Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 22.06.2026 р. № 3606/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (   ) щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що протягом тривалого часу послідовно та безповоротно переносив центр своїх особистих та економічних інтересів до Румунії. Платник податків разом з дружиною постійно проживає в Румунії на підставі офіційної посвідки на проживання. У 2026 році на території Румунії народилася донька платника податків. На території України платником продано житлову нерухомість та придбано житло на території Румунії. Платник податків працевлаштований в Румунії, основне і єдине джерело доходу знаходиться за межами України. У 2025 році платником офіційно припинено діяльність як фізичної особи – підприємця та закрито рахунки в українських банках. Фіскальними органами Румунії платнику податків видано довідку про підтвердження статусу податкового резидента Румунії за 2025 рік. Платником податків подано звітність про контрольовані іноземні компанії
(далі – КІК) та податкову декларацію про майновий стан і доходи (далі – Декларація) за 2025 рік.

Враховуючи вищезазначене, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. Чи визнається фізична особа – громадянин України, за описаних вище обставин та за наявності легалізованого Certificat de rezidenta fiscala в Румунії за 2025 рік, податковим нерезидентом України за 2025 звітний рік відповідно до положень статті 4 Конвенції між Урядом України і Урядом Румунії про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходу і капіталу, ратифікованою Верховною Радою України 21.10.1997 (Закон України № 586/97-ВР), яка набрала чинності 17.11.1997
(далі – Конвенція)?

2. Чи має право така фізична особа, на підставі статті 103 Кодексу та положень Конвенції подати уточнюючу Декларацію за 2025 рік з метою коригування (обнулення) самостійно нарахованих податкових зобов’язань з доходів, отриманих у Румунії, які згідно з Конвенцією підлягають оподаткуванню в Румунії (або податок з яких повністю перекриває українські зобов’язання через механізм зарахування за статтею 23 Конвенції)?

3. Оскільки обов’язок подання звітності про КІК (далі – Звіт про КІК) згідно з підпунктом 39².1.1 пункту 39².1 статті 39² Кодексу покладається виключно на резидентів України, чи звільняється фізична особа від обов’язків контролюючої особи щодо КІК за 2025 рік у разі підтвердження статусу нерезидента України, та чи є правомірним подання заяви до ДПС про визнання раніше поданого звіту про КІК за 2025 рік помилково поданим?

Встановлення резидентського статусу фізичної особи є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів такої особи згідно з нормами Кодексу.

Нерезиденти – фізичні особи, які не є резидентами України (п.п. «в»
п.п. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Поняття «резидент» встановлено п.п. «в» п.п. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, відповідно до якого достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи.

Наказом Міністерства фінансів України від 19.08.2022 № 248 затверджено форму Довідки – підтвердження статусу податкового резидента України для уникнення подвійного оподаткування відповідно до норм міжнародних договорів (далі – Довідка) та порядок підтвердження статусу податкового резидента України для уникнення подвійного оподаткування відповідно до норм міжнародних договорів (далі – Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку надання Довідки або підтвердження статусу податкового резидента України на документах за спеціальними формами, затвердженими іноземними компетентними органами, здійснюється безоплатно на підставі заяви платника податків за формою, наведеною у додатку до Порядку.

При цьому, формою Довідки передбачено, що Довідка видається за звітний (податковий) період (рік).

Відповідно до п. 33.1 ст. 33 Кодексу, податковим періодом визнається встановлений Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів.

Податковий період може складатися з кількох звітних періодів (п. 33.2
ст. 33 Кодексу).

Базовий податковий (звітний) період – період, за який платник податків зобов’язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації (звіти, розрахунки) та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених Кодексом, коли контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податку (п. 33.3 ст. 33 Кодексу).

Термін «календарний рік», наведено на офіційному сайті Верховної Ради України, а саме календарний рік – це проміжок часу, який починається з 1 січня та закінчується 31 грудня.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що Ви у 2025 році були зареєстровані в Україні як фізична особа – підприємець, то у розумінні Кодексу це є достатньою підставою для визнання Вас резидентом України у 2025 році.

Одночасно зауважуємо, що положення Конвенції застосовуються до «осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав» (ст. 1 Конвенції). У розумінні Конвенції термін «особа» включає фізичну особу, компанію та будь-яке інше обʼєднання осіб в тій або іншій Договірній Державі (п. 1 ст. 3 Конвенції).

Відповідно до ст. 2 Конвенції існуючими податками щодо фізичних осіб, на які поширюється Конвенція, зокрема, є: в Україні – «прибутковий податок з громадян» (далі – український податок), у Румунії – «податок на доходи, одержані фізичними особами» (далі – румунський податок).

Критерії щодо визначення резиденції осіб, на яких поширюються положення Конвенції, встановлено ст. 4 (Резидент) Конвенції, п. 1 якої, зокрема, визначено, що «при застосуванні цієї Конвенції термін «резидент Договірної Держави» означає будь-яку особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі постійного місця проживання, постійного місця перебування, місця реєстрації, місцезнаходження керівного органу або будь-якого іншого подібного критерію. Але цей термін не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі тільки на підставі одержання доходів з джерел у цій Державі або капіталу, розташованого в ній».

При цьому пп. «а»–«d» п. 2 ст. 4 Конвенції встановлено критерії, згідно з якими встановлюється резидентський статус фізичної особи у разі, коли відповідно до положень п. 1 ст. 4 Конвенції така особа є резидентом обох Договірних Держав.

Таким чином, критерії, за якими визначається резиденція осіб, на яких поширюються положення Конвенції, встановлені ст. 4, використовуються виключно з метою застосування відповідних положень цього двостороннього міжнародного договору (згідно з ст. 1 Конвенції такі особи мають бути резидентами України і Румунії – Договірних Держав, які є сторонами Конвенції), а не для визначення податкового (резидентського) статусу певної особи як такої. Податковий (резидентський) статус такої особи визначається кожною з держав – учасниць Конвенції згідно з національним податковим законодавством цих держав (зокрема, в Україні – відповідно до Кодексу).

Водночас, якщо йтиметься про фізичну особу, яка відповідно до положень п. 1 ст. 4 Конвенції є резидентом обох Договірних Держав (тобто коли згідно з національним (внутрішнім) законодавством і України, і Румунії певна фізична особа є податковим резидентом кожної із цих країн) її статус (резиденція) з метою застосування Конвенції буде визначатися шляхом послідовного застосування критеріїв, зазначених у пп. «а»–«d» п. 2 ст. 4 Конвенції. Це, в свою чергу, дозволяє визначитись, чи йдеться про осіб, що підпадають під дію Конвенції та, відповідно, застосувати ті положення (статті) Конвенції, під регулювання якими підпадають доходи, отримані такими особами.

Відповідно до підпункту 39².1.1 пункту 39².1 статті 39² розділу I Кодексу, КІК визнається будь-яка юридична особа, зареєстрована в іноземній державі або території, яка визнається такою, що знаходиться під контролем фізичної особи - резидента України або юридичної особи - резидента України відповідно до правил, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 39².1.2. пункту 39².1 статті 39² розділу I Кодексу визначено, що контролюючою особою є фізична особа або юридична особа - резиденти України, що є прямими або опосередкованими власниками (контролерами) контрольованої іноземної компанії.

Зокрема, іноземна компанія визнається КІК, якщо фізична особа - резидент України або юридична особа - резидент України (далі - контролююча особа):

а) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше
ніж 50 відсотків, або

б) володіє часткою в іноземній юридичній особі у розмірі більше
ніж 10 відсотків, за умови що декілька фізичних осіб - резидентів України та/або юридичних осіб - резидентів України володіють частками в іноземній юридичній особі, розмір яких у сукупності становить 50 і більше відсотків, або

в) окремо або разом з іншими резидентами України - пов'язаними особами здійснює фактичний контроль над іноземною юридичною особою.

Підпунктом 39².5.2 пункту 39².5 статті 39² Кодексу, передбачено, що контролюючі особи зобов’язані подавати Звіт про КІК до контролюючого органу одночасно з поданням річної або податкової декларації з податку на прибуток підприємств за відповідний календарний рік засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Підпунктом 39².5.5 пункту 39².5 статті 39² Кодексу визначено, що фізична
особа - резидент України або юридична особа - резидент України зобов’язана повідомляти контролюючий орган про:

кожне безпосереднє або опосередковане набуття частки в іноземній юридичній особі або початок здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до вимог статті 39² Кодексу;

заснування, створення або набуття майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи;

кожне відчуження частки в іноземній юридичній особі або припинення здійснення фактичного контролю над іноземною юридичною особою, що призводить до втрати визнання такої фізичної (юридичної) особи контролюючою особою відповідно до вимог статті 39² Кодексу;

ліквідацію або відчуження майнових прав на частку в активах, доходах чи прибутку утворення без статусу юридичної особи (далі – Повідомлення).

Повідомлення надсилається до контролюючого органу протягом 60 днів з дня такого набуття (початку здійснення фактичного контролю) або відчуження (припинення фактичного контролю). Форма і порядок надсилання такого повідомлення встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Форма та порядок надсилання до контролюючого органу Повідомлення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2021 року
№ 512.

У графі 5 Повідомлення зазначається причина повідомлення, обов’язкова графа (відмітка проставляється навпроти цифрового значення причини повідомлення (може зазначатися одна або декілька причин).

Враховуючи викладене, якщо фізична особа – резидент України у 2025 році відповідала критеріям визначення її контролюючою особою відповідно до положень статті 39² Кодексу, то така фізична особа зобов’язана була до 1 травня 2026 року подати декларацію про майновий стан і доходи за 2025 рік разом із Звітом про КІК, а також у разі наявності підстав подавати Повідомлення.

Додатково повідомляємо, що у разі виявлення фізичною особою помилок, що містяться у раніше поданій Декларації, то така фізична особа може скористатися правом надання уточнюючого розрахунку до Декларації (з урахуванням строків давності встановлених статтею 102 Кодексу) у порядку, визначеному Кодексом.

Варто зазначити, що кожен конкретний випадок застосування положень Кодексу здійснюється на підставі аналізу деталізованої інформації та її документального підтвердження, з урахуванням усіх обставин та підстав.

Відповідно до пункту 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.