Пошуковий ресурс "ІПК" газети "Все про бухгалтерський облік"

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ від 23.06.2026 р. № 3627/ІПК/99-00-04-01-04 ІПК

Державна податкова служба України на звернення Київського національного університету … (далі − Університет) щодо справляння податків, керуючись статтею  52 Податкового кодексу України (далі − Кодекс), у межах компетенції повідомляє.

Університет поінформував, що є державним закладом вищої освіти.

Університет користується земельною ділянкою державної форми власності на підставі Державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №  … від 13.10.2011 (далі – Ділянка). На Ділянці розташовані об’єкти нерухомого майна, частина яких перебуває у власності Товариства з обмеженою відповідальністю … (код згідно з ЄДРПОУ …)      (далі − Товариство).

Товариство не оформило у встановленому законодавством порядку право власності або користування відповідною частиною Ділянки, на якій розташовані об’єкти нерухомого майна, власником яких є Товариство.

На дату звернення Університет підготував проєкт договору про компенсацію витрат, пов’язаних із фактичним користуванням частиною Ділянки та інженерною інфраструктурою, стороною якого є Товариство        (далі – Договір).

Водночас Університет до звернення додав лист Департаменту фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від  … №  …, в якому зазначено, що відповідно до пункту  5.3 Додатка  3 до рішення Київської міської ради від  23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у  м. Києві» (зі змінами)                  (далі – Рішення) ставка Податку за земельні ділянки, які використовуються юридичними і фізичними особами (крім підприємства державної та комунальної власності), в тому числі у разі переходу права власності на які або право оренди яких в установленому законодавство порядку не оформлено, встановлюється у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки (далі – Оцінка) земельних ділянок.

Університет просить надати роз’яснення з таких питань: 1) яка ставка земельного податку (далі − Податок) застосовується для обчислення податкових зобов’язань за частину Ділянки, що фактично використовується власником об’єкта нерухомого майна ?; 2) чи підлягає у наведеному випадку застосування ставка Податку у розмірі 3 відсотків Оцінки земельної ділянки відповідно до пункту   5.3 Додатку 3 до Рішення?; 3) чи призводить до виникнення об’єкта оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ) отримання компенсації витрат та відшкодування збитків, що здійснюватимуться на підставі Договору в описаній у зверненні ситуації ?;        4) чи має право Університет у межах Договору передбачити компенсацію штрафних (фінансових) санкцій, пені та інших документально підтверджених фінансових витрат, нарахованих контролюючими органами у зв’язку із фактичним використанням частини Ділянки особою, якою право користування Ділянкою не оформлено у встановленому законодавством порядку ?

Щодо питань 1 – 2.

Університет не надав правовстановлюючі документи на Ділянку. Обсяг та зміст наданої у зверненні інформації, у тому числі щодо об’єкта земельних відносин, є  недостатнім для з’ясування усіх обставин справи та надання чіткої відповіді, зокрема немає витягу з технічної документації з Оцінки Ділянки, кадастрового номеру та виду цільового призначення Ділянки. Тому надається роз’яснення загальних норм податкового законодавства.

Ставки місцевих податків та зборів, у тому числі Податку, встановлюють органи місцевого самоврядування у своїх рішеннях з урахуванням меж ставок, визначених Кодексом, та виду цільового призначення землі (підпункт  12.4.1 пункту  12.4 статті  12 та пункт  284.1 статті  284 Кодексу).

Відповідно до пункту   5.3 Додатку 3 до Рішення ставки Податку за земельні ділянки для фізичних та юридичних осіб, Оцінку яких проведено, встановлюються залежно від цільового призначення землі у  відсотках від їх Оцінки відповідно до таблиці № 1 Положення про плату за землю в місті Києві.

Отже, для обчислення податкових зобов’язань з Податку за Ділянку Університет має застосовувати ставку Податку, затверджену Рішенням за  цільовим призначенням Ділянки.

Справляння Університетом Податку здійснюється ним як постійним користувачем Ділянки та не залежить від фактичного використання Ділянки Товариством.

Оскільки контроль за дотриманням земельного законодавства та справляння плати за землю належить, зокрема до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (стаття  33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), то Університету доцільно звернутися до власника Ділянки – Київської міської ради щодо уточнення ставки Податку.

Щодо питання  3.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 Кодексу).

Згідно з частиною першою статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Правові, економічні та організаційні відносини, пов’язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, передачею права на експлуатацію такого майна, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, регулюються Законом України від 3 жовтня 2019 року №  157-IX «Про оренду державного та комунального майна» (далі – Закон № 157).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 157 орендарем є фізична або юридична особа, яка на підставі договору оренди бере майно у користування за плату на певний строк; орендодавцем - юридична особа, яка на підставі договору оренди передає майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетні установи – це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Пунктом 44.1 статті 44 Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»        (далі – Закон № 996) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 4 Закону № 996 одним із основних принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою, згідно з яким для цілей податкового обліку беруться до уваги економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення таких операцій.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.

Відповідно до пункту 194.1 статті 194 Кодексу операції, зазначені у статті  185 Кодексу, крім операцій, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а» пункту  193.1 статті 193 Кодексу, яка є основною.

Податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг (підпункт 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 Кодексу).

Згідно з підпунктом «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 Кодексу).

При цьому відповідно до підпункту 14.1.244 пункту 14.1 статті 14 Кодексу товарами є матеріальні та нематеріальні активи, у тому числі земельні ділянки, земельні частки (паї), а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов’язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 Кодексу).

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до  підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 Кодексу, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, ПДВ та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками – суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Для цілей оподаткування ПДВ визначальним є здійснення операцій з постачання товарів/послуг у розумінні пункту 185.1 статті 185 Кодексу, а не сам факт отримання платником ПДВ грошових коштів.

Отже, якщо отримання грошових коштів не пов’язане із здійсненням операції з постачання товарів/послуг та такі кошти за своєю економічною сутністю не є компенсацією вартості поставлених або таких, що підлягають постачанню, товарів/послуг, то при їх отриманні податкові зобов’язання з ПДВ не виникають.

Водночас у разі якщо отримані грошові кошти фактично є оплатою (компенсацією) вартості товарів/послуг, що постачаються платником, такі кошти включаються до бази оподаткування ПДВ у загальновстановленому порядку.

При цьому операції з надання в оренду нерухомого майна, яке знаходиться на митній території України, відповідно до підпункту «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу є операцією з постачання послуг, яка є об’єктом оподаткування ПДВ та оподатковується ПДВ у загальновстановленому порядку (крім операцій, визначених підпунктом 196.1.15 пункту 196.1 статті  196 Кодексу). Орендар у складі орендної плати за користування нерухомим майном має здійснювати економічне відшкодування (компенсацію) всіх елементів витрат, пов’язаних з послугами з надання майна в оренду.

Тому у разі якщо грошові кошти, визначені сторонами як компенсація витрат та відшкодування збитків, пов’язаних із фактичним користуванням частиною земельної ділянки та інженерною інфраструктурою (за виключенням суми відшкодування орендодавцю – бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), за своєю економічною сутністю є оплатою вартості поставлених товарів/послуг, у тому числі послуг з оренди (користування майном, земельною ділянкою, інженерною структурою тощо), то такі кошти включаються до бази оподаткування ПДВ їх отримувачем (у тому числі за умови, що між сторонами укладено окремий Договір), та при їх отриманні платник ПДВ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ (якщо отримання коштів є першою подією).

Разом з цим для надання остаточної оцінки податкових наслідків необхідно враховувати фактичні обставини здійснення операції, зміст укладених договорів та первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що може бути досліджено виключно в межах проведення відповідних перевірок, передбачених Кодексом.

Щодо питання  4.

Питання цивільно-правових відносин відповідно до вимог Договору стосовно компенсації (відшкодування) витрат на сплату Податку не регулюються нормами Кодексу.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт  52.2 статті  52 Кодексу).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію