ГУ ДПС У ЛЬВІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.06.2026 р. № 3594/ІПК/13-01-24-02
Головне управління ДПС у Львівській області, керуючись статтею 52 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі ‒ Кодекс), розглянуло звернення щодо визначення статусу резидента та в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, платник податків - громадянка України, є спадкоємицею рідного брата - громадянина Російської Федерації, який постійно проживав до дня смерті та був зареєстрований у Львівській області.
У зв’язку з наведеною ситуацією платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання:
Чи вважається громадянин Російської Федерації у розумінні пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу спадкодавцем – резидентом?
Поняття «резидент» та умови набуття платником податку статусу резидента України встановлено пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, зокрема, фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні.
При цьому ст. 3 Закону України від 11 грудня 2003 року N 1382-IV «Про свободу пересування і вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце проживання - це житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об'єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.
У разі якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні; якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні.
У разі якщо державу, в якій фізична особа має центр життєвих інтересів, не можна визначити, або якщо фізична особа не має місця постійного проживання у жодній з держав, вона вважається резидентом, якщо перебуває в Україні не менше 183 днів (включаючи день приїзду та від'їзду) протягом періоду або періодів податкового року.
Що стосується підтвердження факту перебування на митній території України не менше 183 днів, то слід зазначити, що законними підставами перебування на території України для іноземців та осіб без громадянства є підстави, встановлені Законом України від 22 вересня 2011 року N 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
Достатньою (але не виключною) умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності.
Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.
Достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.
Отже, визначення резидентського статусу здійснюється відповідно до положень пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Тобто, якщо фізичною особою - громадянином України дотримані критерії, визначені абзацами першим - четвертим пп. «в» пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, то фізична особа може бути визнана резидентом України.
Разом з тим, якщо за жодним з критеріїв, визначених абзацами першим - четвертим пп. «в» пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, фізична особа не може бути визнана резидентом України, то така особа може вважатися нерезидентом.
Разом з тим нерезиденти - це фізичні особи, які не є резидентами України (пп. «в» пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Водночас відповідно до абзацу першого ст. 1 Закону України від 02 вересня 1993 року N 3425-XII «Про нотаріат» (далі - Закон N 3425) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом N 3425, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Статтею 43 Закону N 3425 передбачено, що при вчиненні нотаріальної дії нотаріуси, посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, встановлюють особу учасників цивільних відносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії. Встановлення особи здійснюється, зокрема, за паспортом громадянина України або за іншим документом, що посвідчує особу, передбаченим Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», національним паспортом іноземця або документом, що його замінює.
Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право витребувати від фізичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (ст. 4, 46 Закону N 3425).
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.
