Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.06.2026 р. № 3616/ІПК/99-00-24-03-03 ІПК

 

Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула звернення (   ) щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У своєму зверненні платник податків повідомив, що підприємство є сільськогосподарським товаровиробником та перебуває на четвертій групі платника єдиного податку.

Підприємство уклало з власником кількох десятків земельних часток (паїв) один договір оренди земельних часток (паїв), яким передбачено оренду усіх земельних часток (паїв). Договір зареєстрований у виконкомі місцевої ради.

У 2026 році підприємство уклало додаткову угоду до договору оренди земельних часток (паїв) яким продовжило термін дії договору, обумовивши набрання чинності додаткової угоду моментом її підписання. Виконком місцевої ради відмовляється перереєструвати договір оренди земельних часток (паїв), посилаючись на відсутність повноважень на таку реєстрацію у зв’язку із змінами до законодавства про місцеве самоврядування.

Відомості про оренду земельних часток (паїв) не відображаються в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі – ДРРП) та Державний земельний кадастр (далі – ДЗК), оскільки державна реєстрація договорів оренди земельних часток (паїв) не передбачена. При цьому, право власності на такі земельні частки (паї) підтверджено оригіналами свідоцтва про право на спдщину за законом, нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу земельних часток (паїв), сертифікатів на право власності на земельну частку (пай).

Підприємство в Додатку 1 до Податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи «Відомості про наявність земельних ділянок» вказує такі земельні частки (паї) та їх загальну площу, реквізити договору оренди, зазначає «сертифікат» як документ, яким підтверджується право на земельну частку (пай), проте не зазначає номери всіх сертифікатів, оскільки їх технічно (кілька десятків) не можна вставити в один рядок графи 5 таблиці Додатку 1.

Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:

1. У випадку, коли підприємство орендує значну кількість земельних часток (паїв) в однієї особи за одним договором оренди земельних часток (паїв), чи повинно підприємство вказувати у графі 5 таблиці «Відомості про наявність земельних ділянок» Додатку 1 до Податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи реквізити (серія та номер) всіх сертифікатів на право власності на земельну частку (пай) та як це технічно зробити, якщо їх кілька десятків чи кілька сотень?

2. Чи може бути відсутність у графі 5 таблиці «Відомості про наявність земельних ділянок» Додатку 1 до Податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи даних про серію та номер всіх сертифікатів на право власності на земельну частку (пай), що орендуються за одним договором оренди (за умови заповнення всіх інших даних) підставою для скасування статусу платника єдиного податку четвертої групи за відповідні періоди?

3. Чи потрібно зазначати в графі 6 та 7 таблиці «Відомості про наявність земельних ділянок» Додатку 1 до Податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи дату та номер «державної реєстрації» щодо договору оренди земельних часток (паїв), враховуючи те, що саме державна реєстрація договорів оренди земельних часток (паїв) не передбачена законодавством, а законодавство взагалі не пов’язує реєстрацію такого договору у виконкомі місцевої ради із набранням чинності договором оренди земельної частки (паю)?

4. Чи потрібно заповнювати і як саме графи 6 та 7 таблиці «Відомості про наявність земельних ділянок» Додатку 1 до Податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи, а саме щодо дати та номеру (не державної) реєстрації договору оренди земельних часток (паїв) у виконкомі місцевої ради, якщо така реєстрація проведена; і що зазначати, якщо така реєстрація не проводилася?

5. Які документи необхідно надавати органам ДПС на підтвердження правовідносин оренди земельних часток (паїв), площі орендованих земельних часток (паїв)?

6. На підставі яких реєстрів чи відомостей органи ДПС перевіряють наявність укладених договорів оренди земельних часток (паїв) та відповідно достовірність відомостей, що зазначаються у Додатку 1 до Податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи?

Щодо першого - шостого питань

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено главою 1 розділу XIV Кодексу.

Згідно з п.п. «а» п.п. 4 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до четвертої групи платників єдиного податку відносяться юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до п.п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 Кодексу сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи подають не пізніше 20 лютого поточного року, зокрема, загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється єдиний податок; звітні податкові декларації з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва та відомості (довідку) про наявність земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю) та дані про державну реєстрацію такого права.

Об'єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебувають у власності сільськогосподарського товаровиробника або надані йому в користування, у тому числі на умовах оренди (абзац перший п. 292¹.1 ст. 292¹ Кодексу).

Договірні відносини щодо оренди земельних ділянок регулюються Цивільним кодексом України (далі – ЦКУ) та Земельним кодексом України               (далі – ЗКУ), Законом України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі – Закон № 161), договором оренди землі.

Правовідносини з користування земельними ділянками приватної власності регулюються нормами ЦКУ, норми Кодексу регулюють договірні правовідносини з оренди земельних ділянок державної та комунальної власності.

Згідно з частиною першою ст. 206 ЗКУ використання землі в Україні є платним.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина перша ст. 93 ЗКУ).

Суб’єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади (частина друга ст. 2 ЗКУ).

Статтями 125, 126 ЗКУ встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Права власності, користування земельною ділянкою оформлюються відповідно до Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зі змінами та доповненнями.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону та виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Відповідно до ст.ст. 6, 19, 25 Закону № 161 орендар земельної ділянки зобов’язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, але не раніше державної реєстрації відповідного права оренди, тому платники єдиного податку четвертої групи не звільняються від обов’язку щодо проведення державної реєстрації укладених договорів оренди земельних ділянок.

Форма податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 578 «Про затвердження форм податкових декларацій платника єдиного податку», зі змінами.

Невід’ємним додатком до Декларації є, зокрема Додаток 1 «Відомості про наявність земельних ділянок» (далі – Додаток 1).

У графах 3-5 Додатку 1 до Декларації платник визначає інформацію щодо документів, які засвідчують/підтверджують право власності та/або користування земельними ділянками:

номер документа, що засвідчує право власності, платники, які користуються земельними ділянками на умовах оренди, зазначають реквізити договору оренди;

дату укладання документа, що засвідчує право власності, платники, які користуються земельними ділянками на умовах оренди, зазначають реквізити договору оренди;

реквізити державного акта на право власності або постійного користування землею (серію, номер та дату реєстрації).

У графах 6 та 7 зазначають дату та номер державної реєстрації земельної ділянки.

Площа земельних ділянок сільськогосподарського призначення або земель водного фонду, зазначена в Декларації повинна співпадати з площею земельних ділянок, яка заповнена в Додатку 1 до Декларації.

Для реєстрації земельних ділянок (паїв), які передані у приватну власність, але не зареєстровані в Державному земельному кадастрі, необхідно звернутися до землевпорядної організації та замовити технічну документацію з відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). На підставі розробленої документації земельна ділянка реєструється в Державному земельному кадастрі.

Отже, у Додатку 1 до Декларації платник єдиного податку четвертої групи зазначає дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками та дані про державну реєстрацію такого права. Земельні ділянки, які надані юридичній особі у користування, у тому числі на умовах оренди мають бути відображені у податковій звітності платника єдиного податку четвертої групи на відповідний податковий (звітний) календарний рік.

Разом з тим повідомляємо, що сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична
особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання (п.п. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 - 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання (п.п. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

До доходу сільськогосподарського товаровиробника при обчисленні частки сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік включаються доходи від реалізації продукції, яка вирощується, відгодовується безпосередньо виробником цих товарів (продукції), якщо вона була придбана або вироблена на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Таким чином, користування земельними ділянками без оформлення права користування не дає підприємству право включати доходи від реалізації продукції, яка вирощується, відгодовується безпосередньо виробником продукції на зазначених площах земельних ділянок до доходу сільськогосподарського товаровиробника при обчисленні частки сільськогосподарського товаровиробництва, що є підставою для не підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи.

Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.