далі – Порядок).

Пунктом 1 Порядку встановлено, що Порядок визначає механізм надання коштів для облаштування індустріальних (промислових) парків (далі - індустріальні парки) та/або забезпечення будівництва об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури, необхідних для створення та функціонування індустріальних (промислових) парків, а також здійснення компенсації витрат на підключення та приєднання до інженерно-транспортних мереж, в тому числі на деокупованих територіях, за рахунок коштів державного бюджету (далі - державне стимулювання).

Державне стимулювання надається керуючим компаніям індустріальних парків та ініціаторам створення індустріальних парків - суб’єктам господарювання за такими напрямами: надання коштів на безповоротній основі для облаштування індустріальних парків та/або забезпечення будівництва об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури (автомобільних шляхів, ліній зв’язку, засобів тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерних комунікацій тощо), необхідних для створення та функціонування індустріальних парків (далі - кошти на безповоротній основі); надання компенсації витрат на підключення та приєднання до інженерно-транспортних мереж (далі - компенсація витрат).

Відповідно до п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.

Положеннями Кодексу не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування на суму коштів, які відшкодовує ТОВ платнику податку на прибуток КП за отриманий ним дозвіл на користування надрами.

 Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування.

Водночас зазначаємо, що згідно п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Отже, у разі отримання КП від ТОВ коштів, як відшкодування за  отриманий ним дозвіл на користування надрами, такий платник податку на прибуток формує доходи відповідно до правил бухгалтерського обліку.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами) (далі – Закон № 996-XIV)).

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. За змістом цієї ж статті господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі підприємства.

Статтею 4 Закону № 996-XIV визначено, що одними із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є, зокрема:

повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Згідно з частиною першою ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої ст. 9 Закону № 996-XIV первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Якщо первинний документ містить інформацію про дату (період) надання послуг, виконання робіт або найму (оренди), то відсутність передбачених абзацами шостим і сьомим цієї частини реквізитів із сторони замовника послуг (робіт) або наймача (орендаря) не є порушенням вимог до оформлення первинного документа, за умови що такий порядок документування господарських операцій передбачено договором, укладеним у письмовій формі, і такі господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку в періоді їх здійснення. Дія положень цього абзацу не поширюється на вимоги до документування господарських операцій, оплата за які здійснюється за рахунок публічних коштів; господарських операцій, здійснених на виконання договорів найму (оренди) державного або комунального майна; договорів будівельного підряду, проектно-вишукувальних робіт; договорів про пожертву, благодійну або гуманітарну допомогу.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, зі змінами.

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику зокрема у сфері бухгалтерського обліку та забезпечує формування і реалізацію єдиної державної податкової та митної політики.

Отже, питання порядку відшкодування коштів ТОВ платнику податку на прибуток КП за отриманий ним дозвіл на користування надрами,  підтвердження такої операції первинними документами та ведення у бухгалтерському обліку відокремленого аналітичного обліку таких коштів належить до компетенції Міністерства фінансів України, як головного регулятора бухгалтерського обліку та Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).